вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" лютого 2024 р. Справа№ 873/601/23
Північний апеляційний господарський суд у складі:
суддя: Барсук М.А.
при секретарі: Овчиннікової Я.Д.
За участю представників:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова"
про скасування рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 30.11.2022
у третейській справі № 04/17-2022
за позовом Приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод"
до Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова"
про стягнення боргу,
Приватне акціонерне товариство "Лебединський насіннєвий завод" звернулось до Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" про стягнення боргу за договором поставки від 04.03.2021 № Д-ВА-21/01278.
Рішенням Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 30.11.2022 позов Приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" на користь Приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" борг в розмірі 1 292 413,54 грн, з яких 708 272,82 грн - заборгованість за товар отриманий по договору поставки; 261 401,17 грн - пеня за порушення строків виконання грошових зобов'язань по договору поставки; 322 739,55 грн - проценти річних.
Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" на користь Приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" третейський збір в розмірі 12 924,14 грн.
Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 30.11.2022 у третейській справі № 04/17-2022.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2023 вищевказану заяву передано на розгляд судді Барсук М.А.
Ухвалою суду від 18.12.2023 прийнято до розгляду заяву Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" про скасування рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 30.11.2022 у третейській справі № 04/17-2022 та призначено розгляд заяви на 13.02.2024.
Від представника Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" адвоката Матвеєєва Віталія Юрійовича, через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.
Ухвалою від 23.01.2024 заяву представника Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, призначено розгляд справи, який має відбутись 13.02.2024, в режимі відеоконференції.
Представники сторін у судове засідання 13.02.2024 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (стосовно заявника) та відомостями про доставку ухвали до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод".
Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є:
- день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Суд також враховує, що ухвала суду від 23.01.2024, якою призначено розгляд справи в режимі відеоконференції, також була направлена поштою на адресу заявника та вручена 07.02.2024, що підтверджується відомостями про відстеження поштового пересилання.
Водночас, представник Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" своєї участі у судовому засіданні 13.02.2024 як у режимі відеоконференції, так і в загальному порядку, не забезпечив.
Відповідно до 349 ГПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши наявні матеріали справи та дослідивши доводи, суд вважає, що заява Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" про скасування рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 30.11.2022 у третейській справі № 04/17-2022 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 350 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.
Так, рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Аналогічні положення містяться також і у статті 51 Закону України "Про третейські суди".
Отже, виходячи із вказаних правових норм при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" та ст. 350 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 873/140/21, від 31.08.2021 у справі № 870/21/21, від 18.11.2021 у справі № 875/2579/21.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (частина перша статті 5 Закону України "Про третейські суди").
Відповідно до абз. 4 частини першої статті 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі, і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Вказана норма права передбачає право сторін на укладання як окремої угоди, яка повинна містити всі необхідні умови, так і у вигляді третейського застереження в договорі, тобто таке застереження є частиною укладеного між сторонами договору, і в такому випадку законодавство не встановлює обов'язок сторін на викладення пункту договору у вигляді окремої угоди.
Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається зі змісту рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 30.11.2022 у третейській справі № 04/17-2022, предметом розгляду в зазначеній справі були вимоги про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" на користь Приватного акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" заборгованості на підставі договору поставки № Д-ВА-21-01278 від 04.03.2021.
Між Приватним акціонерним товариством «Лебединський насіннєвий завод» (постачальник) та Державним підприємством "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" (покупець) 04.03.2021 укладено договір поставки № Д-ВА-21-01278, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар.
В пункті 10.2. договору встановлено, що на вимогу будь-якої зі сторін, спір по даному Договору може бути переданий на вирішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації «Радник».
Сторони погодили, що норми даного пункту Договору є третейською угодою у вигляді третейського застереження, і погоджують передачу будь-якого спору, що може виникнути по даному Договору або в зв'язку з ним, на розгляд третейського суду за бажанням будь-якої зі сторін.
Сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації «Радник», а розгляд справи буде здійснюватися одноособово суддею Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації «Радник» Стадником Павлом Вікторовичем, а за відсутності можливості розгляду спору зазначеним суддею будь-яким суддею Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при корпорації «Радник» призначеним його головою.
Таким чином, сторони уклали третейську угоду у вигляді третейського застереження в договорі. А отже, з моменту укладення цього договору між сторонами діє третейське застереження, що визначає певний порядок розгляду спорів, що витікають з договору між сторонами.
