Справа № 578/3/24>
провадження № 3/578/97/24>
Постанова
Іменем України
21 лютого 2024 року селище Краснопілля
Суддя Краснопільського районного суду Сумської області Басова В.І., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від першої прикордонної комендатури четвертої прикордонної застави ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , заступник начальника прикордонної служби з логістики, за ч. 2 ст. 172-18 КпАП України,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення СхРУ №120225 від 01 січня 2024 року, складеного комендантом першої прикордонної комендатури (з м.д. н.п. Краснопілля) ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , в період з 08 год 00 хв 09 грудня 2023 по 08 год 00 хв 10 грудня 2023 капітан ОСОБА_3 виконував обов'язки в прикордонному наряді «Старший зміни прикордонних нарядів». 09.12.2023 капітан ОСОБА_3 не забезпечив заборону використання складом прикордонного наряду «ПС» ( СТАВОК) мобільних терміналів,екіпірування радіостанціями та здійснення доповіді підпорядкованим особовим складом про припинення повітряної розвідки у зв'язку з погіршенням погодних умов, чим порушив вимоги абзацу 2,4 ст .11,16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та не виконав обов'язки визначені п.4 глави 2 , абзацами 6 та 7 пункту 2 глави 5 розділу ІІ « Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» затвердженої наказом МВС України від 19.10.2015 № 1261, затвердженої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1391/27836, тобто вчинив адміністративне правопорушення в період військового стану, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
31.01.2024 року на адресу суду від адвоката Мамонтова Д.О. який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-18 КУпАП відносно ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, обґрунтовуючи тим, що порушено строки і час складання Протоколу. Як вбачається з погано здійсненої фотокопії Протоколу він був складений 01.01.2024 року (час складання відсутній) за фактом подій 09.12.2023 року, які були предметом службового розслідування в період з 11.12.2023 року по 28.12.2023 року, на підставі якого було видано наказ начальником Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України генерал-майором ОСОБА_4 , посвідчений КЕП Бабюка В.Б. 30.12.2023 року о 18:53 год. (нерозбірливо). Тобто документ складався за допомогою системи електронного документообігу (СЕД). У грудні 2023 року був 31 день. Вказане свідчить, що Протокол було складено мінімум через 29 (двадцять дев'ять) годин, якщо враховувати, що пан ОСОБА_5 почав його складати о першій ночі 01 січня 2024 року.
Посилається також, що протокол складено не уповноваженою особою - комендантом першої прикордонної комендатури (з місцем дислокації м.Краснопілля) підполковником ОСОБА_2 , обґрунтовуючи , що відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 вересня 2013 року № 898 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2018 року № 1046) складати протоколи про адміністративні правопорушення та протоколи про адміністративні затримання за вчинення правопорушень, протидію яким відповідно до статті 222-1, пункту 1 частини першої та пункту 16 частини другої статті 255 КУпАП віднесено до компетенції Держприкордонслужби, мають право:
- військовослужбовці та працівники Держприкордонслужби під час безпосереднього виконання ними визначених законодавством України завдань;
- військовослужбовці Держприкордонслужби, які залучаються та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України.
Вважав, що відповідно до статті 222-1, пункту 1 частини першої та пункту 16 частини другої статті 255 КУпАП до компетенції Держприкордонслужби не віднесено право складати протоколи за ч.2 ст. 172-18 КУпАП, а відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 КУпАП та пункту 14 складання протоколів за ст. 172-18 КУпАП відноситься до компетенції органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командирів (начальників) військових частин (установ, закладів), командирів підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів).
Передоручення повноважень не передбачено КУпАП. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , генерал-майором ОСОБА_6 від 30.12.2023 року (арк. наказу 3) відносно заступника начальника прикзас з логістики четвертої прикзас (з м.д. н.п. Угроїди) першої прик (з м.д. н.п. Краснопілля) НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_1 доручення скласти протокол за с. 172-18 КУпАП було надано начальнику 5 ПРИКЗ, тобто НОМЕР_1 прикордонного загону.
Тому, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 не міг давати доручення на складання матеріалів за ст. 172-18 КУпАП, і навіть, якщо враховувати дане доручення, воно не надавалось коменданту першої прикордонної комендатури ОСОБА_2 .
В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 не потребує послуг захисника, що є введенням суду в оману, оскільки ОСОБА_1 такого не заявляв, а навпаки завжди вимагав правового захисту.
Протокол складено не особою, яка його підписала. Відомості внесені до протоколу, записані довільно та не відповідають волевиявленню. А отже протокол складений з порушенням порядку, передбаченого процесуальним законом і є недопустимим доказом.
Особою, якою складено Протокол вказано, що ОСОБА_1 порушено пункт 4 глави 2 та абзаци 6 та 7 пункту 2 Глави 5 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України віл 19.10.2015 № 1261.
Однак пункт 4 глави 2 не встановлює жодних посадових обов'язків для посади ОСОБА_1 .
