вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" лютого 2024 р. Справа№ 910/9816/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.02.2024 у справі №910/9816/23 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023, повний текст якого складений 22.11.2023,
у справі № 910/9816/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт»
про стягнення 1 626 634,59 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 273 080,82 грн., інфляційних втрат в сумі 56 978,26 грн., 3 % річних в сумі 13 184,23 грн., пені в сумі 219 737,24 грн. та штрафу в сумі 63 654,04 грн. за угодою № Р-7560953/2022/11 від 08.11.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.09.2020 № 7560953.
У відзиві на позов відповідач визнав позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 273 080,82 грн., а щодо решти позовних вимог заперечив, пославшись на відсутність підстав для їх нарахування в силу Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих акті України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ, що набрав чинності 17.03.2020 та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», згідно з якою до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідач зазначив про те, що, що хоча він не є ані управителем житлових будинків, ані колективним споживачем, в розуміння Закону України «Про житлово-комунальні послуги» він є обслуговуючою організацією, яка надає послуги з обслуговування житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9816/23 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 1 273 080,82 грн. заборгованості, 47 732,65 грн. інфляційних втрат, 13 184,23 грн. 3% річних, 219 737,24 грн. пені, 63 654,04 грн. штрафу та 14 712,73 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено, позивачу повернуто зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9 548,10 грн., сплачений відповідно до платіжної інструкції № 6005 від 10.05.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції, встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов'язків по виплаті наявної за угодою № Р-7560953/2022/11 від 08.11.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.09.2020 № 7560953 заборгованості, з огляду на що останній має право на її стягнення, а також, нарахованих за прострочення виконання обов'язку по її оплаті, пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, проте перевіривши виконані позивачем розрахунки визнав їх обґрунтованими в частині пені, штрафу та 3 % річних та необґрунтованими щодо інфляційних втрат, з огляду на що задовольнив останні за розрахунком суду.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження відповідача щодо відсутності підстав для нарахування пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, зазначивши, що :
- як неодноразово наголосив сам відповідач у відзиві на позовну заяву, він є обслуговуючою організацією та надає послуги з обслуговування житлових та нежитлових приміщень; він не є управителем будинків та не є колективним споживачем в розумінні Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»; фактично відповідач є транзитною організацією, що перевиставляє рахунки за спожиті комунальні послуги населенню;
- наведені обставини свідчать про те, що відповідач не є споживачем в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а отже правовідносини між ним та позивачем не регулюються нормами вказаного закону;
- відповідач у даній справі є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, а відтак не відноситься до категорії населення, на яку розповсюджується дія постанови Кабінету Міністрів України.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9816/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в повному обсязі.
Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вищевказаного рішення.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що теплова енергія ним була отримана саме за тарифами, які встановлені для населення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023, справу № 910/9816/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9816/23, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/9816/23.
18.12.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9816/23 та надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 7 746,93 грн.
03.01.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, до якої, зокрема, додані докази сплати судового збору у зазначеному розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9816/23 залишено без розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9816/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.02.2024 о 14:00 год.
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/841/24 від 21.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9816/23.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9816/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..
Станом на 21.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Відповідач представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства «Київенерго».
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №591 від 10.04.2018 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам та з 1 травня 2018 року здійснює постачання теплової енергії.
Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач.
15.09.2020 позивач (постачальник) та відповідач (абонент) уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560953 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.
Відповідно до п. 2.3.1 Договору споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2021 (п. 4.1 Договору). Припинення дії Договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії (п. 4.9. Договору).
Сторонами підписано Додаток № 1 до Договору щодо обсягів постачання теплової енергії.
Додатком № 2 до Договору врегульовано тарифи та порядок розрахунків та визначено, що розрахунки зі споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23/04/2020 № 636, що наведені в п. 1 вказаного Додатку.
Відповідно до п. 2 Додатку № 2 до Договору, у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності.
Пунктом 5 Додатку № 2 до Договору визначено, що споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: вул. Будівельників, 25, не пізніше 25 числа звітного місяця.
Споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою: вул. Будівельників, 25 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 9 Додатку № 2 до Договору).
01.11.2021 сторонами укладено додаткову угоду до Договору, якою Додатки №№ 1, 2, 3, 4, 6, 7 викладено у новій редакції.
08.11.2022 між сторонами укладено угоду № Р-7560953/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до Договору № 7560953 від 15.09.2020 (далі Угода), у п. 1 якої сторонами погоджено, що споживач визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за Договором станом на 01.11.2022, загальною сумою 1 973 081,82 грн.
Відповідно до п. 2 Угоди споживач зобов'язаний сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом листопада 2022 року - лютого 2023 року щомісячними сплатами згідно з Додатком № 1 до цієї Угоди до 25 числа кожного місяця.
Споживач разом із сплатою суми, зазначеної в п. 1 цієї угоди, зобов'язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з Договором (п. 3 Угоди).
