вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" лютого 2024 р. Справа№ 910/9768/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Бойко Т.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року (повний текст складено 25.10.2023)
у справі №910/9768/23 ( суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Геліос"
до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 3 751 069,83 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Геліос" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" про стягнення 3 751 069,83 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договорів про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 26/09-2022/1 від 26 вересня 2022 р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром", № 05/Ц від 7 квітня 2023, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Геліос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг", позивач набув права вимоги до відповідача у розмірі 2 953 574,64 грн. щодо виконання останнім договору поставки № 3105/01 від 31 травня 2021 р.
Посилаючись на те, що всупереч умов договору поставки № 3105/01 від 31 травня 2021 р. відповідач оплату за одержаний товар не провів, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з останнього на свою користь 2953574,64 грн. боргу, борг з урахуванням індексу інфляції за час прострочення 797134,43 грн., проценти річних з простроченої суми 360,76 грн. а також понесені ним по справі судові витрати, у т.ч. 10000 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Геліос" 2 953 574,64 грн. боргу, 797134,43 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 360,76 грн. процентів річних з простроченої суми, 56 266,05 грн. витрат по оплаті судового збору, 10 000 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач наявними в матеріалах справи підтвердив факт поставки товару, тоді як відповідачем не доведено факту наявності форс-мажорних обставин у даному спорі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі №910/9768/23 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- місцем здійснення господарської діяльності відповідача є Херсонська обл, с. Східне, яке з 11.11.2022 є зоною, де активно відбуваються постійні артилерійські та ракетні обстріли збройних сил російської федерації;
- відповідач у зв'язку із військовою агресією рф та введенням у зв'язку з цим воєнного стану в Україні об'єктивно не має можливості виконувати свої зобов'язання до закінчення воєнного стану та відновлення своєї господарської діяльності у селі Східе;
- обґрунтування позивачем оплати товару на підставі умов специфікації є безпідставним, з огляду на умови п. 4.2. договору;
- позивач не є належним заявником та вимоги позивача про стягнення суми боргу є необґрунтованими, оскільки укладені позивачем договори відступлення права вимоги та договори взаємозаліків мають ознаки фіктивності;
- судом першої інстанції не враховано п. 11.2. договору поставки щодо заборони передачі прав та обов'язків за цим договорам третій особі без письмової згоди;
- суд першої інстанції безпідставно не зупинив провадження у справі до розгляду справи № 910/11198/23 про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги;
- суд, достеменно знаючи, що відповідач у судовому порядку визнає договори відступлення прав вимоги недійсними, не зупинив провадження у справі до розгляду іншої справи № 910/11198/23;
- у зв'язку із наявністю форс-мажорних обставин відповідач звільняється від нарахування інфляційних втрат та 0,1 % річних;
- позивач не підтвердив належними доказами свої витрати на правничу допомогу та не надав детального опису робіт (наданих послуг).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/9768/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 30.10.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі №910/9768/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 11.12.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 23.01.2024.
23.01.2024 в багатьох областях України, в тому числі на території міста Київ було оголошено повітряну тривогу, у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 23.01.2024 не відбулось.
Ухвалою суду від 23.01.2024 справу №910/9768/23 призначено до розгляду на 13.02.2024.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № №910/9768/23 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Барсук М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.
Ухвалою суду від 13.02.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі №910/9768/23.
Позиції учасників справи
22.12.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Заявлені клопотання та результати їх розгляду
22.01.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/9768/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/11198/23.
Подане клопотання обґрунтоване тим, що результати розгляду справи про визнання недійсним договорів безпосередньо вплинуть на результати розгляду даної справи, так як у випадку визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 26/09-2022/1 від 26.09.2022 та № 05/Ц від 07.04.2023, у позивача відпаде підстава для його позову.
Статтею 227 Господарського процесуального кодексу встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Враховуючи зазначені вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 751 069,83 грн. З урахуванням презумпції правомірності правочину, суд не позбавлений можливості досліджувати обставини та оцінювати докази у даній справі, має право та зобов'язаний надати правову оцінку наданим письмовим доказам та самостійно встановити факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги у справі № 910/1198/23, зокрема, факту поставки товару та обов'язку відповідача їх оплатити.
Крім того, колегією суддів враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 910/11198/23, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Згідно приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
А тому, оскільки рішення у справі № 910/11198/23 набрало законної сили, підстави для зупинення провадження у даній справі з огляду на приписи ст. 227 ГПК України відсутні.
З цих підстав, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість поданого клопотання про зупинення провадження у справі та про відмову у його задоволенні.
