Справа № 459/4240/23
Провадження № 2/459/830/2023
20 лютого 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Горощук А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 36 522, 84, а саме: за кредитним договором №361978239 в розмірі 20 522,84 грн, з яких: 11 276,40 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 246,44 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №14715-02/202 в розмірі 16 000 грн, з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 000 грн - сума заборгованості за відсотками, а також судових витрат.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 361978239. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов'язувався відступити фактору Права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. 31.12.2020 додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. Відповідно до реєстру боржників № 141 від 06.07.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 361978239. 20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 20 522,84 грн., з яких: 11 276,40 грн- сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 246,44 грн- сума заборгованості за відсотками. Крім того, 23.02.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14715-02/2021. 30.11.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ЄАПБ) було укладено договір факторингу №30112021-1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 16 000 грн, з яких: 4 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 000 грн - сума заборгованості за відсотками. Дані договори було підписано електронними підписами, відтвореними шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора, які були надіслані на її номер мобільного телефону. Відповідно до умов даних договорів товариство надало клієнту кредити, на умовах, передбачених договорами, а клієнт зобов'язувався одержати та повернути кошти кредитів, сплатити проценти за користування кредитами та виконати інші обов'язки, передбачені кредитними договорами. Всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення про передачу прав вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ», ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання. Остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та на рахунки попередніх кредиторів. Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачкою вищевказаних договорів представник позивача просить позов задовольнити.
Ухвалою від 22.12.2023 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідачка зазначила, що не заперечує щодо укладення зазначених у позовній заяві кредитних договорів, але повідомляє, що їй не було повідомлено про факт зміни кредитора за кредитним договором та не надано підтверджуючих документів. Також не погоджується із сумою заборгованості у розмірі 20 522, 84 грн за кредитним договором №361978239, оскільки ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надано пояснень щодо суми заборгованості, а виписка і розрахунок заборгованості, на її думку, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення вищевказаної суми. Крім цього, на думку відповідача, позивачем не надано суду документів первинної бухгалтерської документації, які підтверджуються видачу кредиту, а також документів що підтверджують його часткове погашення. Серед іншого, ОСОБА_1 вважає, що позивач не надав суду доказів про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, що свідчить про відсутність підстав для стягнення заборгованості по відсотках. Також додала, що оскільки у анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
В свою чергу, на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Він зазначив, що кредитні договори були підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора, а тому укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не були би укладені. Додав, що договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору укладеного в письмовій формі. Щодо заборгованості зазначив, що оскільки ОСОБА_1 було підписано договори, то вона погодилась із вказаними умовами, тому стягнення заборгованості є обґрунтованим і законним. Крім того, останньою не було здійснено жодного платежу на оплату кредиту, а позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Щодо первинних документів вказує, що оскільки вони не є первісними кредиторами, то вони не володіють та не можуть володіти оригіналами вказаних документів. Також представник зауважив, що в законодавстві не передбачено обов'язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення прав вимоги. Окрім цього, представник звернув увагу, що відповідачка, незважаючи на неотримання вищевказаного повідомлення не була позбавлена можливості погашати заборгованість первісному кредитору. Враховуючи вищенаведене, представник позивача вважає, що посилання відповідачки у відзиві є необґрунтованими, недоведеними та такими, які суперечать укладеним правочинам та нормам законодавства, а тому просить не брати їх до уваги та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
15.02.2024 сторони у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, де також вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, заяв чи клопотань про розгляд справи за її відсутності не подавала, про причини неявки не повідомляла, хоча належним чином повідомлялась про розгляд даної справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи. Разом з цим, відповідачка скористалася своїм правом на подачу відзиву на позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 20 лютого 2024 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 15 лютого 2024 року, датою ухвалення даного рішення є саме 20 лютого 2024 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) був укладений Договір про надання фінансового кредиту № 14715-02/2021 від 23.02.2021 (надалі - Договір № 14715-02/2021), підписано графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту, які підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника (а. с. 25-26).
Відповідно до Договору № 14715-02/2021 Товариство надало Клієнту кредит на суму 4 000 грн на умовах, строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надавався строком на 30 днів, тобто до 24.03.2021. Даний договір підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Також між сторонами було підписано додаток №1 до Договору № 14715-02/2021, у якому міститься графік розрахунків та орієнтована сукупна вартість кредиту (а. с. 27).
В п. 1.3 та п. 1.4 Договору № 14715-02/2021 зазначено, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 365% річних від суми кредиту в розрахунку 1% на добу. Для Клієнта, якому Товариство вперше надає кредит, діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,01% на добу за умови повного повернення кредиту протягом 7 днів з моменту надання кредиту.
Відповідно до п. 2.3 - 2.4 Договору № 14715-02/2021 у разі недотримання умов встановлених п. 1.4 Договору та/або в разі пролонгації кредиту нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою з першого дня користування кредитними коштами відповідно до пункту 1.3 цього Договору, при цьому клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості на кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
В п. 4.3 Договору № 14715-02/2021 зазначено, що якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору та/ або в додатку(ах) до цього договору, проценти передбачені в п. 1.3 договору продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючи з дня укладення договору.
