Справа № 209/7764/23
Провадження № 2/209/306/24
іменем України
"15" лютого 2024 р. м. Кам'янське
Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Лобарчук О.О.
за участі секретаря Золотих Л.М.
представника позивача- ОСОБА_1
представника відповідача (адвоката) Чередниченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
Представник ТОВ «Глобал Спліт» Балашов В.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором № 1/4167869 від 17.08.2021 року в розмірі 132552,20 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 76944,69 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 641,21 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 36354,30 грн; комісія - 2326,50 грн.; прострочена комісія - 16285,50 грн., а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» було укладено Кредитний договір № 1/4167869, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 99000,00 грн., строком на 24 місяці з 17 серпня 2021 року по 16 серпня 2023 року. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною), як День повернення кредиту. Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, Кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника № НОМЕР_1 . Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, для зарахування кредитних коштів Позичальник повинен мати відкритий у Банку поточний або поточний (картковий) рахунок. Відповідно до підпунктів 1.4.1-1.4.2 пункту 1.4. статті 1 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору. Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору, всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно Договору, визначені в Правилах надання споживчого кредиту в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та на умовах страхування життя Позичальника, які є невід'ємною частиною Договору та розміщені на офіційному сайті Банку: зобов'язаний сплачувати Банку:www.credit-agricole.ua. Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, з метою обслуговування кредиту Банк відкриває Позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_2 в Банку. Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору, у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, згідно умов Договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а не більше ніж 15% від суми простроченого платежу; у разі порушення Позичальником без поважних причин, вимог п.п. 2.2.2-2.2.9 Правил, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 Кредитного договору, за кожний випадок порушення.
29.08.2023 року між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт», укладено договір №4-2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №1/4167869 від 17.08.2021року. 15.09.2023 року передача права вимоги за кредитним договором відбулась до ТОВ «Глобал Спліт» з дати підписання відповідного реєстру прав вимоги за зразком, згідно Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги, та до ОСОБА_2 АТ «Креді Агріколь Банк» було направлено повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором.
На підставі вищезазначеного банк свої зобов'язання по наданню кредиту виконав в повному обсязі, проте відповідач не виконав належним чином умови договору і станом на 08.12.2023 року загальний залишокзаборгованості складає 132552,20 грн., яка складається: рахунок строкової заборгованості: 0 грн. 00 коп., рахунок простроченої заборгованості: 76 944 грн. 69 коп., рахунок нарахованих відсотків: 641 грн. 21 коп., рахунок прострочених відсотків: 36 354 грн. 30 коп., рахунок комісії: 2 326 грн. 50 коп., рахунок простроченої комісії: 16 285 грн. 50 коп. На даний час відповідачем належним чином не виконуються взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором щодо сплати щомісячних внесків за кредитом та процентів за користування кредитом, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «Глобал Спліт».