Згідно з п. 8 Угоди, у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати, умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а позивач набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов'язується оплатити. Також, споживач зобов'язаний сплатити штраф за невиконання ним угоди у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості.
Угода вступає в дію з дня підписання її сторонами і діє до 28.02.2023 (п. 10 Угоди).
У Додатку № 1 до Угоди сторони визначили графік погашення заборгованості: - листопад 2022 року - 493 270,21 грн. (до 25 числа); грудень 2022 року - 493 270,21 грн. (до 25 числа); січень 2023 року - 493 270,20 грн. (до 25 числа); лютий 2023 року - 493 270,20 грн. (до 25 числа). Всього коштів до сплати - 1 973 080,82 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає, що відповідач в порушення умов Угоди сплатив позивачу грошові кошти лише у розмірі 700 000,00 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 273 080,82 грн., а крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 219 737,24 грн. (за період з 26.11.2022 по 31.03.2023), штраф у розмірі 63 654,04 грн., 3% річних у розмірі 13 184,23 грн. (за період з 26.11.2022 по 31.03.2023) та інфляційні втрати у розмірі 56 978,26 грн. (за період з 26.11.2022 по 31.03.2023).
В суді першої інстанції відповідач визнав наявність у нього заборгованості у розмірі 1 273 080,82 грн., однак, заперечив щодо стягнення з нього пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, вказавши на існування заборони такого нарахування під час дії карантину та воєнного стану.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції, встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов'язків по виплаті наявної за угодою № Р-7560953/2022/11 від 08.11.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 15.09.2020 № 7560953 заборгованості, з огляду на що останній має право на її стягнення, а також, нарахованих за прострочення виконання обов'язку по її оплаті, пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, проте перевіривши виконані позивачем розрахунки визнав їх обґрунтованими в частині пені, штрафу та 3 % річних та необґрунтованими щодо інфляційних втрат, з огляду на що задовольнив останні за розрахунком суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9816/23 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 1 273 080,82 грн. заборгованості, 47 732,65 грн. інфляційних втрат, 13 184,23 грн. 3% річних, 219 737,24 грн. пені, 63 654,04 грн. штрафу та 14 712,73 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено, позивачу повернуто зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9 548,10 грн., сплачений відповідно до платіжної інструкції № 6005 від 10.05.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 219 737,24, грн. штрафу в сумі 63 654,04 грн., 3 % річних в сумі 13 184,23 грн. та інфляційних втрат в сумі 47 732,65 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 273 080,82 грн., а також відмови у задоволенні частини позовних вимог про стягнення інфляційних втрат апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 273 080,82 грн., а також відмови у задоволенні частини позовних вимог про стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 275 ЦК України та ст.ст. 6, 7 ст. 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно з п. 8 Угоди, у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов'язується оплатити. Також, споживач зобов'язаний сплатити штраф за невиконання ним угоди у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості.
Згідно з п. 3.3 Договору споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт не виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманої за Договору теплової енергії з порушенням погодженого в Угоді графіку погашення, позивач відповідно до приписів Договору та Угоди має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань штраф та пеню, а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.
Водночас, суд першої інстанції під час перевірки розрахунків позивача щодо нарахування втрат від інфляції встановив, що вказаний розрахунок є частково невірний, з огляду на що здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 47 732,65 грн.
Щодо посилань відповідача на існування заборони щодо нарахування пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат під час дії карантину та воєнного стану, слід зазначити наступне.
Відповідно до пп. 4 п. 3 р. ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих акті України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ, що набрав чинності 17.03.2020, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції, яка діяла у період нарахування пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних, а саме комунальних послуг належить, серед іншого, послуга з постачання теплової енергії.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Зі змісту Договору не слідує, що його укладено в інтересах споживачів, а відтак відповідач не є ані індивідуальним, ані колективним споживачем в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Як неодноразово наголосив сам відповідач у відзиві на позовну заяву, він є обслуговуючою організацією та надає послуги з обслуговування житлових та нежитлових приміщень; він не є управителем будинків та не є колективним споживачем в розумінні Законів України «Про житлово-комунальні послуги» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», фактично відповідач є транзитною організацією, що перевиставляє рахунки за спожиті комунальні послуги населенню.
Отже, відповідач у даній справі є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, а відтак не відноситься до категорії населення, на яку розповсюджується дія вищезгаданих Закону України та постанови Кабінету Міністрів України.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені, штрафу та 3 % річних за розрахунком позивача в сумі 219 737,24 грн., 63 654,04 грн. та 13 184,23 грн. відповідно, а інфляційних втрат - за уточненим розрахунком суду, в сумі 47 732,65 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 71 419,62 грн.. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9816/23 у оскаржуваній частині, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9816/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 у справі № 910/9816/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/9816/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 21.02.2024.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко