Справа № 643/20167/21 Номер провадження 22-ц/814/845/24Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
20 лютого 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Бутенко С.Б., Дряниця Ю.В.,
секретар Стеценко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 14 вересня 2023 року, постановлене суддею Черняєвою Т.М. (повний текст складено 19 вересня 2023 року),
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення,
10.11.2021 ОСОБА_2 звернувся в Московський районний суд м.Харкова із указаним позовом, у якому просить усунути йому перешкоди у здійсненні права власності та виселити ОСОБА_1 із двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог позову зазначає, що згідно рішення Московського районного суду м.Харкова від 02.02.2011 (справа №2-4707/11) є власником указаної квартир, якою, за відсутності законних підстав, скориставшись проходженням ним військової служби у м.Києві, заволодів відповідач. Останній вимоги залишити квартиру ігнорує, комунальні послуги не сплачує, унаслідок чого утворилася заборгованість на понад 5 000,00 грн. Із підстав викладеного, позивач просить захистити порушене право згідно заявлених вимог.
Ухвалою судді Московського районного суду м.Харкова від 13.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», змінено територіальну підсудність Московського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.
Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 06.03.2023 прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 14.09.2023 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення - задоволено.
Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 право власності відносно двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Виселено ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 908,00 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що відповідач не є членом сім'ї позивача та не надав до суду жодних доказів того, що має право користуватися належною позивачу квартирою, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідач із рішенням суду першої інстанції не погодився та оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення районного суду та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Зазначає, що є наймачем та мешканцем кімнати у гуртожитку № НОМЕР_1 , нині квартири АДРЕСА_2 , де він прописаний із 1995 року. 18.02.2009, унаслідок незаконних дій органу самоорганізації населення «Будинковий комітет АДРЕСА_3 » з упорядкування нумерації кімнат на квартири у будівлі вказаного гуртожитку, зменшилася кількість житлових кімнат із 640 до 254, включно із його кімнатою за АДРЕСА_4 .
Такі дії зі зміни нумерації кімнат гуртожитку, а також подальше виготовлення БТІ технічного паспорту визнані рішенням господарського суду від 31.10.2016 (справа №922/4841/15) незаконними з підстав порушення вимог статей 14, 15 Закону України «Про органи самоорганізації населення», статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та є преюдиційними у цій справі, але залишені поза увагою районного суду.
Вважає наявність судового рішення від 23.12.2021 про відмову у задоволенні позову про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_5 не достатньою підставою для задоволення цього позову. Оскільки підтвердженим належними доказами є факт його користування та постійного проживання у спірній квартирі ( АДРЕСА_5 ). Тоді як реалізація ним житлових прав можлива лише після передачі відповідної будівлі гуртожитку у власність територіальної громади і подальшу приватизацію житлових приміщень у даному будинку.
Як на порушення норм процесуального закону вказує на те, що справа не є малозначною та підлягала розгляду в порядку загального позовного провадження, натомість, була розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15.02.2024 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Савченко О.О. про розгляд справи у режимі відеоконференції з використанням нею власних технічних засобів.
17.02.2024 через "Електронний Суд" від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судовн рішення без змін, як законне та обгрунтоване.
Представник позивача - адвокат Савченко О.О., будучи обізнаною із ризиками технічної неможливості забезпечення участі режимі відеоконференції з використанням нею власних технічних засобів, на відеоконференцзв'язок не змогла приєднатися, а тому розгляд справи проводиться за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день та час розгляду справи. Оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності (ч.2 ст.372 ЦПК України).
