Справа № 201/1577/24
Провадження № 2-о/201/104/2024
Іменем України
13 лютого 2024 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська під головуванням судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (заінтересована особа: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України,
08.02.2024р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через свого представника - адвоката Лагутіна Д.М. (діє на підставі ордерів серії АЕ № 1167400, АЕ № 1167400 від 18.01.2024р. - а.с. 15 - 16) звернулись до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з заявою, в якій заінтересованою особою зазначили Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України (а.с. 1 - 2).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 09.02.2024р. відкрито провадження у справі (а.с. 20).
В обґрунтування заяви заявники зазначили, що вони перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Шлюб, повноважними органами РАЦС України між ними не зареєстрований.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у заявників народилася дитина чоловічої статі - ОСОБА_3 в м. Севастополь, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого в м. Севастополь АР Крим та копією виписного епікризу. Відповідно до вищевказаного свідоцтва про народження, ОСОБА_2 записаний батьком. Дитині присвоєно прізвище батька - ОСОБА_4 , по батькові - ОСОБА_5 . Також, батьківство заявника встановлено свідоцтвом про встановлення батьківства серії НОМЕР_2 .
Отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану українського зразку неможливо, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, який відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.08.2006р. № 545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», зареєстрованим у Міністерстві юстиції 25.10.2006р. за №1150/13024, та який може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження відповідно до статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», м. Севастополь АР Крим відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Оригінал медичного свідоцтва про народження було подано до відділу ДРАЦС та на підставі них були видані свідоцтва про народження, тому відсутні підставі для державної реєстрації народження у відділі ДРАЦС. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.
На підставі викладеного, просять суд встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_3 , який народився в м. Севастополь АР Крим ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України та батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.
Представник заявників - адвокат Лагутін Д.М. у поданій до суду заяві просить справу розглядати без його участі, без фіксування судового процесу технічними засобами. Заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що документи, додані до заяви надійшли на його електронну пошту від його довірителів (а.с. 26).
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся (а.с. 22).
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народилася дитина чоловічої статі - ОСОБА_6 в м. Севастополі, що підтверджується копією виписного епікризу, виданого ГБУЗС «Міська лікарня № 5 «Центр охорони здоров'я матері та дитини» (а.с. 11 - 13, 23 - 25).
На підтвердження факту народження дитини, заявниками також надано до суду копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 та копію свідоцтва про встановлення батьківства.
Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 14.02.2023р. Відділом запису актів цивільного стану Гагарінського районна міста Севастополя Управління РАЦС міста Севастополя, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополі, батьками зазначені: батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 110239920000200154001 (а.с. 9).
Відповідно до свідоцтва про встановлення батьківства серії НОМЕР_2 , виданого 14.02.2023р. Відділом запису актів цивільного стану Гагарінського районна міста Севастополя Управління РАЦС міста Севастополя, батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 140239920000200028001 (а.с. 10).
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 100 ЦПК України оригінали електронних доказів з ініціативи суду перевірені під час розгляду справи.
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернулись батьки хлопчика з заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.
Встановлення факту народження в судовому порядку заявникам необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про народження, згідно з чинним законодавством України, а також підтвердження громадянства дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх належних їй прав та свобод громадянина України.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Статтею 317 ЦПК України передбачені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України. Заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України актами цивільного стану є, серед іншого, народження фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, народження фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» - тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.
За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
В силу положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Згідно з ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів.
Зокрема, належними відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження та смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зі змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.11.2023р. № 318, м. Севастополь, де відбувся факт народження дитини, визнане тимчасово окупованою російською федерацією територією з 20.02.2014р.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення необхідно заявникам для державної реєстрації народження їх дитини, яка народилася на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
В матеріалах справи є копії паспортів громадян України ОСОБА_1 (а.с. 3 - 5) та ОСОБА_2 (а.с. 6 - 8).
З огляду на викладене, суд вважає що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявники та їх дитина, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту народження дитини, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати громадянам України свідоцтво про народження дитини, виданого державним органом України.
У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне встановити такий факт, задовольнивши вимоги заявників, які є доведеними та обґрунтованими.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.
Таким чином, керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265, 317-319 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (заінтересована особа: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України- задовольнити.
Встановити факт народження дитини - ОСОБА_3 , який народився в м. Севастополі АР Крим, ІНФОРМАЦІЯ_5 , у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянки України та батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Повний текст рішення виготовлений 16 лютого 2024 року.
Суддя О.С. Наумова