Справа №464/1000/24
пр № 2-н/464/355/24
20 лютого 2024 року м.Львів
Суддя Сихівського районного суду м.Львова Тімченко О.В., розглянувши матеріали заяви Львівського міського комунального підприємства «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО» про видачу судового наказу про стягнення із ПРЕДСТАВНИЦТВА АМЕРИКАНСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ КОМІТЕТІВ ДЛЯ ЄВРЕЇВ БУВШОГО РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ боргу з гарячого водопостачання,
Заявник звернувся до суду із даною заявою про видачу судового наказу про стягнення із боржника 7624,64 грн заборгованості за послуги з гарячого водопостачання.
Дослідивши матеріали заяви, суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.
Як унормовано п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За умовами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 23 березня 2021 року ц справі № 367/4695/20 сформульовано правову позицію про те, що предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб'єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.
За вимогами ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до положень ч.2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа-підприємець (п.п.1, 16 ч.1 ст.20 ГПК України).
У силу положень ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПРЕДСТАВНИЦТВО АМЕРИКАНСЬКОГО ОБ'ЄДНАННЯ КОМІТЕТІВ ДЛЯ ЄВРЕЇВ БУВШОГО РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 21720365, має статус громадської організації.
Спір за участю громадської організації розглядається в порядку господарського судочинства у випадках, якщо між сторонами наявні господарські правовідносини (постанова Великої палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 915/1674/15).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (ст.ст.1, 5, 9, 12), визначено наступне.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Аналогічний правовий висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 210/542/20.
Як убачається із матеріалів судового наказу спір виник між виконавцем комунальних послуг та власником нерухомого майна - споживачем, які є юридичними особами, з приводу договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг, а саме стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги з постачання гарячої води. Такий суб'єктний склад сторін спору та характер спірних правовідносин указують на господарські взаємовідносини за участю суб'єктів господарювання, що підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Ураховуючи вищевикладене у своїй сукупності, заява про видачу судового наказу не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства за правилами наказного провадження, а тому у видачі судового наказу слід відмовити. Відомості, які б беззастережно спростовували даний висновок суду, відсутні.
Постановлення даної ухвали не є обмеження у доступі позивача до правосуддя, оскільки останній не обмежений у можливості вирішення спору в порядку господарського судочинства..
Керуючись ст.ст.165, 258-260 ЦПК України,
п о с т а н о в и ла:
Відмовити у видачі судового наказу.
Роз'яснити заявнику, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів за правилами ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 20 лютого 2024 року.
Суддя Олена ТІМЧЕНКО