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2024 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.53)
31.01.2024 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Чередниченко А.В. суду було надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого представник відповідача, посилаючись на норми Цивільного кодексу України та висновки Великої Палати Верховного Суду, позовні вимоги визнає частково, а саме у розмірі суми простроченої заборгованості за кредитом та суми нарахованих процентів на заборгованість за кредитом.1. Фактичні обставини. 17.08.2021 року між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (далі - Кредитор) та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 1/4167869 (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 99000,00 грн. строком на 24 місяці з 17.08.2021 до 16.08.2023року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною), як день повернення кредиту. Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Кредит надається Позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника № НОМЕР_3 . Відповідно до підпунктів 1.4.1 - 1.4.2 пункту 1.4. Кредитного договору. Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору. Згідно п. 1.4.3. протягом дії Договору розмір процентів та комісії залишається незмінним. Відповідно до п. З.1., 3.2. Договору у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, згідно умов Договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а не більше ніж 15% від суми простроченого платежу; у разі порушення Позичальником без поважних причин, вимог п.п. 2.2.2-2.2.9 Правил, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 Кредитного договору, за кожний випадок порушення. Відповідно до наданого Позивачем розрахунку (додаток 1 до позовної заяви) станом на 08.12.2023 загальний залишок заборгованості Відповідача за кредитним договором № 1/4167869 від 17.08.2021 (розрахунок на 15.09.2023) у розмірі 132 552 (сто тридцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 20 коп., який складається з: рахунок строкової заборгованості: 0 (нуль) грн. 00 коп., рахунок простроченої заборгованості: 76 944 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 69 коп.; рахунок нарахованих відсотків: 641 (шістсот сорок одна) грн. 21 коп.; рахунок прострочених відсотків: 36 354 (тридцять шість тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. ЗО коп.; рахунок комісії: 2 326 (дві тисячі триста двадцять шість) грн. 50 коп.; рахунок простроченої комісії: 16 285 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 50 коп. Ознайомившись зі змістом позовної заяви та долученими до неї доказами Відповідач вважає, що позовні вимоги є частково необґрунтовані та безпідставні з огляду на таке. 2. Релевантні норми права, що стосуються виниклих правовідносин. Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє зобов'язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором. Протягом дії Договору розмір процентів та комісії залишається незмінним. Відповідно до наданого Позивачем розрахунку заборгованості (додаток 2 до позовної заяви) рахунок нарахованих відсотків складає 641,21 грн. та рахунок прострочених відсотків складає 36354,30 грн. Проте, з вказаними розрахунками Позивача не погоджуються. Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» ВП ВС розтлумачила в постанові від 10.04.2018 справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За умовами Договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці з 17.08.2021 до 16.08.2023 (включно). Відтак, у межах строку кредитування до 16.08.2023 року Відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 16.08.2023 року Відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги Позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідно до підпунктів 1.4.1,1.4.3,пункту 1.4 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором. Протягом дії Договору розмір процентів та комісії залишається незмінним. Відповідно до наданого Позивачем розрахунку заборгованості (додаток 2 до позовної заяви) рахунок нарахованих відсотків складає 641,21 грн. та рахунок прострочених відсотків складає 36354,30 грн. Проте, з вказаними розрахунками Позивача не погоджуємось. Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» ВП ВС розтлумачила в постанові від 10.04.2018 справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За умовами Договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці з 17.08.2021 до 16.08.2023 року (включно). Відтак, у межах строку кредитування до 16.08.2023 року Відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 16.08.2023року Відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги Позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.Саме такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року № 444/9519/12 та постанові від 04.02.2020року у справі 912/1120/16. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, від 03.07.2019 року у справі № 1519/2-3165/11, від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16. Послідовність застосування Верховним Судом вищевказаної правової позиції Великої Палати Верховного Суду також прослідковується у постановах від 11.10.2023 року у справі № 755/21709/15-ц, від 18.10.2023 року у справі № 706/68/23, від 06.11.2023 року у справі № 725/8953/21, від 17.01.2024 у справі № 201/5221/21. Таким чином, у межах строку кредитування до 16.08.2023 року Відповідач був зобов'язаний сплачувати встановлені підпунктами 1.4.1., 1.4.3.. пункту 1.4. Кредитного договору щомісячні проценти в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка). Як вже зазначалося вище, Відповідачем визнається заборгованість за кредитом у розмірі 76944,69 грн. З того ж додатку 7 до позовної заяви, а саме Виписки з рахунку «Простр.%% за кредитом на поточні потреби» вбачається, що Відповідачем сплачувались нараховані щомісячні проценти по 18.02.2022 року, включно. Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору № 1/4167869 від 17.08.2021 року наступний платіж на погашення заборгованості за кредитом та відсотками Відповідач зобов'язаний був внести 17.03.2022 року, то відповідно з 18.03.2022року вказана заборгованість стала простроченою, а отже 15.00% річних (фіксована процентна ставка) мала нараховуватись з 18.03.2022 по 16.08.2023 року (включно). Проценти за користування коштами Розраховується за формулою: [Проценти] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році]. Де: [Сума боргу] - сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] - проценти річних; [Кількість днів] - кількість днів прострочення зобов'язання; [Кількість днів у році] - кількість днів у календарному році. Період розрахунку: з 18.03.2022 по 31.12.2022 - 289 днів. [Проценти] = 76 944,69 грн (сума боргу) ? 15,000% (процентна ставка) / 100% ? 289 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 9 138,50 грн. Період Період розрахунку: з 01.01.2023 по 16.08.2023 - 228 днів [Проценти] = 76 944,69 грн. (сума боргу) ? 15,000% (процентна ставка) / 100% ? 228 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 7 209,61 грн. Разом 517 днів, сума нарахованих процентів: 16 348,11 грн.