Абзаци 6 та 7 пункту 2 Глави 5 розділу ІІ Інструкції не відповідають нібито наявним порушенням з боку ОСОБА_1 його службових обов'язків фабулі справи.
Що саме порушив ОСОБА_1 і як це перебуває в причинно-наслідковому зв'язку із фабулою порушення в протоколі не зазначено.
До Протоколу не додано копії висновку службового розслідування.
Так, відповідно до листа в.о. начальника 4 Прик.Заст. ОСОБА_7 справа стосовно ОСОБА_1 направлялась на 10 арк.
З них Протокол - 1 арк, пояснення ОСОБА_8 - 1 арк, пояснення ОСОБА_9 - 1 арк, пояснення ОСОБА_10 1 арк, лист ОСОБА_11 - 1 арк, наказ ОСОБА_12 - 4 арк, пояснення ОСОБА_13 - 3 арк, пояснення ОСОБА_1 від 02.01.2024 року - 1 арк. Всього 14 арк., виходячи із здійснених ОСОБА_1 фотокопій.
Разом з цим такого документу як висновок до матеріалів справи не додано.
Комендантом першої прикордонної комендатури ОСОБА_2 не було надано висновок разом з протоколом, отже не доведено поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 .
Більш того, наказ ОСОБА_12 буде оскаржено як протиправний в судовому порядку, а висновки службової перевірки не є підставою для застосування щодо ОСОБА_1 заходів адміністративного впливу, позаяк є суб'єктивним судженням посадових осіб, які його склали.
Наказ не є висновком в силу розділу VII Порядку проведення службового розслідування в ДПСУ, затвердженого наказом МВС України від 08 листопада 2021 року №815.
Водночас за вказаними матеріалами, як вбачається з наказу ОСОБА_14 матеріали направлені одночасно до правоохоронних органів та складено протокол про адміністративне правопорушення.
Протокол складено 01.01.2024 року,
Супровідний лист ОСОБА_15 до суду 02.01.2024 року - 1 арк.
Однак: Пояснення ОСОБА_1 датовані 02.01.2024 року, які нібито є додатком до протоколу від 01.01.2024 року, пояснення ОСОБА_9 , пояснення ОСОБА_10 датовані взагалі 09.02.2024 року.
Тобто вказані документи зібрані після складання протоколу і є недопустимими доказами.
Пояснення ОСОБА_8 , Пояснення ОСОБА_13 не можуть слугувати доказом, оскільки в протоколі зазначено, що свідків правопорушення немає, окрім відмови ОСОБА_1 від підпису протоколу.
Наказ генерал-майора ОСОБА_16 відсутній серед додатків до Протоколу, отже не може бути доказом по справі.
Особа, уповноважена Державою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, збір доказів, не довела поза розумним сумнівом факт скоєння адміністративного правопорушення, не зібрала належних та допустимих доказів у справі, а отже у діях ОСОБА_1 немає складу правопорушення.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлений належним чином, згідно наданого 21.02.2024 року клопотання адвоката Мамонтова Д.О., останній просить розглядати справу без ОСОБА_1 , оскільки на виконання подальших розпоряджень ОСОБА_17 відбув до м. Краматорськ та в подальшому до інших населених пунктів, що унеможливлює його явку в судове засідання. На підтвердження надав лист від НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, суддя встановила наступне.
У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.245 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягається до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
Частина 2 ст. 172-18 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду у вигляді накладення штрафу від ста сорока п'яти до двохсот вісімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.
Вимоги до протоколу про адміністративне порушення, викладені у статті 256 КУпАП, а саме у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Водночас протокол про адміністративне правопорушення СхРУ №120225 щодо ОСОБА_1 складений 01 січня 2024 р, правопорушення вчинено в період з 08 год 00 хв 09.12.2023 року по 08 год 00 хв 10.12.2023 року, висновок службового розслідування в матеріалах справи відсутній, хоча в протоколі зазначено, що до протоколу додається висновок службового розслідування та письмові пояснення гр. ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_1 датовані 02.01.2024 року, тоді як протокол про адміністративне правопорушення складений 01.01.2024 року, наказ про призначення службового розслідування взагалі без дати складання, що не відповідає вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП.
Крім того, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення документи не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП, оскільки не містять достатніх, належних та достовірних доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та не можуть бути належними та допустимими доказами винуватості ОСОБА_1 у розумінні ст. 62 Конституції України, а за відсутності доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, вина особи не може бути встановленою.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, з врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.
У відповідності до вимог ст.252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карєлін проти Росії» зазначає, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа не може належним чином підготуватися до захисту).
На підставі задекларованого принципу, що міститься в ст.7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази та надані в судовому засіданні пояснення в їх сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КпАП України, у зв'язку з чим до цих правовідносин слід застосувати ст.247 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 172-18, 247, 251, 284 КУпАП.
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Сумського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Краснопільський районний суд Сумської області.
Суддя В.І.Басова