вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" січня 2024 р. Справа№ 911/2347/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Литвин П.О.
від відповідача: Гаврись Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на рішення господарського суду Київської області від 29.05.2023 (повний текст складено 12.06.2023)
у справі № 911/2347/22 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення основного боргу, процентів, пені, 3 % річних інфляційних втрат
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"; позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" (далі - ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО"; відповідач) про стягнення 108071941,43 грн, у тому числі 51923022,46 грн основного боргу, 41097850,60 грн процентів, 13300219,55 грн пені, 798013,19 грн 3 % річних, 952835,63 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за двостороннім договором № 20/21-365-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 29.12.2021 в частині повного та своєчасного відпуску оплаченої позивачем електричної енергії.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.05.2023 у справі №911/2347/22 закрито провадження у справі в частині стягнення 565912,66 грн основного боргу. Решту позовних вимог задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 51031745 грн 28 коп. основного боргу, 4529994 грн 85 коп. інфляційних втрат, 1451841 грн. 54 коп. 3% річних, 46033456 грн 82 коп. 20 % річних, 868350 грн 00 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем належним чином було виконано умови договору купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-365-РДД від 29.12.2021 та перераховано відповідачу попередню оплату, однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у визначені строки відбору оплаченої електричної енергії не відбулося.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Частково не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 29.05.2023 у справі № 911/2347/22, ПАТ "Центренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду в частині задоволення позову про стягнення 46 033 456, 82 грн 20 % річних, 4 529 994, 85 грн інфляційних втрат, 1 451 841, 54 грн 3 % річних, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст.ст. 549-552 ЦК України, ст. 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати України", п. 16 ч. 1 постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Зокрема, скаржник зазначає, що постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 введено заборону на нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії ", між учасниками ринку електричної енергії до закінчення воєнного стану.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження з апеляційною скаргою ПАТ "Центренерго" на рішення господарського суду Київської області від 29.05.2023 у справі № 911/2347/22; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 11.10.2023.
У зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В. за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4085/23 від 09.10.2023 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи №911/2347/22.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2023 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Демидова А. М., Гаврилюк О. М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 справу прийнято колегією суддів у визначеному складі до свого провадження.
У судовому засіданні 11.10.2023 у розгляді справи оголошено перерву до 06.12.2023.
У судовому засіданні 06.12.2023 у розгляді справи оголошено перерву до 31.01.2024 та продовжено строк її розгляду.
У судовому засіданні 31.01.2024 взяв участь представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, скасувати оскаржене рішення у частині задоволених позовних вимог про стягнення 46 033 456,82 грн - 20 % річних, 4 529 994, 85 грн інфляційних втрат, 1 451841, 54 грн - 3 % річних та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а в іншій частині рішення залишити без змін.
У судовому засіданні 31.01.2024 взяв участь представник позивача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржене рішення в силі.
Розгляд заяв, клопотань учасників справи.
Відповідачем через систему "Електронний суд" було заявлено клопотання про зупинення провадження у цій справі № 911/2347/22 до прийняття рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/1359/22. Клопотання мотивоване подібністю правовідносин у справах, а також необхідністю формування правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" № 332 від 25.02.2022.
Позивач подав свої заперечення проти задоволення цього клопотання, просить відмовити в його задоволенні з підстав різної правової природи стягуваних сум у справі, що переглядається № 911/2347/22 і у справі № 911/1359/22. Зазначив, що судове рішення в частині відмови у стягненні пені відповідачем не оскаржується.
Колегія суддів відмовила у задоволенні зазначеного клопотання з таких підстав.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
З ухвали Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 25.08.2023 про прийняття до розгляду справи №911/1359/22 вбачається, що приймаючи до розгляду дану справу суд, виходив, зокрема, з такого:
- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 25.02.2022 прийняла постанову №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду", згідно якої постановлено, зокрема, на період дії особливого періоду оператору системи передачі (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до виробників електричної енергії, які надають послуги на балансуючому ринку електричної енергії, заходи, передбачені п. 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку;
- постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №333 від 27.02.2022 постанову №332 доповнено п. п. 3-5, зокрема, п. 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
- в подальшому до постанови №332 вносилися зміни та доповнення, зокрема, постановою №413 від 26.04.2022 пунктами 1-12 змінено п. 1, зміст якого змінено та доповнено пп. 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування постановлено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії;
- Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про стягнення пені та штрафу за період з 26.02.2022 по 25.04.2022, погодився з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що постанова №332 підлягає застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням змін, внесених постановою №413 від 26.04.2022;
- у справі №922/1948/22 у період нарахування штрафних санкцій з 26.02.2022 по 25.04.2022 пп. 16 п. 1 у постанові №332 взагалі був відсутній, а формулювання п. 5 (в редакції постанови від 27.02.2022) вказувало на надання сторонам рекомендацій щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій;
- рекомендаційний характер п. 5 постанови №332 (в редакції постанови від 27.02.2022), яка є підзаконним актом, не може змінювати та нівелювати надане нормами закону право однієї сторони на застосування заходів відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання та, відповідно, звільняти від такої відповідальності іншу сторону, не припиняючи чинності відповідних умов договору;
- у справі №911/1359/22 існує необхідність у відступленні від вищенаведеного висновку Верховного Суду, оскільки положення постанови №332 (пп. 16 п. 1), які містять рекомендації та настанови учасникам ринку електроенергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, не можуть мати наслідком відмову в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій, адже розглядаючи вимоги про стягнення штрафних санкцій, суд повинен встановити правомірність їх нарахування та заявлення до стягнення відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства, норми якого не можуть бути нівельовані постановою №332, як підзаконним актом.