В обґрунтування своєї заяви про скасування рішення третейського суду заявник вказує, що Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" було засноване державним органом, діяльність якого спрямована на задоволення державних потреб та інтересів, а тому спір у даному випадку не підвідомчий третейському суду відповідно до приписів Закону України «Про третейські суди».
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство.
Текстуальне тлумачення змісту пункту 6 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» приводить до висновку, що законодавцем зроблено обмеження щодо розгляду спорів третейськими судами за суб'єктним критерієм, а саме до компетенції третейського суду не належать спори, стороною в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство.
Відповідно до частин першої, дев'ятої статті 73 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (в редакції на момент укладення договору) державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.
Згідно з частиною першою статті 74 ГК України (в редакції на момент укладення договору) державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
За приписами частин другої, шостої статті 76 ГК України (в редакції на момент укладення договорів) казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства. Найменування казенного підприємства повинно містити слова "казенне підприємство".
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" є державним підприємством, що належить до сфери управління Національної академії аграрних наук.
З урахуванням вищенаведеного та положень статей 74, 76 ГК України, відповідач має статус саме державного комерційного підприємства, а ознаки казенного підприємства, державної організації чи установи в організаційно-правовій формі відповідача відсутні, відтак справа № 04/17-2022 підвідомча третейському суду.
Посилання відповідача на те, що він є державним унітарним підприємством, засноване на державній власності, та належить до сфери управління Національної академії аграрних наук, не змінює його організаційно-правову форму, і не може бути підставою для його віднесення до категорії державних установ чи організацій. Отже Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" не підпадає під дію обмеження, встановленого пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», що згідно з пунктом 1 частини другої статті 350 ГПК України могло б бути підставою для скасування рішення третейського суду.
Крім того, згідно з підпунктами 3.1.4, 3.1.4.1, 3.4.4 Державного класифікатора України "Класифікація організаційно-правових форм господарювання (ДК 002:2004), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97 (далі - Державний класифікатор України), державне підприємство це підприємство, що діє на основі державної власності. Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство". Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні або казенні.
Пунктом 3.1.4.2 Державного класифікатора України державне комерційне підприємство це суб'єкт підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.
Відповідно до пункту 3.4.4 Державного класифікатора України державна організація (установа, заклад) утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Наведеним вище повністю спростовується твердження заявника про те, що він є державною організацією, а саме державним унітарним підприємством, заснованим на державній власності.
Таким чином, відповідач у третейській справі не є ані державною установою чи державною організацією, ані казенним підприємством, а обмеження щодо розгляду справ третейськими судами, яке передбачене пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» не стосується державних підприємств (подібна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 872/15/20, від 16.02.2022 у справі № 875/387/21, від 02.06.2022 у справі № 873/244/21, від 25.10.2022 у справі № 873/29/22, від 18.07.2023 у справі № 873/387/21).
Щодо застосування положень пункту 2 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди"
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
Так, заявник стверджує про поширення в цьому випадку застереження, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо розгляду спорів, які виникли на підставі договорів укладених на забезпечення державних потреб на спірні правовідносини, так як в цьому випадку укладення Державним підприємством "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" договору здійснене з метою задоволення державних потреб.
Разом з тим, аналіз положень укладеного між позивачем та відповідачем договору дає підстави для висновку, що він не має жодного посилання на обставини, які б підтверджували укладення такого договору з метою задоволення державних потреб.
Виходячи з аналізу диспозиції пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», визначальним для кваліфікації його поширення на спірні правовідносини є встановлення факту укладення договору пов'язаного із задоволенням державних потреб.
З цією метою слід проаналізувати чи підпадають укладений між сторонами договір поставки під сферу регулювання Закону України «Про публічні закупівлі», яким визначено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Так, відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1, 2 Закону України «Про публічні закупівлі» замовники:
- органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад;
- юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі.
Відповідно до частини десятої статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом.
Частиною третьою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено заборону на укладення договорів про закупівлю, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.
У цьому випадку матеріали справи не містять доказів проведення процедур закупівель/спрощених закупівель у порядку визначеному Законом України «Про публічні закупівлі» при укладанні договору поставки товару від 04.03.2021 № Д-ВА-21-01278.
Тобто, матеріали справи не містять, а заявник не надав до суду будь-яких доказів того, що договір поставки був укладений між позивачем та відповідачем на забезпечення потреб держави або територіальної громади, або що Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" забезпечувало потреби держави або територіальної громади в порядку, передбаченому Законом України «Про публічні закупівлі».