Апеляційний суд, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що із 01.07.1994 по 09.04.2004 ОСОБА_1 працював на ВАТ «Трест «Південзахіденергобуд»./а.с.46/
01.07.2005 балансоутримувачем ВАТ «Південзахіденергобуд» передано Мамедову Фахраддіну Камалу огли кімнату №427 (жила площа 12,94 кв.м., загальна площа 22,64 кв.м.) в малосімейному гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 через приватного підприємця ОСОБА_3 , про що укладено договір найму жилого приміщення №99. За змістом п.2 договору найму жиле приміщення передається ОСОБА_4 для проживання безстроково./а.с.51/
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 19.12.2007 №1278 виключено будинок по АДРЕСА_3 із числа гуртожитку відкритого акціонерного товариства «Трест «Південзахіденергобуд»; дозволено відкритому акціонерному товариству «Трест «Південзахіденергобуд» і Московському райвиконкому закріпити за мешканцями займану ними площу у будинку по АДРЕСА_3 та відкрити особові рахунки в установленому законом порядку./а.с.47-48/
Відповідно до дозволу Московської районної у м.Харкові ради ХХІІІ сесії V скликання від 21.08.2008 «Про надання дозволу на створення придомового комітету по АДРЕСА_3 », з ініціативи мешканців 23.10.2008 був створений Орган самоорганізації населення «Будинковий комітет «Вулиця Гвардійців Широнінців,39-Б», відповідно до положень якого і ведеться діловодство з паспортного режиму по буд. АДРЕСА_3 .
На підставі даних, наданих керівництвом будинкового комітету, у серпні 2009 року була змінена нумерація кімнат у буд. АДРЕСА_3 із присвоєнням нових номерів квартир, при цьому номера особових рахунків і коду Мегабанку не мінялися. Так, номер кімнати 427 змінено на номер квартири АДРЕСА_6 , особовий рахунок № НОМЕР_2 , код НОМЕР_3 , код Мегабанку 116595508, опалювальна площа квартири 24,81 кв.м., що підтверджується довідкою КП «Харківські теплові мережі»./а.с.52/
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 03.03.2010 (справа №2-2047/2010) визнано за ОСОБА_1 право користування кімнатою АДРЕСА_7 ./а.с.50/
Рішенням виконавчого комітету Московської районної у м.Харкові ради від 27.04.2010 №57/5 визнано наймачем квартири АДРЕСА_7 гр. ОСОБА_1 зі складом сім'ї 1 особа./а.с.49/
13.07.2010 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 ; власник ОСОБА_2 . За змістом технічних характеристик, посвідчених печаткою ОСББ «Олімп-39»,: квартира розташована на 2 поверсі, 9 поверхового будинку та складається з 2 кімнат житловою площею 29,3 кв.м., у т.ч. 1-а кімната 12,7 кв.м., 2-а кімната 16,6 кв.м., кухні площею 9,6 кв.м., вбиральні 2,9 кв.м., коридору 5,0; 4,5; 11.4 кв.м. Загальна площа квартири 53,1 кв.м. Висота приміщень 2,50 м./а.с.5-6/
Згідно довідок ОСББ «Олімп-39» з місця мешкання про склад сім'ї та реєстрацію:
- ОСОБА_2 постійно проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 , яка складається із 2 кімнат житловою площею 32,53 кв.м. на 2 поверсі 9-ти поверхового будинку. Особистий рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_2 . У цьому житловому приміщенні з 2007 року мешкає 2 осіб: ОСОБА_2 (власник); ОСОБА_5 (син)/а.с.7/;
- ОСОБА_1 постійно проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 ), яка складається із 1 кімнати житловою площею 19,6 кв.м. на 2 поверсі 9-ти поверхового будинку. Особистий рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_1 . У цьому житловому приміщенні мешкає і особа - наймач, дата реєстрації 2019 рік./а.с.53/
Унаслідок упорядкування нумерації кімнат та присвоєння номерів квартирам у колишньому гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_10 увійшли до складу квартири АДРЕСА_11 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою ОСББ «Олімп 39» №53 від 17.01.2023./а.с.103/
29.12.2011 на підставі рішення Московського районного суду м.Харкова від 02.06.2011 (справа №2-4707/11) за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; номер запису: 132290 в книзі: 1, що підтверджується витягом з реєстру КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» №32736475 від 29.12.2011./а.с.6/
Рішенням господарського суду Харківської області від 31.10.2016 (справа №922/4841/15) визнано незаконним дії Органу самоорганізації населення «Будинковий комітет «Вулиці Гвардійців Широнінців, 39Б» щодо проведення перенумерації кімнат у житловому будинку по АДРЕСА_3 .
Визнано незаконним дії Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» по виготовленню 10.11.2009 технічного паспорту по АДРЕСА_3 .