Таким чином, станом на 16.08.2023 загальна сума нарахованих процентів на заборгованість за кредитом (76944,69 грн) має складати 16348,11 грн. Позивачем надано розрахунок заборгованості, відповідно до якого сума нарахованих відсотків складає 641,21 грн. та сума прострочених відсотків складає 36354,30 грн. Вказані Позивачем суми нічим не обґрунтовані, оскільки до позовної заяви не долучено детального розрахунку відсотків з урахуванням фіксованої процентної ставки у розмірі 15.00% річних. 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який продовжувався Указами Президента України і діє по цей час. Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Також Законом № 2120-ІХ від 15.03.2022 року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. З огляду на вищезазначені положення законодавства, не залежно від того, чим саме є надміру нарахована Позивачем заборгованість за відсотками (завуальована неустойка (штраф або пеня), або ж збільшена процентна ставка) у сумі 20647,40грн (641,21 грн. + 36354,30 грн. - 16348,11 грн.) безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню. 2.3. Щодо розрахунку комісії. Відповідно до підпункту 1.4.2 пункту 1.4. Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору. Відповідно до наданого Позивачем розрахунку заборгованості (додаток 2 до позовної заяви) рахунок комісії складає 2326,50 грн. та рахунок простроченої комісії складає 16285,50 грн. Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції,, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до статті З ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно- правовими актами.Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником. Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від
13.07.2022 року справа № 363/1834/17 та застосовані Верховним Судом в постанові від 07.06.2023 року у справі № 686/14530/15. Враховуючи те, що Відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги Банку (у вигляді комісії), які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту 1.4.2 кредитного договору N° 1/4167869 від 17.08.2021 є нікчемними.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії в розмірі 2326,50 грн. та простроченої комісії в розмірі 16285,50 грн. задоволенню не підлягають.
06.02.2024 року представник позивача надав Відповідь на Відзив, в якрму зазначив, що як вбачається із Відзиву ОСОБА_2 поданої представником ОСОБА_3 Відповідачем було внесено 6 (шість) платежів на погашення основної суми заборгованості по кредиту, а саме: 27.09.2021року в сумі 3562,68 грн; 22.10.2021року в сумі 3607,21 грн; 26.11.2021року в сумі 3652,30 грн; 29.12.2021 року в сумі 3697,96 грн; 21.01.2022 року в сумі 3744,18 грн; 12.04.2022 року в сумі 3790,98 грн. ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» зазначає, що відповідно до Виписок із рахунку (додаток 7 до позовної заяви). Відповідачем внеслись вищезазначені кошти, що підтверджує те, що він частково погашав заборгованість. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 р. зазначив, що «часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою, основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу (відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду), що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).