Причиною подання касаційної скарги у справі № 911/1359/22 стала незгода учасника справи із судовими рішеннями у частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені.
Тоді як, у даній справі №911/2347/22 рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише у частині задоволених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних і 20 % річних, які за своєю правовою природою не є штрафними санкціями. З огляду на норми частини першої статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції рішення переглядається у цій частині.
Отже враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції та зважаючи на відсутність необхідності у врахуванні правового висновку щодо застосування вказаної скаржником постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 у подібних правовідносинах, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії №20/21-365-РДД від 29.12.2021, укладеного між ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (покупець) та ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО " (продавець), останнє взяло на себе зобов'язання відпустити електричну енергію в Об'єднану енергосистему України, а покупець - відібрати електричну енергію з Об'єднаної енергосистеми України згідно графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку № 1, згідно пп. 23. п. 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 р. № 449. Продавець має право в односторонньому порядку на зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії покупцю у разі якщо собівартість виробництва електричної енергії у продавця є більшою ніж ціна (вартість) електричної енергії, визначеної в цьому договорі, з технічних причин, з інших причин чи обставин. За таких обставин обсяг(и) електричної енергії, який підлягає зменшенню та період(и) зменшення відпуску/відбору, визначається(ються) продавцем з обов'язковим застосуванням відповідальності згідно п. 4.2 договору в частині сплати процентів за користування грошовими коштами, які були отримані, як оплата за електричну енергію. Про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в певних обсягах та за певний період(и) продавець має повідомити покупця не пізніше ніж за тридцять днів до дати такого зменшення відпуску/відбору електричної енергії. У разі отримання продавцем коштів за електричну енергію відпуск/відбір якої зменшив продавець, останній зобов'язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії протягом дев'яноста банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі про повернення коштів в сумі вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску/відбору.
Пунктами 3.2, 3.3 договору встановлено, що оплата за електричну енергію проводиться покупцем після підписання продавцем договорів договірного списання, визначених в пункті 4.2 цього договору, грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у Розділі 10 цього договору шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості 100% всього обсягу електричної енергії, передбаченої цим договором (за вирахуванням суми гарантійного внеску) протягом 2-х банківських днів з дня надання договорів або додаткових угод до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання з рахунків продавця, на який надходять кошти в оплату за електричну енергію, підписаних продавцем. Відпуск електричної енергії здійснюється продавцем покупцю, а покупець має право відбору електричної енергії, за умови оплати її протягом двох робочих днів з дати укладення цього договору.
Період відпуску/відбору електричної енергії становить: з 01.03.2022 до 31.03.2022 включно.
Згідно з п. 4.2 договору у разі наявності факту невиконання продавцем зобов'язань щодо відпуску обсягів електричної енергії (одностороннє зменшення продавцем обсягу відпуску/відбору електричної енергії), продавець зобов'язується у строки, передбачені договором, повернути на поточний рахунок покупця, зазначений у Розділі 10 даного договору, грошові кошти, сплачені покупцем на користь продавця за обсяг електричної енергії, не відпущеної на відповідному етапі відпуску/відбору, та сплатити покупцю за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію, проценти у розмірі 20% річних від загальної суми коштів, отриманих за договором, що розраховуються за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця та до дати фактичного повернення (в розумінні статті 536 Цивільного кодексу України). У випадку невиконання продавцем у встановлений строк свого зобов'язання щодо повернення грошових коштів, сплачених покупцем, продавець додатково сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно повернутих покупцю грошових коштів за кожен день прострочення за весь період наявного прострочення.
Відповідно до п. 5.2 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
У додатку № 1 до договору визначено обсяг електричної енергії, що заплановано для відпуску, становить 185750 МВт.г. Ціна за 1 МВт.г. (з акцизним податком та без ПДВ) становить 1900,00 грн. (ПДВ 20%). Вартість електричної енергії (з акцизним податком та без ПДВ) становить 352925000,00 грн., ПДВ 70585000,00 грн. Вартість електричної енергії (з акцизним податком та з ПДВ) становить 423510000,00 грн.
