Провадження № 33/821/106/24 Справа № 709/1326/23 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Романова О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
14 лютого 2024 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. від 4.10.2023 р., якою ОСОБА_1 , яка наро-
дилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку Ук-
раїни, працює в магазині «Маркетопт»,
проживає
АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адмінстягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 536,8 грн., -
Відповідно до постанови суду, 2.09.2023 р. в 22:00 год. в смт. Чорнобай по вул. Центральна Золотоніського р-ну Черкаської обл. ОСОБА_1 керувала автомобілем «Geely СК» р/номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу газоаналізатору Drager Alcotest 6810, результат тесту позитивний 2,26 ‰, чим ОСОБА_1 порушила пункт 2.9 а) ПДР України та вчинила адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на її подання. Клопотання про поновлення строку мотивує тим, що суд розглянув справу про адмінправопорушення без її участі. Про існування рішення суду ОСОБА_1 дізналася від державного виконавця в телефонному режимі. Зазначає, що в матеріалах справи наявна повістка про виклик її до суду, але відсутні відомості про отримання нею зазначеної повістки, а тому відсутні відомості про повідомлення її про день, час та місце розгляду справи, тому вважає причину пропуску строку поважною. Також, просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адмінправопорушення. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні достатньо переконливі, чіткі та узгоджені між собою висновки чи схожі неспростовні висновки керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, вважає що недоведена обов'язкова складова об'єктивної сторони складу адмінправопорушення. Крім того, вважає помилковим застосовування до неї подвійного розміру штрафу, оскільки оскаржувану постанову суду від 4.10.2023 р. вона отримала лише 8.01.2024 р., а тому не повинна сплачувати штраф в подвійному розмірі. Зазначає, що на її думку суд першої інстанції при розгляді протоколу про адмінправопорушення не вправі був вирішувати питання, які підлягають вирішенню на стадії виконання судових рішень та просить зупинити виконання постанови Чорнобаївського райсуду від 4.10.2023 р.
Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила розглянути апеляційну скаргу за її відсутності.
Неодмінним конституційним правом людини й громадянина є право на судовий захист, яке закріплене у ст. 55 Конституції України.
Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адмінправопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Матеріали справи хоча і містять відомості про направлення ОСОБА_1 копії судового рішення від 4.10.2023 р. поштою з рекомендованим повідомленням, але поштове відправлення ОСОБА_1 не вручено, причиною невручення стало відсутність останньої за вказаною адресою, що на думку апеляційного суду є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, тому вважаю за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. ст. 51, 146, 160, 1724- 1729, 173, ч. 3 ст. 178, ст. ст. 185, 1851, 1857, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є обов'язковою. Цей перелік є вичерпним та ч. 1 ст. 130 КУпАП до нього не входить.
Апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату і час судового засідання, в апеляційній скарзі окремим пунктом ОСОБА_1 вказала про розгляд її апеляційної скарги без її участі, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі правопорушниці.
Вивчивши матеріали адмінсправи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 2.09.2023 р. в 22:00 год. в смт. Чорнобай по вул. Центральна Золотоніського р-ну Черкаської обл. ОСОБА_1 керувала автомобілем «Geely СК» р/номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу - газоаналізатору Drager Alcotest 6810, результат тесту позитивний та склав 2,26 ‰, чим вона порушила пункт 2.9 а) ПДР України та вчинила адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд першої інстанції дослідив матеріали справи, які надійшли від поліції та дійшов до висновку, що під час складання протоколу, проведення відео-запису скоєного ОСОБА_1 правопорушення, не було допущено порушень вимог законодавчих та нормативних актів. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
З наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудних відео-камер, доданого до протоколу про адмінправопорушення працівниками поліції, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 не заперечувала факту керування транспортним засобом. На відеозапису також зафіксовані дії, які передували складанню протоколу про адмінправопорушення та складання протоколу про адмінправопорушення. На відеозапису видно, що автомобіль патрульної поліції з увімкненими проблисковими маяками синього та червоного кольорів наздоганяють автомобіль та зупиняють його спеціальним звуковим сигналом. Причиною зупинки автомобіля стало не увімкнення водієм основного освітлення фар автомобіля, який рухався з увімкненим додатковим освітленням фар. ОСОБА_1 на момент зупинки керувала автомобілем і перебувала за кермом автомобіля. Поліцейські роз'яснюють причину зупинки та запідозрюють ознаки алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , також роз'яснюють права і обов'язки останній, пропонують огляд на місці зупинки та вона погоджується. На місці зупинки проводиться огляд із застосуванням газоаналізатору Drager Alcotest 6810, результат тесту позитивний та склав 2,26 ‰, правопорушниця погоджується з результатом огляду, підписує протокол про адмінправопорушення, однак відмовляється від надання пояснень.
Вина в скоєнні ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, окрім протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 348765 від 2.09.2023 р., підтверджується і роздруківкою результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 2.09.2023 р., виконаного із застосуванням приладу Drager Alcotest 6810, який є позитивним та склав 2,26 ‰, який підписані ОСОБА_1 , що вказує на ознайомлення останньої із їх змістом (а. пр. 3, 4); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд проведено у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння із застосуванням технічного приладу газоаналізатору Alcotest Drager 6810, результат тесту позитивний 2,26 ‰ (а. пр.5); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. пр. 6); актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу ( а. пр. 7).
Апеляційний суд вважає, що в діях водія ОСОБА_1 встановлені порушення п. 2.9 а) ПДР України, за що передбачена адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання апеляційного суду вказані документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють такі правові відносини та які є предметом судового розгляду.
Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини суд апеляційної інстанції розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки обставини, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факту керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та не звільнять її від відповідальності за скоєне.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим по-годились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи скарги про те, що в матеріалах справи відсутні достатньо переконливі, чіткі та узгоджені між собою висновки чи неспростовні висновки про керування правопорушницею транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, вказує, що недоведена обов'язкова складова об'єктивної сторони складу адмінправопорушення, проте суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову у зв'язку з порушеннями норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та встановлення у неї ознак алкогольного сп'яніння запропонували останній два варіанти огляду: на місці зупинки за допомогою спеціального приладу Drager Alcotest 6810 або у закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 погодилася на огляд на місці зупинки за допомогою спеціального приладу, результат огляду позитивний та склав 2,26 ‰. Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог ст. 254 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що порушень закону, які б тягли скасування чи зміну постанови допущено не було.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, які є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушницею суду апеляційної інстанції не надані.
З приводу доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково застосував до неї подвійний розміру штрафу, то суд апеляційної інстанції зазначає, що в резолютивній частині постанови суд фактично тільки роз'яснив вимоги ст. 307 та 308 КУпАП в частині виконання рішення суду про накладення штрафу, розмір якого становить 17 000 грн.
За таких обставин, на стадії виконання судового рішення ОСОБА_1 має право звернутися до суду першої інстанції чи до ВДВС в порядку Глави 25 та 27 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. від 4.10.2023 р.
Постанову Чорнобаївського райсуду Черкаської обл. від 4.10.2023 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а її апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.