Щодо розрахунку нарахованих (прострочених відсотків). Відповідно до підпунктів 1.4.1 Кредитного договору. Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга зазначеної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору. Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов'язання. В Відзиві представником Відповідача зазначається, що Виписка додана до позовної заяви, не вірно розрахована заборгованість, її розмір, проценти. Відповідно до Правової Позиції ВСУ за 2022 р., судами обґрунтовано прийнято банківські виписки як належні докази підтвердження видачі кредиту та залишено поза увагою заперечення відповідача щодо не відображення в них внесених оплат. Особливі рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Отже, як вірно зазначили попередні судові інстанції, виписки з особових рахунків клієнта є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. З урахуванням вищевикладеного, судами обґрунтовано прийнято банківські виписки як належні докази підтвердження видачі кредиту. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі N2 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740). Позиція Верховного Суду насамперед ґрунтуються на презумпції свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. Укладення договору може здійснюватися різними шляхами, тож навіть відсутність підпису в договорі не є ознакою недійсності такого правочину або відсутності волевиявлення сторін. Доказами користування кредитними котами є рух коштів на рахунку, який відображений у виписки заборгованості.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до т. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2022 року належними доказами, які б підтверджували наявність заборгованості та її розмір, можуть бути первинні документи.
Таким чином розрахунок заборгованості який наданий до позовної заяви повністю розрахований з урахуванням умов кредитного договору. Розрахунок заборгованості та нарахована процентна ставка здійснювалась уповноваженою на це особою, яка має відповідну освіту та знання у даній галузі. Даний розрахунок завірений начальником управління аналізу та автоматизації процесів Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю АТ «КРЕДІАГРІКОЛЬ БАНК».
Таким чином, надані позивачем виписки за картковим рахунком позичальника, підтверджують обставини видачі кредиту, його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Щодо розрахунку комісії. Відповідно до підпунктів 1.4.2 Кредитного договору, комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору.
Підписанням Договору Позичальник замовляє у Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості і Договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів тощо. Так, у Постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14- 53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Акцентують увагу, щ комісія і прострочена комісія - це нарахування ча користування кредитними коштами, але ні нарахування своєчасно не сплачені боржником, тому вони підлягають оплаті. І саме не оплата боржником своїх зобов'язань за кредитом с підставою для судового позову. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції чинній на момент укладення кредитного договору, загальні витрати за споживчим кредитом визначено, як витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином. Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Верховний Суд Велика Палата виніс Постанову від 13.07.2022 № 496/3134/19 в якій чітко зазначив, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Таким чином положення п. 1.4.2. кредитного договору, яким сторони визначили обов'язок позичальника сплачувати щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості, відповідає нормам спеціального закону, а Вказані платежі за кредитним договором тіло кредиту, відсотки за користуванням кредиту, комісія за обслуговування кредитної заборгованості є платежами по Кредитному договору, які нараховуються незалежно від того чи своєчасно виконує Позичальник умови Кредитного договору чи виконує його з порушеннями або не виконує взагалі. Укладаючи Кредитний договір позичальник погодився з умовами зазначеного договору та зобов'язалася їх виконувати належним чином. Вказаний кредитний договір не був визнаний недійсним у судовому порядку. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Вказане дублюється в ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», Позивач мав право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте Позивач не відмовився від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався до Банку за додатковим роз'ясненням положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення, тобто не скористався цим своїм правом. Тому твердження позивача про те, що Банк перед укладенням договору не повідомив позивача в письмовій або усній формі щодо наявних форм кредитування, про орієнтовну сукупну вартість кредиту, в тому числі, про строк дії договору, тип процентної ставки, порядок дострокового повернення не відповідає дійсності. Така позицій викладена у Постанові Великої палати Верховного суду по справі № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року в якій надано роз'яснення щодо платежів які передбачені умовами кредитного договору, а саме: тіло кредиту, відсотки за користування кредиту, комісія за обслуговування кредитної заборгованості, - є платежами по Кредитному договору, які нараховуються Банком незалежно від того чи виконує Позичальник умови Кредитного договору або не виконує взагалі.
Виходячи вищевикладеного та керуючись Законом України «Про споживче кредитування», комісія за обслуговування кредитних коштів банк має право нараховувати, якщо вона передбачена умовами Кредитного договору. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Велика Палата Верховного Суду знов наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18 (провадження N 12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (провадження N 12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.