Відтак, з урахуванням зазначених обставин, враховуючи відсутність документів щодо проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених Законом України «Про публічні закупівлі» при укладенні договору від 04.03.2021 № Д-ВА-21-01278, зазначений договір за якими поставлявся товар не пов'язаний з задоволенням державних потреб, а стосується основного виду діяльності Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова", тому відсутні підстави для застосування у цьому випадку положень пункту 2 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди".
Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.06.2022 у справі №873/244/21, від 25.10.2022 у справі № 873/29/22.
Стосовно неповідомлення заявника про розгляд третейської справи, що унеможливило останнього реалізувати своє право ініціювати відвід третейському судді, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Згідно ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про третейські суди" обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється у порядку, погодженому сторонами, і за вказаними ними адресами.
У постійно діючому третейському суді порядок обміну документами та письмовими матеріалами визначається регламентом третейського суду.
Відповідно до розділу 7 регламенту Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" розгляд справи Третейським судом починається з винесення відповідної ухвали та направлення її сторонам.
Відповідно до розділу 20 регламенту Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" третейський розгляд здійснюється у засіданні Третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні. Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання Третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється поштою рекомендованим листом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про третейські суди" якщо сторони не дійшли згоди з цих питань або у разі невизначеності цих питань у регламенті третейського суду, документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.
У матеріалах третейської справи наявні докази на підтвердження направлення заявнику ухвали третейського суду про відкриття провадження у справі № 04/17-2022, а саме фіскальний чек від 10.11.2022 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Також, в матеріалах справи містяться докази направлення рішення третейського суду на адресу відповідача, що підтверджується фіскальним чеком від 07.12.2022.
А тому доводи заявника в цій частині колегія суддів відхиляє.
Більше того, відповідачем не наведено обставин, які б слугували підставою для відводу третейського судді від розгляду справи № 04/17-2022.
Суд також враховує, що приписами статті 51 Закону України "Про третейські суди" і статті 350 ГПК України не передбачено такої підстави для оскарження та скасування рішення третейського суду, як неповідомлення належним чином особи, яка брала участь у справі, про місце та час третейського розгляду. (відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 по справі 873/409/23).
Судом встановлено, що рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, а також цим рішенням не вирішувались питання, які виходять за межі третейської угоди (п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 350 ГПК України); справа, у якій прийнято рішення третейського суду, підвідомча третейському суду відповідно до закону (п. 1 ч. 2 ст. 350 ГПК України); склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам закону (п. 4 ч. 2 ст. 350 ГПК України); третейський суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі (п. 5 ч. 2 ст. 350 ГПК України). Сторонами не надано доказів визнання недійсною третейської угоди компетентним судом.
Стосовно доводів заявника про порушення третейським судом п. 23 Регламенту, а саме відсутності протоколу засідань, колегія суддів зазначає, що згідно даного пункту протокол засідання третейського суду ведеться лише у разі наявності угоди між сторонами про ведення протоколу або коли ведення протоколу передбачено регламентом третейського суду.
Суд встановив, що у третейському застереженні сторони не узгодили ведення протоколу, а його обов'язковість не передбачена регламентом Черкаського обласного постійно діючого Третейського суду при корпорації "Радник".
Доводи заявника, щодо третейським судом не надано оцінки розміру заборгованості, а саме штрафним санкціям, суд відхиляє, оскільки відповідно до сталої судової практики Верховного Суду при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених частиною 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 ГПК України.
Будь-яких інших обставин, за наявності яких рішення третейського суду підлягає скасуванню (які передбачені ст. 350 ГПК України) з урахуванням положень ч. 4 ст. 349 ГПК України, Північним апеляційний господарським судом не встановлено.
Згідно ч.6 ст. 349 ГПК України за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд має право: постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін; постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду.
Керуючись ст.ст. 234, 349, 351 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. У задоволенні заяви Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" про скасування рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 30.11.2022 у третейській справі № 04/17-2022 відмовити.
2. Рішення Черкаського обласного постійно діючого третейського суду при Корпорації "Радник" від 30.11.2022 у третейській справі № 04/17-2022 залишити без змін.
Ухвала, у випадку не оскарження, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або у випадку оскарження - після розгляду справи судом апеляційної інстанції (ч.ч.5, 6 ст. 351 Господарського процесуального кодексу України). Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ч. 3 ст. 351 та ч. 2 ст. 253 Господарського процесуального кодексу України до Верховного Суду у строк, передбачений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 21.02.2024
Суддя М.А. Барсук