Справа № 553/3519/23 Номер провадження 11-кп/814/1137/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
19 лютого 2024 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу судді Ленінського районного суду м.Полтава від 02 січня 2024 року у кримінальному провадженні №12023170460000554 від 25.10.2023, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 01 березня 2024 року включно без визначення розміру застави відносно обвинувачених:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Шелестове, Коломацького району, Харківської області, одруженого, з середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-17.02.2022 Краснокутським районним судом Харківської області за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки;
- 05.05.2022 Коломацьким районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28, ч.4 ст.187, ч.4 ст.185 КК України.
та
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця с.Зачепилівка, Новосанжарського району, Полтавської області, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-11.12.2015 Новосанжарським районним судом Полтавської області за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
-05.04.2016 Новосанжарським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
-18.12.2019 Карлівським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
-17.01.2020 Новосанжарським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 18.08.2022 по відбуттю строку покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.4 ст.187 КК України.
Приймаючи рішення місцевий суд врахував: наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 та ОСОБА_10 інкримінованих їм кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачені можуть: переховуватись від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчинити інші кримінальні правопорушення, тяжкість злочину, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , а також неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м.Полтава від 02.01.2024 та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Свої вимоги захисник ОСОБА_9 мотивує тим, що прокурором в судовому засіданні не було доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та їх обгрунтованість, а було лише формальне посилання на їх існування.
Перевіривши матеріали провадження, заслухавши пояснення захисника-адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_11 , обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
У відповідності до ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.5 ст.394 КПК України зазначені вище ухвали суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 422-1 КПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, розглядаються не пізніш як через три дні після їх надходження до суду апеляційної інстанції.
Розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на те, що захисник ОСОБА_9 заявила клопотання про розгляд її апеляційної скарги за участі сторін, розгляд апеляційної скарги на ухвалу Ленінського районного суду м.Полтава від 02 січня 2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, на підставі ч.4 ст. 422-1 КПК України проводиться за участі сторін кримінального провадження.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Враховуючи все вищевказане суд встановив, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбаченіп.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Посилання адвоката на те, що ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України стороною обвинувачення не було доведено в судовому засіданні не можуть бути визнані безумовними підставами для скасування ухвали Ленінського районного суду м.Полтава від 02 січня 2024 року.
Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28,ч.4 ст.187, ч.4 ст.185 КК України, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому групою осіб, в умовах воєнного стану, а також у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, за один з яких передбачена кримінальна відповідальність, в разі доведення вини- позбавлення волі від 8 до 15 років з конфіскацією майна. Вказані кримінальні правопорушення ОСОБА_7 вчинив в період іспитового строку.
Отже, доводи апеляційної скарги про необхідність скасування ухвали Ленінського районного суду м.Полтава від 02.01.2024, колегія суддів вважає непереконливими.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Таким чином, судом першої інстанції у повній мірі досліджені обставини, за яких до обвинуваченого неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження, у зв'язку з чим не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги.
Приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали судді.
Керуючись ст.ст.376,405,407,422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м.Полтава від 02 січня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4