Відтак, суд вважає, що між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір, за яким позикодавець свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених Договором.
30.11.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» (далі - Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - Фактор) було укладено Договір факторингу №30112021-1, відповідно до якого Фактор зобов'язувався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, прав на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формуються згідно з Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору (а. с. 29-30).
Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників від 30.11.2021 за Договором факторингу Клієнт (ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ») передав, а Фактор (ТОВ «ФК «ЄАПБ») прийняв Реєстр боржників кількістю 5893, після чого з урахуванням пункту 1.2 Договору від клієнта до фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників і фактор став кредитором по відношенню до боржників (а. с. 31).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №30112021-1 від 30.11.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 в сумі 16 000 грн, що складається з 4 000 грн заборгованості за основною сумою боргу та 12 000 грн заборгованості за відсотками (а. с. 32).
Таким чином, позивач правомірно, на законних підставах набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором № 14715-02/2021.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ухиляється від взятих на себе зобов'язань по сплаті кредитних платежів та відсотків за користування кредитом по Договору № 14715-02/2021, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 16 000 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості по даному договору за період з 30.11.2021 по 30.11.2023 (а. с. 33).
Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором № 14715-02/2021 належним чином не виконувала, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з неї вищевказаної заборгованості.
Скориставшись своїм правом на подачу відзиву на позовом, відповідачка не навела жодних заперечень щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором № 14715-02/2021, що розцінюється судом як її мовчазна згода з такими позовними вимогами та фактично визнання позову в цій частині.
Крім цього, 30.03.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено Договір №361978239 (надалі - Договір №361978239), відповідно до п. 1.1 - 1.3 якого Кредитодавець надав відповідачці кредит на суму 13000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукт «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Кредит надавався строком на 84 дні. Строк дії Договору обчислювався з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку, на який надано кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (а. с. 10-12).
П. 1.4 Договору №361978239 передбачав умови нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 275,25 % річних, що становило 0,65% в день від суми кредиту за час користуванням ним.
П. 1.5. - 1.6 Договору №361978239 передбачав умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту та орієнтовну реальну річну процентну ставку.
Серед іншого, Договір №361978239 містить права та обов'язки сторін, відповідно до яких позичальник зобов'язувався здійснювати повернення кредиту згідно графіку, а також містить умови про відповідальність сторін за порушення умов даного договору.
Відповідно до п. 4.2 Договору №361978239 сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку юридичну силу як і власноручний підпис.
Також між сторонами 30.03.2021 був підписаний додаток №1 до Договору №361978239 - Графік платежів, який було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника та який містить умови про дату платежу, суму тіла кредиту, що підлягає до сплати, суму процентів за користування кредитом, а також загальну суму, що підлягала до сплати у зазначену дату (а. с. 12).
В матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту продукту «Комфорт», який міститься основні умови кредитування, інформацію про орієнтовну реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту та інші важливі аспекти (а. с. 9).
Відповідно до платіжного доручення від 30.03.2021 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на виконання Договору №361978239 переказало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 13000, 00 грн (а. с. 13).
Відтак, суд вважає, що між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір, за яким позикодавець свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених Договором.
Підписанням договору відповідачка підтверджувала, що вона ознайомилась, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст який розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua. Крім того, невід'ємною частиною цього договору є правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору (п. 4.1 Договору).
Отже, уклавши кредитний договір, ОСОБА_1 погодилась із умовами кредитування та зобов'язувалась повернути кредитні кошти разом з процентами у строк, який встановлений договором та графіком платежів.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон плюс» (Фактор) було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого Клієнт зобов'язувався відступити Факторові права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. 31.12.2020 Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції (а. с. 14-16).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №141 від 06.07.2021 до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до божника ОСОБА_1 за договором №361978239 на загальну суму 20522,84 грн, що складається з 11276,4 грн - заборгованості по основному боргу, 9 246,44 грн - заборгованість по відсотках (а. с. 88).
Окрім цього, 20 жовтня 2022 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Клієнт) було укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до якого Клієнт зобов'язувався відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. п. 2.1 Договору) (а. с. 17-18).
Із витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 21.10.2022 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 вбачається, що один із боржників, право вимоги до якого перейшло до позивача є ОСОБА_1 , а сума його заборгованості становить 20 522,84 грн, в тому числі: 11 276,40 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 246,44 грн- сума заборгованості за відсотками (а. с. 19).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач правомірно, на законних підставах, набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 по Договору №361978239 на суму 20 522,84 грн.
Із розрахунку заборгованості за Договором №361978239 від 30.03.2021, яка виникла за період з 21.10.2022 по 30.11.2023 встановлено, що за боржником ОСОБА_1 рахується заборгованість за основною сумою боргу в сумі 11 276,40 грн та за відсотками 9 246,44 грн (а. с. 20).