Відповідно до ч.І. статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договоре банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч.2 ст.1 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст.1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття З ЦК України, визначає загальні засади цивільного законодавства, однією з яких є судовий захист цивільного права та інтересу (п.5 ч.І ст.З ЦК України). Відповідно до ч.І ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
19 лютого 2024 року представник відповідача надала Заперечення, в яких зазначила, що протягом дії Договору розмір процентів та комісії залишається незмінним. Так, у відзиві на позовну заяву було наведено обґрунтований та арифметично доведений розрахунок відсотків (у розмірі 15.00% річних) на суму заборгованості за тілом кредиту (76944,69 грн.), яка була прострочена Відповідачем з моменту внесення ним останнього платежу за кредитним договором.
При чому слід зауважити, що Позивачем взагалі не надано будь-якого належного доказу на підтвердження зазначеного ним розміру нарахованих (прострочених) відсотків у розмірі 641,21 грн. та 36354,30 грн. Також у відповіді на відзив Позивач зазначає, що "розрахунок заборгованості та нарахована процентна ставка" здійснювалась уповноваженою на це особою, яка має відповідну освіту та знання у даній галузі. Розрахунок завірений начальником управління аналізу та автоматизації процесів Департаменту по роботі з проблемною заборгованістю АТ «Креди Агріколь Банк»». Проте, саме розрахунку заборгованості по відсоткам (обчислення математичної величини з використанням математичних дій (операцій), таких як ділення, множення, додавання, віднімання) Позивачем взагалі надано не було. Посилання ж Позивача на те, що нарахована процентна ставка здійснювалась уповноваженою на це особою, яка має відповідну освіту та знання у даній галузі, взагалі є нікчемним та позбавленим жодного сенсу, оскільки вказані обставини не спростовують факту того, що Позивачем розрахунок заборгованості по відсоткам взагалі не надано, чим останній позбавляє суд можливості перевірити його правильність та обґрунтованість. Посилання ж Позивача на практику Верховного Суду у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі N° 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження N° 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі N° 752/14554/15-ц (провадження N° 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі N° 175/35/16-ц (провадження N° 61-648св21) є нерелевантним (логічно хибним) та безпідставним, оскільки у кожній з вищевказаних цивільних справ виписка по рахунку особи оцінювалась судом та приймалась як належний доказ користування відповідачем кредитними коштами та наявності заборгованості у Відповідача за кредитом, проте повинна досліджуватися судом у конкретній ситуації у сукупності з іншими доказами. Таким чином, доводи Позивача у відповіді на відзив в частині розрахунку нарахованих (прострочених) відсотків жодним чином не спростовують наведені Відповідачем доводи у відзиві на позовну заяву та суперечать практиці Верховного Суду в аналогічних правовідносинах. Щодо доводів Позивача з приводу нарахування комісії. Як вже зазначалось у відзиві на позовну заяву, підпунктом 1.4.2 пункту 1.4. Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору. Цим же підпунктом кредитного договору передбачено, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) фактично являє собою супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за Договором та надання інформаційно- консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, 24/7 та через Довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів тощо. З цього приводу слід зазначити, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту- позичальнику.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно- правовими актами. Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим апеляційний суд правильно зазначив, що підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Саме так виснував Верховний Суд в постанові від 07.06.2023 у справі N»686/14530/15. Аналогічна правова позиція була сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі N° 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), а саме: «Пунктом 1.4 кредитного договору позивачці встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем. Розмір плати за обслуговування кредиту, визначений у п. 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів), фактично стосується лише послуг з надання інформації про кредит на вимогу споживача не частіше ніж один раз на місяць, оскільки ним не передбачено надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості.
Ураховуючи те, що позивачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, ВП ВС дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між позивачкою та відповідачем, щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними ».