На виконання умов договору № 20/21-365-РДД від 29.12.2021 між Публічним акціонерним товариством "ЦЕНТРЕНЕРГО " (клієнт), Акціонерним товариством "Ощадбанк " (банк) та ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (сторона 3) було укладено договір про договірне списання № 658 від 29.12.2021, за умовами якого з 01.01.2022 і до повного виконання грошових зобов'язань клієнта, що виникли на підставі укладеного між клієнтом та стороною 3 двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-365-РДД від 29.12.2021, з урахуванням усіх додаткових угод, договорів, додатків, змін та доповнень до нього, укладених та тих, що будуть укладені до нього, реалізовувати свої права та обов'язки за договором з урахуванням того, що клієнт доручає банку та надає йому право здійснювати договірне списання коштів з рахунків клієнта на поточний рахунок сторони 3 для проведення розрахунків клієнта із стороною 3 за договором купівлі-продажу.
За період з 29.12.2021 по 17.01.2022 ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рахунок ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" було перераховано попередню оплату за електричну енергію у загальному розмірі 423510000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 60282749 від 29.12.2021 на суму 162531250,00 грн., № 13838 від 30.12.2021 на суму 32506250,00 грн., № 13876 від 17.01.2022 на суму 228472500,00 грн.
У подальшому ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" повідомило покупця про зменшення відпуску/відбору електричної енергії за договором купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-365-РДД від 29.12.2021, зокрема, листом № 24/271 від 26.01.2022 ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО " повідомило про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 60000МВт*год за період з 01.03.2022 по 10.03.2022; листом від 07.02.2022 № 24/409 ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО " повідомило про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 60000МВт*год за період з 11.03.2022 по 20.03.2022; листом від 17.02.2022 № 24/599 ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО " повідомило про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 65750 МВт*год за період з 21.03.2022 по 31.03.2022.
З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у визначені строки та кількості товар не передав, хоча покупець повністю оплатив обумовлену до передачі договором кількість електричної енергії, однак, ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" зверталось до ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" з вимогами про повернення вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску/відбору, з розрахунку її вартості за день а саме: листом № 119/2.1-1777-2022 від 28.01.2022 товариство звернулось з вимогою про повернення коштів в сумі 136800000,00 грн. (вхідний ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО " № 622 від 28.01.2022 р.); листом № 119/2.1-2339-2022 від 08.02.2022 р. товариство звернулось з вимогою про повернення коштів в сумі 136800000,00 грн. (вхідний ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" № 888 від 08.02.2022); листом № 119/2.1-3264-2022 від 17.02.2022 товариство звернулось з вимогою про повернення коштів в сумі 149910000,00 грн. (вхідний ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" № 1263 від 18.02.2022).
Листом № 24/1327 від 08.06.2022 ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" заявило ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" про обставини непереборної сили, за змістом якого відповідач зазначав про те, що з 24.02.2022 російською федерацією здійснюється повномасштабна збройна агресія проти України. Наведені вище обставини непереборної сили прямо, безумовно та безпосередньо перешкоджають продавцю своєчасно повернути кошти у разі отримання належної відповідної вимоги покупця за договором. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), про які сторони договору не могли знати та не знали на час укладення договору, офіційно засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
За період з 29.12.2021 по 19.10.2022 включно на поточний рахунок ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" від контрагента ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" було здійснено повернення коштів у загальному розмірі 371586977,54 грн., за договором № 20/21-365-РДД від 29.12.2021.
Таким чином, зобов'язання ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" з повернення 423510000,00 грн виконано частково, що і стало підставою для звернення ТОВ "ГК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Як вже зазначалось, рішення суду першої інстанції скаржником оскаржується лише у частині задоволених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних і 20 % річних, а тому з огляду на норми частини першої статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції переглядається у цій частині
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Такий висновок про застосування норми права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.
Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем належним умови договору купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-365-РДД від 29.12.2021 та перераховано відповідачу попередню оплату, проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у визначені строки відбору оплаченої електричної енергії не відбулося.
Відповідно до зазначеного вище п. 2.1 договору, у разі отримання продавцем коштів за електричну енергію відпуск/відбір якої зменшив продавець, останній зобов'язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії протягом 90 банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі про повернення коштів в сумі вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску/відбору.
З огляду на зазначене вище, правомірним є задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості, зменшеної на суму часткового погашення.
Щодо заявлених до стягнення передбачених п. 4.2 договору 20 % річних від загальної суми коштів, отриманих за договором, що розраховуються за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця та до дати фактичного повернення суд апеляційної інстанції зважає на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).
Передбачені ст. 536 та ч.3 ст. 693 ЦК України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.
Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, а також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15.
З огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 ЦК України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 ЦК України".
Також, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача 1451841,54 грн. 3% річних та 4529994,85 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 03.06.2022 по 31.01.2023.
За містом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на викладене вище в частині клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення санкцій, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені до стягнення 3% річних, 20% річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 ГК України, а відтак, правомірно задоволено позов в цій частині.
Також, відповідач послався на Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
За наведеною правовою позицією лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про Торгово-промислові палати в Україні").
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17,від 30.11.2021 у справі №913/785/17).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не доведено належними доказами, що невиконання ним зобов'язання сталося, саме у зв'язку із військовою агресією проти України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог зазначеної статті.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 29.05.2023 у справі №911/2347/22 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови підписано - 20.02.2024 (у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О. М. на лікарняному у період з 13.02.2024 по 19.02.2024).
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
О.М. Гаврилюк