Справа № 455/1998/23
Провадження № 2/455/134/2024
Іменем України
07 лютого 2024 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області
в складі головуючого судді - Клімченка М.І.,
секретар судового засідання Шайда Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно,
21.09.2023 позивачі звернулися до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 належало по 1/6 частині житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене майно належало до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого була ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 . Після його смерті відкрилася спадщина в тому числі на 1/6 частину житлового будинку з належними до нього госпосподарськими будівлями і спорудами за вищевказаною адресою. На день смерті з ним проживали, а відтак вважаються такими, що прийняли спадщину: дружина - ОСОБА_6 та син ОСОБА_1 , по 1/12 частині.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина в тому числі на 1/4 частину житлового будинку, яка склалася з 1/6 частини (належної спадкодавцю як члену колгоспного двору) та на 1/12 частину (прийняту після смерті чоловіка). За життя нею було складено заповіт від 08.10.2013, відповідно до якого спадкодавець все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все що належатиме їй на день смерті заповіла ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_7 , звернувся до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Ридзак Л.К. з приводу спадкування. Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що майно належить учасникам колгоспного двору, частки яких не є визначеними.
Окрім зазначеного є необхідність встановлення факту родинних відносин зважаючи на розбіжність прізвища спадкодавців та спадкоємців. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Старява помер ОСОБА_7 . Із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 08.08.1957. Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що батьками позивача - ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , були ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Розбіжність в документах викликає необхідність встановити факт родинних відносин, що є необхідним для спадкування.
Просив встановити факт родинних відносин, а саме, що: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був сином ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була дружиною ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , як членом колгоспного двору, право власності на 1/6 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/12 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , як членом колгоспного двору, право власності на 1/6 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , як членом колгоспного двору, право власності на 1/6 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
23.10.2023 від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого проти задоволення позову вона заперечує частково, а саме просить відмовити у позові ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_3 не був учасником колгоспного двору та застосувати строк позовної давності.
Ухвалою судді від 25.09.2023 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 28.11.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду, одночасно витребувано копію спадкової справи.
Позивачі та представник ОСОБА_1 адвокат Дашинич І.Б. в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, у відзиві на позовну заяву просила відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову та розгляд справи провести у її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Із свідоцтва на право особистої власності від 25.08.1992 на жилий будинок вбачається, що житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, головою якого являється ОСОБА_6 (а.с.6).
З виписки №704 від 20.07.2023, виданої старостою старостинського округу №6 сіл Старява, Катина, Лопушниця Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області з погосподарської книги №3 Старявської сільської ради за 1986-1990 роки АДРЕСА_1 були зареєстровані: Голова двору - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чоловік ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , невістка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , онука ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10).
З довідки №703 від 20.07.2023, виданої старостою старостинського округу №6 сіл Старява, Катина, Лопушниця Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_7 , дійсно до дня смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . На день смерті з ним були зареєстровані та проживали дружина ОСОБА_6 та син ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 14.08.1957 ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_9 , якій після одруження присвоєно прізвище ОСОБА_10 (а.с.12).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 (а.с.13).
З довідки №477 від 02.06.2023, виданої старостою старостинського округу №6 сіл Старява, Катина, Лопушниця Хирівської міської ради Самбірського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_6 , дійсно до дня смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . На день смерті з нею був зареєстрований та проживав син ОСОБА_1 (а.с.14).
За життя ОСОБА_6 було складено заповіт від 08.10.2013, відповідно до якого спадкодавець все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все що належатиме їй на день смерті заповіла ОСОБА_4 (а.с.15).
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.17).
ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_11 , звернувся до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Ридзак Л.К. з приводу спадкування. Постановою приватного нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що майно належить учасникам колгоспного двору, частки яких не є визначеними (а.с.16).
ОСОБА_3 є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 (а.с.19).
ОСОБА_12 є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_9 (а.с.22).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно статті 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.
Так, відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина 1 статті 1297 ЦК України).
Практика Верхового Суду України (пункт 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності діючим ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки згадані вище правовідносини виникли до набрання чинності діючим ЦК України, то суд при розгляді даного спору у вказаній частині керується положеннями ЦК Української РСР 1963 року та діючими на той час законодавчими актами.
