Справа № 236/134/22
Провадження № 2/202/755/2024
21 лютого 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді - Бєсєди Г.В.
за участю секретаря - Травкіної В.Р.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв'язку зі скороченням штату, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, -
ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв'язку зі скороченням штату, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що вона перебувала в трудових відносинах із відповідачем, працювала на посаді електромонтер тягової підстанції 3 розряду виробничого підрозділу «Луганська дистанція електропостачання» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 22.07.2016 по 17.07.2017. На підставі наказу від 17.07.2017 №261-ос була звільнена з посади 17.07.2017 згідно з п. 1 ст.40 КЗпП у зв'язку зі скороченням штату. Наказом №384-Н регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 15.03.2017, наказом від 16.03.2017 №58/ДН структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» встановлено початок простою по причинам, незалежних від робітників з 16.03.2017. В наказі зазначалось, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові за час простою згідно графіку роботи. На день звільнення вона мала заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 по 17.07.2017 у розмірі 16 630, 68 грн. Просила суд стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 4 945, 52 грн. та заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 16 630, 68 грн., у т.ч. невиплачену компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1 216,32 грн.; невиплачену вихідну допомогу у зв'язку зі скороченням штату у розмірі 5 232, 95 грн.
Представник акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» надав відзив на позовну заяву в якому зазначав, що заборгованість з заробітної плати перед позивачем за період березень - липень 2017 року у відповідача відсутня, так як нарахування заробітної плати за інші періоди (друга половина березня - липень 2017 року) не здійснювалося через відсутність первинних документів. Надані позивачем докази виготовлені на непідконтрольній українській владі території. 12.04.2017 адміністративна будівля Луганської дирекції залізничних перевезень була захоплена невідомими особами так званої “ЛНР”, таким чином відповідач втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю після захоплення. Наголошували, що сума заборгованості з заробітної плати не підтверджена відповідними первинними документами і не нарахована в установленому законом порядку. Додатково слід зазначали, що згідно з Науково-правовим висновком Торговопромислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.2018р. встановлено, що порушення норм трудового законодавства стосовно працівників структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» виникли через форс-мажорні обставини та на цій підставі АТ “Укрзалізниця” підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов'язків передбачених законодавством про працю.
ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала та просила задовольнити.
Представник акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» надав заяву про розгляд справи без їх участі, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено що, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала на посаді електромонтер тягової підстанції 3 розряду виробничого підрозділу «Луганська дистанція електропостачання» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 22.07.2016 по 17.07.2017.
Наказом від 16.03.2017 р. № 58/ДН структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», наказом від 17.03.2017 № 63/ЕЧ встановлено початок простою працівників виробничого підрозділу «Луганська дистанція електропостачання» по причинам, незалежних від робітників з 20.03.2017 р. В наказі зазначено, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох третин ставки, встановленого працівникові розряду (окладу) за увесь час простою.
На підставі наказу від 17.07.2017 р. №261-ОС позивача було звільнено з посади 17.07.2017 згідно з п.1 ст.40 КЗпП у зв'язку зі скороченням штату.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип ПАТ «Укрзалізниця» з публічного на приватне та перейменовано на АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до статті 113 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов'язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, провадження № 61- 94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», і позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримала усіх належних їй платежів, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України, не передбачено.
Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Враховуючи, що на день звільнення позивача наказ про встановлення простою скасований не був, то відповідач не мав підстав не здійснювати позивачу оплату за час простою.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Згідно з частинами другою, третьою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов'язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Розрахунки заробітної плати ОСОБА_1 , компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги узгоджуються з наказом начальника дирекції структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 16 березня 2017 року № 58/ДН про встановлення простою з причин, не залежних від робітників, для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції з 20 березня 2017 року.
Відповідач не надав будь-яких доказів, які спростували б зазначену заборгованість з оплати праці за час простою, не оспорює наявність зазначеного наказу та факт перебування з позивачем у трудових відносинах і її звільнення саме 17 липня 2017 року.
У матеріалах справи немає належних та допустимих доказів щодо недостовірності відомостей, викладених в табелях обліку робочого часу, які оформлені відповідно до трудового законодавства України за підписами керівника виробничого підрозділу, працівника кадрової служби. Відповідач не надав суду доказів, що на час складання цих документів відповідні посадові особи не мали повноважень.