Із огляду на те, що необхідною умовою проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна є укладання між власниками цього майна та КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» договору на проведення технічної інвентаризації об'єкту нерухомого майна, які в матеріалах справи відсутні, та враховуючи те, що предметом даного спору є не зобов'язання відповідача укласти відповідний договір, суд визнав вимоги прокурора про зобов'язання другого відповідача провести повторні обміри і виготовити новий технічний паспорт на будинок по АДРЕСА_3 відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 528/5773, є необґрунтованими, недоведеними та таким, що, відповідно, не підлягаю задоволенню./а.с.116-122/
До позовної заяви додано довідку про нарахування та оплату послуг з теплопостачання особовий рахунок № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 по АДРЕСА_12 , за період із 01.07.2016, із 02.12.2013, із 31.12.2017, із 15.11.2018 та із 01.01.2019; а також КП «Харківводоканал», о/р НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_1 за тією ж адресою./а.с.9/
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 23.12.2021 зміненого постановою Харківського апеляційного суду від 30.05.2023 (справа №643/11327/21), ОСОБА_1 відмовлено у визнанні права власності на квартиру. При постановленні такого рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що надані позивачем докази є достатніми для підтвердження факту користування та постійного проживання позивача квартирою. Разом з тим, позивач не довів наявність підстав, відповідно до яких у нього виникає право власності на квартиру./а.с.88-94, 123-129/
Задовольняючи вимоги позову, районний суд виходив із того, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, як постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Відтак, оскільки відповідач не є членом сім'ї позивача та не надав до суду жодних доказів того, що має право користуватися належною позивачу квартирою, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може х таких підстав.
Стосовно порушення норм процесуального закону, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим кодексом, у порядку, зокрема позовного провадження (загального або спрощеного).
За змістом ч.3 ст.274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 частини четвертої статті 274 ЦПК України.
Такий перелік є вичерпним і спір у цій справі до нього не належить. Натомість характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та конкретні обставини у справі були враховані судом при вирішенні питання розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомлення сторін. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення з підстав, передбачених п.7 ч.13 ст.376 ЦПК України.
Стосовно порушення норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Позивач у своєму позові просив суд виселити відповідача з квартири, що належить йому на праві приватної власності, без надання іншого житлового приміщення.
Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.
У частині третій статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав. Виселення цих осіб пов'язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві» рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 17.05.2018 у справі «Садов'як проти України»).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
Разом з тим згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції. Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві".
При цьому втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Відтак, позбавлення права користування житловим приміщенням або виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Навіть, якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.
У цій справі матеріалами справи підтверджено, що згідно рішення суду від 03.03.2010 (справа №2-2047/2010) відповідач є наймачем кімнати АДРЕСА_7 , яка разом із кімнатою АДРЕСА_13 увійшла до складу квартири АДРЕСА_11 , право власності на яку 29.12.2011 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі судового рішення від 02.06.2011 (справа №2-4707/11).
Разом із цим дії ОСЕ «Будинковий комітет «Вулиці Гвардійців Широнінців, 39Б» щодо проведення перенумерації кімнат на квартири, а також КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» по виготовленню 10.11.2009 технічного паспорту по АДРЕСА_3 визнані в судовому порядку незаконними. Тоді як надані відповідачем докази є достатніми для підтвердження законності підстав на зайняття ним жилої площі, підтвердження факту користування та постійного проживання у кімнаті АДРЕСА_7 та сплату ним комунальних послуг за відкритими на його ім'я рахунками.
Отже, за встановлених обставин, виселення відповідача із житла, де він тривалий час проживав на законних підставах, незалежно від його правового режиму, та з огляду на встановлені судом порушення під час проведення перенумерації кімнат, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне його виселення із відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із постановленням нового про відмову в задоволенні позову.
Згідно ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362,00 грн.
Підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за наслідками апеляційного перегляду судового рішення, апеляційний суд не вбачає, оскільки наявність у нього статусу учасника бойових дій не звільняє від сплати судового збору у справі про виселення, як така, що не пов'язана із порушенням його, як учасника бойових дій, правами.
Керуючись ст.ст.367,368, 374, 376 п.п.3,4, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 14 вересня 2023 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 362,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20.02.2024.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді С.Б. Бутенко
Ю.В. Дряниця