Таким чином, оплата Відповідачем щомісячних платежів за надання послуг Банку (у вигляді комісії), які за законом повинні надаватись безоплатно, є безпідставними, а тому положення пункту 1.4.2 кредитного договору № 1/4167869 від 17.08.2021 є нікчемними, а отже і нарахована Позивачем заборгованість по комісії в розмірі 2326,50 грн. та простроченій комісії в розмірі 16285,50 грн. стягненню не підлягає.
Представник позивача - адвокат Петренко М.О. в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги позивача та просить їх задовольнити в повному обсязі. В поясненнях послався на обставини, викладені представниками позивача у Відповіді на відзив. Зазначив, що розрахунок позивачем проведений компетентними особами, затверджений, і є вірним. Той розрахунок, який надає представник відповідача, проведений по невідомій математичній формулі і не може бути прийнятим судом.
Представник відповідача - адвокат Чередниченко А.В. в судовому засіданні зазначила, позовні вимоги відповідач визнає частково, а саме у розмірі суми простроченої заборгованості за кредитом 76944,69 грн., та суми процентів на заборгованість за кредитом у розмірі 16348,11 грн. послалась на викладені у Відзиві та Запереченні обставини. Просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме у розмірі суми простроченої заборгованості за кредитом 76944,69 грн., та суми процентів на заборгованість за кредитом у розмірі 16348,11 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 17.08.2021 року між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1/4167869, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 99000,00 грн., строком на 24 місяці з 17 серпня 2021 року по 16 серпня 2023 року на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 , з процентною винагородою щомісячно, в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.35% від суми кредиту (а.с. 27-28, 12-13, 38).
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною), як День повернення кредиту (а.с.30).
Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, з метою обслуговування кредиту Банк відкриває позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_2 в Банку (а.с. 29).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору, у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, згідно умов Договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а не більше ніж 15% від суми простроченого платежу; у разі порушення Позичальником без поважних причин, вимог п.п. 2.2.2-2.2.9 Правил, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 Кредитного договору, за кожний випадок порушення.
29 серпня 2023 року між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» укладено договір № 4-2023 про відступлення прав вимоги відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором №1/4167869 від 17.08.2021 року укладеним між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Глобал Спліт» (а.с. 19-26).
Відповідно до п. 2.1. Договору внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим Договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у реєстрах боржників, та набуває права грошової вимоги первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний Реєстр Боржників доповнює, а не замінює попередній.
15.09.2023 року Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» було направлено відповідачу ОСОБА_2 про те, що 29.08.2023 року відбулося відступлення прав вимоги відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором № 1/4167869 від 17.08.2021 року укладеним між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Глобал Спліт» (а.с. 17,18).
Відповідачем належним чином не виконуються взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором щодо сплати щомісячних внесків за кредитом та процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається,
Згідно п. 1 ст. 611 вказаного Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Частиною 1 статті 546 цього Кодексу встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено судом, станом на 16.08.2023 року - час припинення дії кредитного договору позичальник не виконав свої зобов'язання за кредитним договором № № 1/4167869 від 17.08.2021 року, мав заборгованість по даному договору і дана заборгованість має бути стягнута з нього на користь позивача.
При цьому, визначаючи розмір заборгованості, суд виходить з наступного.
Так відповідно до умов Кредитного договору, Відповідач отримав кредит в сумі 99000,00 грн. строком на 24 місяці з 17.08.2021 до 16.08.2023 (включно). (а.с.39)
Як вбачається з Виписки з рахунку «Довгострокові кредити на поточні потреби ФО» (а.с.39 оберт-47) Відповідачем було внесено 6 (шість) платежів на погашення основної суми заборгованості по кредиту, а саме: 27.09.2021 року в сумі 3562,68 грн; 22.10.2021 року в сумі 3607,21 грн; 26.11.2021року в сумі 3652,30 грн; 29.12.2021 року в сумі 3697,96 грн; 21.01.2022 року в сумі 3744,18 грн; 12.04.2022 року в сумі 3790,98 грн.