Явка представників сторін
Представник позивача у судове засідання 13.02.2024 не з'явився, однак 03.01.2024 т 25.01.2024 через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 13.02.2024 за відсутності представника позивача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
31.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" (постачальник за договором) та Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" (покупець за договором) укладено договір поставки № 3105/01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити й передати у власність покупця, а останній - зобов'язується прийняти та оплатити комбікорм.
В пункті 2.1. договору визначено, що ціна та кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору від дати їх підписання сторонами.
В пункті 2.2. договору вказано, що кількість та вартість фактично поставленого товару визначається відповідно до належним чином оформлених видаткових накладних постачальника та/або товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною договору сторони домовились, що всі видаткові та податкові накладні, відповідно до яких покупцю було поставлено товар в межах строку дії договору є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до положень пункту 4.1. договору сторони визначили, що ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, що поставляється, кількість поставки відображається у відповідних видаткових накладних на товар.
В пункті 4.2. договору вказано, що розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідно до умов специфікації № 9 від 31 січня 2022 р. до договору постачальник зобов'язався передати покупцю 1535,70 тонн комбікорму загальною вартістю 17 040 932,40 грн у тому числі ПДВ 2 840 155,40 грн.
Згідно п. 4 специфікації № 9 розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. У разі постачання товару не визначеного відповідним замовленням або на суму, більшу розміру попередньої оплати чи без здійснення попередньої оплати, покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за поставлений товар протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено в специфікації або відмовитись від отримання такого товару чи його надлишку.
На виконання умов договору відповідачу був поставлений товар у загальній сумі 2 953 574,64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №№ ТК-0000115, ТК-0000116, ТК-0000117, ТК-0000118 від 13 лютого 2022 р., ТК-0000119 від 14 лютого 2022 р., ТК-0000120 від 15 лютого 2022 р., ТК-0000121, ТК-0000122, ТК-0000123, ТК-0000124, ТК-0000125 від 16 лютого 2022 р., довіреністю на отримання товару № 54 від 1 лютого 2022 р., товарно-транспортними накладними №№ 118, 119, 120, 121 від 13 лютого 2022 р., 122 від 14 лютого 2022 р., 123 від 15 лютого 2022 р., 124, 125, 126, 127, 128 від 16 лютого 2022 р.
В подальшому, 26.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" (новий кредитор за договором) укладено договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 26/09-2022/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги за зобов'язаннями Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг авангард" по сплаті заборгованості за поставлений товар, відповідно до умов договору поставки № 3105/01 від 31.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" та Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" (далі - основний договір), а саме заборгованість за поставлений товар в сумі 8 186 320 грн 68 коп.
Між сторонами договору № 26/09-2022/1 підписано акт приймання-передачі відступлених прав, відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав право вимоги виконання боржником Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" грошових зобов'язань, які виникли на підставі договору поставки № 3105/01 від 31.05.2021 у загальній сумі 8 186 320 грн 68 коп.
07.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" (первісний кредитор за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Геліос" (новий кредитор за договором) укладено договір про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 05/Ц, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває частину права вимоги, які належать первісному кредитору, за зобов'язаннями Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг авангард" по сплаті заборгованості за поставлений товар, відповідно до умов договору поставки № 3105/01 від 31.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" та Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" (далі - основний договір), а саме заборгованість в сумі 2 953 574 грн 64 коп.
Між сторонами договору № 05/Ц підписано акт приймання-передачі відступлених прав, відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав право вимоги виконання боржником Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" грошових зобов'язань, які виникли на підставі договору поставки № 3105/01 від 31.05.2021 у загальній сумі 2 953 574 грн 64 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договорів про відступлення права вимоги він набув право вимоги до відповідача у розмірі 2 953 574,64 грн. щодо виконання останнім договору поставки № 3105/01 від 31 травня 2021 р.
Посилаючись на те, що всупереч умов договору поставки № 3105/01 від 31 травня 2021 р. відповідач оплату за одержаний товар не провів, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з останнього на свою користь 2 953 574,64 грн. боргу, 797 134,43 грн. інфляційних втрат, проценти річних у сумі 360,76 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вже було зазначено вище, на виконання умов даного договору та специфікацій, відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" було поставлено товар на загальну суму 2 953 574,64 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ ТК-0000115, ТК-0000116, ТК-0000117, ТК-0000118 від 13 лютого 2022 р., ТК-0000119 від 14 лютого 2022 р., ТК-0000120 від 15 лютого 2022 р., ТК-0000121, ТК-0000122, ТК-0000123, ТК-0000124, ТК-0000125 від 16 лютого 2022 р., підписаними без сторонами без зауважень та заперечень.