Так, у відповідності до положень частини 2 статті 9 Закону СРСР «Про власність в СРСР», який набрав чинності з 01.07.1990, майно селянського господарства належить його членам на праві загальної спільної власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами союзної і автономної республіки.
Пунктом 4 Постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 № 885-12 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» (що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що правила, які містяться у Законі Української РСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність в СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР, тобто з 01.07.1990. Як роз'яснюється у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення у дію цього Закону (тобто, з 15.04.1991).
Таким чином, до правовідносин, які виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.01.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Так, відповідно до статей 120, 121 ЦК Української РСР 1963 року у редакції, яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою усіх членів двору. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю, тощо. Відповідно до статей 120-127 ЦК Української РСР 1963 року у редакції, яка була чинною до 1991 року, колгоспний двір це сімейно-трудове об'єднання осіб-членів колгоспу, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства та задоволення сімейних потреб. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку у його майні. Такими, що втратили це право згідно положень статті 126 ЦК Української РСР 1963 року у редакції, яка булла чинною до 1991 року, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (у цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних у відповідності до положень статті 123 ЦК Української РСР. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до пункту 20 «Вказівок по веденню погосподарського обліку у сільських радах народних депутатів», затверджених постановою Держкомстату СРСР від 25.05.1990 за № 69, у графі «суспільна група господарства» записується станом на 01 січня відповідного року одна із наступних суспільних груп: господарство колгоспника; господарство робітника; господарство службовця; господарство інших категорій населення. Суспільна група господарства встановлювалася у залежності від роду занять голови господарства.
Згідно з вимогами статті 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки голови (члена) колгоспного двору у майні двору застосовуються з 01.07.1990. У разі смерті голови (члена) колгоспного двору спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті голови та кожного з його колишніх членів.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, за позивачами підлягає визнання права власності в наступних частках: за ОСОБА_1 - 1/4, за ОСОБА_2 - 1/6, за ОСОБА_13 - 1/6 частин житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами.
Щодо вимоги про встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту, що ОСОБА_1 був сином ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 була дружиною ОСОБА_7 , суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
В даному випадку встановлення факту родинних відносин необхідно позивачам для належної реалізації своїх спадкових прав, а саме для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок.
Згідно статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Факт родинних відносин підтверджується випискою з погосподарської книги за вих. №478, випискою з погосподарської книги за вих. №704, довідкою про склад сім'ї на день смерті ОСОБА_7 за вих. №703. Зміст вказаних документів дає підставу вважати наявність родинного зв'язку між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .
У суду немає підстав ставити під сумнів надані докази, отже, заявлені вимоги про встановлення факту постійного проживання, підлягають до задоволення.
Доводи відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що ОСОБА_3 не був учасником колгоспного двору, спростовуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.
Крім того, стороною відповідача заявлено вимогу про застосування строків позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
В судовому засіданні встановлено, що про порушення свого права на визнання частки в житловому будинку ОСОБА_3 дізнався лише з відзиву на позовну заяву, оскільки добросовісно вважав, що його право на частку в майні колгоспного двору з урахуванням приписів статей 120, 123 ЦК УРСР існує і не може бути порушене.
Вказане свідчить, що строк позовної давності позивачем ОСОБА_3 пропущений не був, оскільки починає свій перебіг з 28.11.2023, отже заява про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Таким чином, вимоги позивачів про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування та встановлення факту родинних відносин ґрунтується на законі, та підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 206, 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був сином ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 була дружиною ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , як членом колгоспного двору, право власності на 1/6 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/12 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , як членом колгоспного двору, право власності на 1/6 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , як членом колгоспного двору, право власності на 1/6 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 16.02.2024.
Сторони у справі:
Позивач ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ) проживає: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_6 ) проживає: АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_5 ) проживає: АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_10 ) проживає АДРЕСА_4 .
Відповідач ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_11 ) проживає АДРЕСА_5 .
Суддя М.І. Клімченко