Справа № 212/1660/24
2-з/212/18/24
про відмову в забезпеченні позову
21 лютого 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дехта Р.В., за участі секретаря судового засідання Зюркевич В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України без повідомлення осіб та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову про поділ спільного майна подружжя,-
В провадження Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 19.02.2024 року надійшла заява ОСОБА_1 , яка подана представником заявника адвокатом Богославським А.С., про забезпечення позову до подання позову про поділ спільного майна подружжя, шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 09.12.2000 року. У шлюбі було придбано майно, а саме квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Власником майна є ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2010. ОСОБА_1 в майбутньому має звернутися до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя, набутого подружжям за час шлюбу, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_1 . На думку заявника, в даному випадку існує гостра необхідність у забезпеченні майбутнього позову про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, оскільки за час підготовки та подання позову про поділ майна, судового розгляду справи, відповідач може реалізувати нерухоме майно, яке є предметом спору, шляхом відчуження третім особам.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на квартиру АДРЕСА_2 накладено обтяження у формі заборони на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, реєстровий номер №1615 від 05.08.2010 року, Приватний нотаріус Колесникова Н.Л., та іпотекодержателем є АТ «Ерстебанк».
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.10.2018 року по справі №183/5864/17-ц достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
З вищевикладеного вбачається, що підставою для забезпечення позову мають бути відповідні факти, які підтвердженні належними та допустимими доказами.
Як зазначалось вище, заявник в обґрунтування можливості ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду посилається на те, що відповідач може реалізувати нерухоме майно, шляхом відчуження третім особам.
Проте, заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ускладнення чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду, зокрема щодо реалізації нерухомого майна.
До заяви не додано доказів на підтвердження наявності реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, враховуючи ту обставину, що на спірне майно накладено обтяження та воно перебуває в іпотеці.
Таким чином, припущення заявника що не накладення арешту на майно може значно ускладнити виконання рішення суду, не доведене.
З огляду на викладене, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтями149,153,260 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі постановлення ухвали без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання ухвали.
Ухвала суду складена та підписана 21.02.2024 року.
Суддя Р. В. Дехта