01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.11.2007 № 13/372
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Гомон О.О. - довіреність №220/450/д від 25.12.2006 р.від відповідача: Лук'яненко В.П. - директор
за участю представника Військової прокуратури Центрального регіону України:
Кривоклуб Т.В. - посвідчення № 630 від 20.11.206 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Центрального регіону України
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.04.2007
у справі № 13/372
за позовом Заступника Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Приватного підприємства "Самп"
про стягнення 178 576,68 грн. штрафних санкцій
Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.04.2007 р. в справі №13/372 в позові Заступника Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Приватного підприємства “Самп” про стягнення 178 576,68 грн. штрафних санкцій було відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись із зазначеним рішенням, військовий прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В поданні прокурор зазначає, що зазначене рішення є незаконним внаслідок невірного застосування норм матеріального і процесуального законодавства. Так прокурор вважає, що місцевий господарський суд не повинен був приймати як доказ лист позивача від 01.04.2007 р. про призупинення поставки за спірним Договором, оскільки по-перше, відповідач не надав оригінал даного листа, а по-друге, цей лист підписаний директором Департаменту тилу Міністерства оборони України Дубиніним В.Г., який на дату листа не мав на це повноважень.
Позивач і відповідач відзиви на апеляційне подання суду не надали, однак в судовому засіданні представник позивача апеляційні вимоги підтримав, а представник відповідача - не визнав і пояснив, що вважає їх необґрунтованими. Просив рішення Господарського суду м. Києва залишити без змін, а апеляційне подання - без задоволення.
Ухвалою від 15.07.2007 р. апеляційна скарга прийнята до провадження і призначена до розгляду на 25.09.2007 р.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
В судове засідання 20.11.2007 р. розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, думку представника Військового прокурора Центрального регіону України, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
На підставі укладеного між сторонами Договору № 246/1/2/05/6-Д від 18.02.05 р. (далі - Договір) відповідач зобов'язався поставити для потреб позивача пально-мастильні матеріали (далі - Товар), а позивач забезпечити приймання товару та його оплату.
Відповідно до умов Договору, строк постачання всієї кількості товару по договору встановлений до 01.05.05 р. (п. 1.1 Договору); загальна вартість Товару, що підлягає постачанню та оплаті за договором становить 549 999,96 грн. (п. 4.2 Договору).
Відповідачем на адресу позивача було поставлено Товар у кількості 0,9816 тонн на загальну суму 107 975,99 грн., що підтверджується актом звірки виконання зобов'язань щодо постачання пально-мастильних матеріалів складеного станом на 26.09.05 р. (копія наявна в матеріалах справи).
За твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, решта товару на суму 442024,00 грн. не поставлена. Однак, матеріалах справи міститься лист від 01.04.05 р., яким позивач повідомив відповідача про розгляд питання щодо призупинення постачання товару за договором у зв'язку з обмеженістю коштів, які виділяються для закупівлі товару (копія листа наявна в матеріалах справи).
У відповідь на лист від 01.04.05 р., відповідач листом № 9 від 04.04.05 р. повідомив позивача про згоду зі своєї сторони постачання товару призупинити (копія листа № 9 від 04.04.05 р. наявна в матеріалах справи).
Враховуючи вищевказане, судова колегія прийшла до висновку, що позовні вимоги, заявлені Заступником Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Приватного підприємства “Самп” про стягнення 178 576,68 грн. штрафних санкцій підлягають відхиленню в зв'язку з тим, що згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору; покупець зобов'язаний прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Згідно з п. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Пунктом 1 ст. 692 ЦК України, передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Листом від 01.04.05 р. позивач повідомив відповідача про розгляд питання щодо призупинення постачання товару за договором у зв'язку з обмеженістю коштів, які виділяються для закупівлі товару (копія листа наявна в матеріалах справи).
Твердження Військового прокурора щодо неналежності даного доказу спростовується письмовим поясненням директора Департаменту тилу Міністерства оборони України Дубиніна В.Г., який зазначив, що відповідачу дійсно був надісланий вищезазначений лист. Щодо відсутності повноважень в особи, яка підписувала зазначений лист, то відповідач не міг про це знати.
У відповідь на лист від 01.04.05 р., відповідач листом №9 від 04.04.05 р. повідомив позивача про згоду зі своєї сторони постачання товару призупинити (копія листа № 9 від 04.04.05 р. наявна в матеріалах справи).
Відповідно до ч 2. ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно до ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у зв'язку з досягненням домовленості щодо відкладення поставки товару на невизначений термін шляхом призупинення поставки товару, зобов'язання сторін у договорі змінились відповідно до змінених умов щодо строків виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи викладене, судова колегія констатує правильність висновку місцевого господарського суду щодо незаконності вимоги позивача про стягнення з ПП “Самп” штрафних санкцій за недопоставку продукції по Договору, оскільки судом встановлена домовленість сторін щодо відкладення поставки товару на невизначений термін шляхом її призупинення. Тому порушень договірних зобов'язань щодо недопоставки та несвоєчасної поставки товару на решту суми у розмірі 442024,00 грн. зі сторони відповідача не вбачається.
Таким чином, підстав для стягнення з відповідача пені і штрафу не виникло.
Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача не доведена матеріалами справи та спростована ним.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги викладені в апеляційному поданні є необґрунтованими, а тому залишає його без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2007 р. у справі № 13/372 - без змін, оскільки суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційне подання Військового прокурора Центрального регіону України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2007 р. по справі № 13/372 - без змін.
Справу № 13/372 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського Суду України.
Головуючий суддя
Судді Михальська Ю.Б.
26.11.07 (відправлено)