Таким чином Відповідачем було погашено основну суму заборгованості по кредиту на суму 22055,31 грн, а отже сума простроченої заборгованості за кредитом складає 76944,69 грн, що в свою чергу відповідає заявленим Позивачем позовним вимогам в цій частині, та визнається Відповідачем.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого банком (а.с.37), банк визначив заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом в сумі 36354,30 грн. за період з 17.08.2021 року по 15.09.2023 року, однак такий розмір боргу не відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Кредитним договором визначено строк кредитування, тобто строк до якого позичальник зобов'язаний повернути кредит, 16 серпня 2023 року, а отже після спливу цього строку в банку припинилось право нараховувати, передбачені договором, проценти.
В той же час, як вбачається з наданого банком розрахунку, банк просить стягнути з відповідача проценти, в розмірі 36354,30 грн., передбаченому в кредитному договорі станом на 15 вересня 2023 року, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Як видно з розрахунку заборгованості, наданому банком, заборгованість по відсоткам за користування кредитним договором станом на час припинення договірних правовідносин - 16.08.2023 року складає 641,21 грн., які і мають враховуватись судом при вирішення спору.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами Договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці з 17.08.2021 до 16.08.2023 (включно).
Відтак, у межах строку кредитування до 16.08.2023 Відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 16.08.2023 Відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги Позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Саме такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 № 444/9519/12 та постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Таким чином, у межах строку кредитування до 16.08.2023 Відповідач був зобов'язаний сплачувати встановлені підпунктами 1.4.1., 1.4.3.. пункту 1.4. Кредитного договору щомісячні проценти в розмірі 15.00% річних (фіксована процентна ставка).
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, Відповідачем визнається заборгованість за кредитом у розмірі 76944,69 грн.
З Виписки по рахунку «Довгострокові кредити на поточні потреби ФО» вбачається, що Відповідачем сплачувались нараховані щомісячні проценти по 18.02.2022 включно.
Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору № 1/4167869 від 17.08.2021року наступний платіж на погашення заборгованості за кредитом та відсотками Відповідач зобов'язаний був внести 17.03.2022, то відповідно з 18.03.2022 року вказана заборгованість стала простроченою, а отже 15.00% річних (фіксована процентна ставка) мала нараховуватись з 18.03.2022 по 16.08.2023 року(включно).
Таким чином, станом на 16.08.2023 року загальна сума нарахованих процентів на заборгованість за кредитом (76944,69 грн) складає 16348,11 грн.
При цьому суд вважає, що заборгованість по комісії за користуванням кредитом в сумі 2326,50 грн. та розмір простроченої комісії у сумі 16285,50 грн., які нараховані банком на підставі умов договору про сплату позичальником даної комісії як винагороди за надання фінансового інструменту не підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за надання фінансового інструменту та додатковий моніторинг погашення кредиту є нікчемними.
Отже, оскільки сплата позичальником винагороду за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними.
З цих підстав нарахування банком комісії на підстав нікчемних умов договору є безпідставним і вказані кошти не підлягають сплаті позивальником.
З врахуванням викладеного суд вважає, що сплачена позичальником комісія у вигляді винагороди за надання фінансового інструменту за період з 17 серпня 2021 року по 15 вересня 2023 року підлягає зарахуванню до суми боргу визначену банком за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що розмір заборгованості по кредитному договору станом на 15 вересня 2023 року, складає в загальній сумі 93292,80 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 76944,69 грн., заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом 16438,11 грн.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі .
Керуючись ст.ст. 526, 611, 629, 634, 638, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12-13, 76, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (код ЄДРПОУ 41904846, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 5Б, офіс 5)заборгованість за кредитним договором № 1/4167869 від 17.08.2021 року в розмірі 93292 (дев'яносто три тисячі двісті дев'яносто дві) гривні 80 копійок, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 76944,69 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 16348,11 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», код ЄДРПОУ 41904846судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1889 грн. 05 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду до або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення - 20 лютого 2024 року.
Суддя Лобарчук О.О.