Також, на підтвердження факту поставки товару матеріали справи містять товарно-транспортні накладні №№ 118, 119, 120, 121 від 13 лютого 2022 р., 122 від 14 лютого 2022 р., 123 від 15 лютого 2022 р., 124, 125, 126, 127, 128 від 16 лютого 2022 р. та складені відповідно до податкового законодавства податкові накладні.
Проти підпису видаткових накладних та факту поставки товару відповідач не заперечує.
Доводи апелянта, що обґрунтування позивачем оплати товару на підставі умов специфікації є безпідставним, з огляду на умови п. 4.2. договору, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Так, дійсно, в пункті 4.2. договору вказано, що розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару.
У п. 4 специфікації № 9 сторони погодили, що розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. У разі постачання товару не визначеного відповідним замовленням або на суму, більшу розміру попередньої оплати чи без здійснення попередньої оплати, покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за поставлений товар протягом 3-х банківських днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено в специфікації або відмовитись від отримання такого товару чи його надлишку.
На підставі абз. 2 п. 12.3. Договору поставки №3105/01 від 31.05.2021 договір, заявки та специфікації до нього є остаточними документами, що регулюють фінансові і юридичні стосунки між Сторонами.
Колегія суддів встановила, що п. 5 специфікації № 9 сторони передбачили, що вона є невід'ємною частиною договору поставки № 3105/01 від 31.05.2021, а тому і умови оплати мали бути враховані під час виконання сторонами своїх зобов'язань.
Таким чином, підписуючи Специфікацію №9 від 31.01.2022 до Договору поставки №3105/01 від 31.05.2021, Сторони дійшли узгодили про відвантаження продукції на період з 01-28 лютого 2022 на умовах, визначених у Специфікації, та визначили умови оплати за отриману продукцію у п. 4, що узгоджується із умовами договору.
На підставі ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Вимоги ст. 694 ЦК України встановлюють, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Посилання апелянта на закінчення строку дії Специфікації колегія суддів відхиляє, оскільки закінчення строку дії специфікації чи договору не звільняє сторону від виконання обов'язків, визначених нею.
Щодо посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме того, що місцем здійснення господарської діяльності відповідача є Херсонська обл, с. Східне, яка з 11.11.2022 є зоною, де активно відбуваються постійні артилерійські та ракетні обстріли збройних сил російської федерації, колегія суддів зазначає наступне.
У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, за чинним законодавством України (стаття 617 ЦК України, стаття 218 ГК України) сам факт наявності обставин непереборної сили звільняє від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку виконувати зобов'язання належним чином.
Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на те органом.
За містом ч.1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Колегією суддів також враховано, що ч. 1 ст. 14 -1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас відповідного сертифікату ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин для даного, конкретного, випадку, відповідачем надано не було.
Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0- 7.1 від 28.02.2022, на який посилається скаржник, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 141 Закону України "Про торговопромислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (позивача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Відповідні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду по справі № 912/750/22 від 07.06.2023.
Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, надані відповідачем докази про тимчасову окупацію с. Східне Білозерського району Херсонської області та пошкодження внаслідок бойових дій у цій місцевості належної йому птахофабрики не підтверджують наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між зазначеними обставинами та виконанням зобов'язань за договором поставки № 3105/01 від 31 травня 2021 року з огляду на місце поставки товару, яка передбачена специфікацією № 9 - Донецька область, Костянтинівський район, с. Бересток, вул. Докучаєва, 1.
Крім того, на підставі п. 7.3 Договору поставки №3105/01 від 31.05.2021 існування форсмажорних обставин звільняє Сторону, яка підпала під їхню дію, від відповідальності за невиконання обов'язків за Договором, у разі, якщо вона повідомила свого контрагента про настання таких обставин протягом 2-х робочих днів з дня настання форс-мажорних обставин та не звільняє Сторони від виконання умов Договору в подальшому після припинення дій непереборної сили.
Водночас доказів повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" про обставини форс-мажору у строк, визначений п. 7.3. договору, матеріали справи не містять.
Посилання апелянта на розпорядження № 61 від 12.06.2023 Херсонської обласної ради, копія якого додана до апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідного доказу не було надано суду першої інстанції.
Водночас, відповідач в порушення приписів ст. 269 ГПК України не навів будь-яких мотивів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
А тому, з огляду на вимоги ст. 269 ГПК України, відповідне розпорядження № 61 від 12.06.2023 Херсонської обласної ради колегією суддів до розгляду не приймається.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 514 Цивільного кодексу України).