Жодних доказів часткового або повного погашення заборгованості матеріали справи не містять, протилежного відповідачкою суду не доведено.
Оскільки боржник ОСОБА_1 свої зобов'язання за даними договорами належним чином не виконувала, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з неї вищевказаної заборгованості.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Правила надання грошових коштів у кредит перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://www.zecredit.com.ua (ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ»), а у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на сайті www.moneyveo.ua.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
На підтвердження існування договірних відносин позивачем було надано Договір №361978239 від 30.03.2021 та Договір про надання фінансового кредиту № 14715-02/2021 від 23.02.2021. Дані договори були підписані відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, між відповідачкою та первісними кредиторами були укладені вищевказані договори, на виконання яких нею були отримані кредитні кошти.
Вищевказані договори свідчить про те, що ОСОБА_1 умови договорів цілком розуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору.
Суд також звертає увагу і на те, що у своєму відзиві відповідачка не заперечувала факту укладення вищевказаних договорів.
Проте, свої зобов'язання за даними договорами відповідачка належним чином не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості. Протилежного відповідачкою не доведено.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушення відповідачкою ОСОБА_1 умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
Як встановлено судом із матеріалів справи, через неналежне виконання зобов'язань за вищевказаними договорами за відповідачкою рахується наступна заборгованість: за Договором №361978239 від 30.03.2021 в сумі 20522,84 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу в сумі 11 276,40 грн та за відсотками 9 246,44 грн, а також за Договором № 14715-02/2021, в сумі 16 000 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу в сумі 4000,00 грн та за відсотками 12 000,00 грн.
Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такий належним чином обґрунтований та мотивований. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки, наведені позивачем.
Відтак, така заборгованість підлягає стягненню з відповідачки у повному обсязі.
Щодо переходу прав вимоги по заборгованості відповідачки від первісних кредиторів до позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Судом установлено, що ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідачки.
Договір факторингу №20102022, укладений 20.10.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», а також Договір факторингу №30112021-1, укладений 30.11.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», є дійсними та чинними, відомостей про те, що вони оскаржувались в судовому порядку відсутні.
Відтак, суд погоджується з доводами позовної заяви щодо переходу до ТОВ «ФК «ЄАПБ», як до нового кредитора, права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаними кредитними договорами, а відтак, заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачкою своїх зобов'язань слід стягнути на користь позивача.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка зазначала, що заперечує вимоги щодо стягнення заборгованості по Договору №361978236, вважаючи, що позивач не навів належного обґрунтування суми заборгованості, не надав доказів її повідомлення про зміну кредитора, з нею не було погоджено умов надання кредитних коштів, в тому числі нарахування та стягнення відсотків.
Доводи ОСОБА_1 суд вважає безпідставними та належним чином необґрунтованими, такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються дослідженими доказами.
Матеріали справи містять належні докази укладення вищевказаних договорів, погодження умов отримання та користування кредитними коштами, з якими відповідачка погоджувалась, докази отримання таких коштів, суми заборгованості за неналежне виконання зобов'язань та переходу прав вимоги до позивача.
Щодо неповідомлення відповідачки про зміну кредитора суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, а ст. 517 ЦК України передбачає, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Відтак, якщо відповідачка не отримала повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі, вона не звільнялася від обов'язку виконання умов договору, укладеного з первісним кредитором, а відповідно від сплати боргу на користь первісного кредитора, що було б належним виконанням її зобов'язань.
Разом з цим, відповідачка не надала жодних доказів виконання своїх зобов'язань ні на користь первісного кредитора, ні на користь нового кредитора.
Тому заперечення відповідачки проти позовних вимог суд до уваги не приймає та оцінює як її небажання виконувати свої зобов'язання за вищевказаними договорами.
За таких обставин суд вважає, що відповідачка допустила порушення взятих на себе зобов'язань, не виконавши свого обов'язку щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування такими коштами, тому позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість у розмірі 36 522,84 гривень.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 684 грн судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1 - 16, 610, 626- 629,638, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в сумі 36 522 (тридцять шість тисяч п'ятсот двадцять дві) гривні 84 копійки, а саме: за договором №361978239 від 30.03.2021 в розмірі 20 522 (двадцять тисяч п'ятсот двадцять дві) гривні 84 копійки (з яких: 11 276 (одинадцять тисяч двісті сімдесят шість) гривень 40 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 246 (дев'ять тисяч двісті сорок шість гривень) 44 копійки - сума заборгованості за відсотками) та за кредитним договором №14715-02/202 від 23.02.2021 в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень (з яких: 4 000 (чотири тисячі) гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12 000 (дванадцять тисяч) грн - сума заборгованості за відсотками).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 20.02.2024.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, адреса для листування: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2 пов. 4).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Суддя: М. В. Мельникович