Згідно зі статтями 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов'язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.
Згідно з наданими позивачем на підтвердження невиплаченої заробітної плати розрахунковими листками за період з березня до липня 2017 року, зазначені суми, які підлягали сплаті позивачу із зазначенням усіх її складових.
Також суду надані копії табелів обліку використання робочого часу за період з березня до 17 липня 2017 року, підписані працівником кадрової служби, керівником виробничого підрозділу.
У розрахунковий лист позивача за липень 2017 року включено 1 216, 32 грн. компенсації за невикористану відпустку та 5 232, 95 грн. вихідної допомоги.
Тобто відповідач визнав право позивача на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні.
Згідно зі статтями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України та частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до статей 4, 6 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина перша статті 6 Закону України «Про відпустки»).
Таким чином, при звільненні позивача у липні 2017 року йому не була виплачена вихідна грошова допомога та компенсація за 7 днів невикористаної відпустки.
Отже ОСОБА_1 підтвердила наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати у період простою за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 16 086, 28 грн., з яких 2 113, 61 - заробітна плата за березень 2017 року, 2 053, 55 грн. - заробітна плата за квітень 2017 року, 2 079, 70 грн. - заробітна плата за травень 2017 року, 2 066, 62 грн. - заробітна плата за червень 2017 року, 7 772, 80 грн. - заробітна плата за липень 2017 року, з яких грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку в сумі 1 216, 32 грн. та вихідна допомога в сумі 5 232, 95 грн., будь-яких доказів проведення повного розрахунку з працівником в день його звільнення відповідач до суду не надав, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Посилання представника відповідача на звільнення сторони від відповідальності за порушення зобов'язань у зв'язку з існування форс-мажорних обставин є безпідставними з огляду на таке.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі. Зокрема наявністю належним чином заповненої трудової книжки позивача із зазначенням наказу про звільнення з роботи. Наявність табелів обліку використання робочого часу, роздрукованих розрахунків заробітної плати, виданих позивачу, який використовував їх як доказ існуючої заборгованості із заробітної плати, свідчить та розцінюється судом як обізнаність відповідача про існуючий обов'язок та його невиконання.
Наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 не є сертифікатом в розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Тому наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/21-10.2 не свідчить про наявність законних підстав щодо невиплати заробітної плати позивачу. Аналогічна позиція зазначена в ухвалі Верховного суду від 29.07.2019 по справі №185/5811/18.
Щодо вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000р. підприємства, установи і організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у т.ч. з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ст.2 цього Закону компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №15921.02.2001 №159 (з урахуванням змін та доповнень за постановами від 09.08.2001 № 958 та від 31.03.2003 № 430) з наступними змінами: відповідно до п.4 Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001р. сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов'язкових платежів) прирості індексу споживчих цін ("індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації поділений на 100.
Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням строків виплати доходів за березень-липень 2017 року складає 4 945, 52 (866,80+649,14+627,75+588,10+2 213,73) грн.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оскільки на теперішній час заборгованість із заробітної плати позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими. Суд, вирішуючи питання про розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача, вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок.
З огляду на вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв'язку зі скороченням штату, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплатипідлягають частковому задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати у виді судового збору в розмірі 992, 40 грн. відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 12, 13, 48, 49, 51, 76- 89, 258-259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв'язку зі скороченням штату, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати - задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40150216) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 16 086, 28 грн., з яких 2 113, 61 - заробітна плата за березень 2017 року, 2 053, 55 грн. - заробітна плата за квітень 2017 року, 2 079, 70 грн. - заробітна плата за травень 2017 року, 2 066, 62 грн. - заробітна плата за червень 2017 року, 7 772, 80 грн. - заробітна плата за липень 2017 року, з яких грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку в сумі 1 216, 32 грн. та вихідна допомога в сумі 5 232, 95 грн.; компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 4 945, 52 грн., а всього - 21 031, 80 грн.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40150216) на користь держави судовий збір в розмірі 992, 40 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Повний текст рішення складений 21.02.2024.
Суддя Г.В. Бєсєда