Як було встановлено вище, позивач набув право вимоги до відповідача у спірній сумі заборгованості на підставі договорів відступлення права вимоги (заміну кредитора) №№ 26/09-2022/1 від 26 вересня 2022 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром", та № 05/Ц від 7 квітня 2023 р., укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг".
Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом, який був надісланий на адресу відповідача 19.04.2023, повідомив останнього про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у договорі поставки № 3105/01 від 31.05.2021), та просив погасити розмір наявності заборгованості.
Твердження апелянта щодо неможливості передачі прав вимоги з огляду на приписи п. 11.2. договору поставки та наявності підстав недійсності (фіктивності) договорів відступлення права вимоги колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
Так, в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/11198/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа-Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Геліос" про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги (цесії) від 26.09.2022 № 26/09-2022/1, від 21.03.2023 № 01/Ц та від 07.04.2023 № 05/Ц.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 у справі № 910/11198/23, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Зокрема, суди в межах справи № 910/11198/23 встановили, що пунктом 11.2 договором поставки передбачено обмеження щодо передачі обов'язків, а не прав.
А тому, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Кормапром" на підставі договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора) № 26/09-2022/1 від 26.09.2022 передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Алгоритм Трейдінг" право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" зі сплати боргу за поставлений товар за договором поставки, а не обов'язок за договором поставки, як то визначено пунктом 11.2. договором поставки.
Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Тобто, в межах справи № 910/11198/23 було встановлено факт дійсності договорів, на підставі яких позивач отримав право вимоги до позивача щодо виконання останнім договору поставки № 3105/01 від 31.05.2021.
Посилання відповідача на фіктивність договорів колегія суддів відхиляє, оскільки з огляду на приписи ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання договорів відступлення прав вимоги відповідачем надано не було.
За положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
З цих підстав, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 2 953 574,64 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку із невиконанням останнім свого обов'язку з оплати поставленого товару.
Стосовно нарахованих інфляційних втрат та процентів річних колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно п. 6.4. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати, розмір річних відсотків не повинен перевищувати 0,01%.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та процентів річних за загальний період з 17.02.2022 по 11.05.2023, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 797 134,43 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 360,76 грн. процентів річних з простроченої суми.
Доводи апелянта, що він звільняється від нарахування інфляційних втрат та 0,01 % річних з огляду на наявність форс-мажорних обставин, колегія суддів відхиляє, оскільки, як вже було зазначено вище, відповідно до ст. 617 ЦК України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такої обставини, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення зобов'язань.
В свою чергу, платежі, встановлені у ст. 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, навіть у випадку доведення відповідачем наявності у спірних правовідносинах обставин непереборної сили за договором, останні не звільняють відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Водночас, як вже було зазначено вище, відповідач належними та допустимими доказами не довів настання форс-мажорних обставин саме для цього, конкретного випадку, які б слугували підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім того, оскаржуваним рішенням стягнуто з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу позивач додав до позовної заяви витяг з договору про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Аграрний дім «Геліос» та адвокатом Дементьєвою Л.В., відповідно до умов якого адвокат зобов'язався надати правову допомогу у вигляді складення супроводжуючих документів, позовної заяви про стягнення суми боргу, 0,01 % річних, інфляційних втрат за порушення строків виконання зобов'язання до ПрАТ «Агрохолдинг Авангард».
Також, позивачем було надано акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 11.05.2023, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв правничі послуги на загальну суму 10 000,00 грн.
Крім того, в матеріалах справи міститься ордер серії АН № 1208851 про надання правової допомоги, виданої на ім'я Дементьєвої Л.В.
А тому, позивачем доведено належним чином надання адвокатом правничої (правової) допомоги позивачу в розмірі 10 000,00 грн при розгляді справи № 910/9768/23.
Доводи апелянта щодо відсутності детального опису виконаних робіт колегія суддів відхиляє, оскільки такі твердження спростовуються змістом акту наданих послуг від 11.05.2023, наявним в матеріалах справи.
Колегія суддів також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо питання застосування приписів частини 3 статті 126 ГПК України стосовно змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, викладено такі висновки:
"140. Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
141. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів оплати наданих послуг, колегія суддів зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Колегія суддів відзначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих заперечень стосовно неспівмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката за розгляд справи у суді першої інстанції з огляду на заявлені позовні вимоги.
При цьому, колегією суддів досліджено подані позивачем до суду докази, які свідчать про проведену адвокатом роботу і не встановлено не співмірності вказаних витрат.
Також, апеляційним судом враховуються положення п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
А тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року у справі № 910/9768/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/9768/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 у справі № 910/9768/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/9768/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 19.02.2024
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Л.В. Кропивна
Є.Ю. Пономаренко