Житомирський апеляційний суд
Справа №295/19577/14-ц Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
12 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М
з участю секретаря
судового засідання Кузьменко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/19577/14-ц за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах Приватного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та Міністерства фінансів України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскар», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Росток», Богунський відділ Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про звернення стягнення на предмет іпотеки
за апеляційними скаргами заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскар», Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М.
У травні 2013 року заступник прокурора Житомирської області в інтересах ПАТ АБ «Укргазбанк» та Міністерства фінансів України звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Оскар» перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за договором кредитної лінії №060707/5 від 06.07.2007 року, в розмірі 1 861 336,16 доларів США та 877 077,79 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09.07.2007 року - нежитлове приміщення загальною площею 1115,20 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу предмету іпотеки в розмірі оціночної вартості вказаного майна, що буде визначена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу; передати в управління ПАТ АБ «Укргазбанк» предмет іпотеки - нежитлове приміщення загальною площею 1115,20 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 на період його реалізації на прилюдних торгах, в порядку передбаченому Законом України «Про іпотеку», шляхом надання права на отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях (незалежно від форм власності), а також Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно, нотаріусів, будь-яких документів (їх копії, дублікати, витягів з державних реєстрів, довідок) необхідних для управління майном та/або укладення договорів найму (оренди), суборенди приміщень; здійснення дій, пов'язаних з управлінням (спільним управлінням) з будь-якими особами, передачі в управління (наступне управління) будь-яким особам; права отримання плати за користування приміщеннями, зміни та/або розривання та/або укладення правочинів та/або договорів та/або угод, щодо надання послуг з електро-, водо-, тепло- та газопостачання, телефонного зв'язку, а також з інших послуг, пов'язаних з утриманням та обслуговуванням майна; права змінювати та/або розривати та/або укладати договори щодо охорони приміщень.
На обґрунтування позовних вимог вказував, що між АБ «Синтез» та ТОВ «Оскар» 06.07.2007 року було укладено договір кредитної лінії №060707/5, відповідно до якого ТОВ «Оскар» надано кредит в сумі 900 000,00 доларів США (строк дії кредитної лінії із 06.07.2007 року по 05.07.2010 включно). Для забезпечення виконання кредитного договору 09.07.2007 між АБ «Синтез» та ТОВ «Оскар» укладено договір іпотеки, відповідно до якого ТОВ «Оскар» передало в іпотеку належне товариству нерухоме майно - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Іпотека цього нежитлового приміщення зареєстрована в Державному реєстрі іпотек за №5264167 від 09.07.2007 (реєстраційний номер прав власності на нерухоме майно - 17559698). Згідно пункту 7.1 договору вартість предмету іпотеки становить 7 682 990 грн. Відповідно до п. 2.4 договору іпотеки відчуження предмету іпотеки допускається тільки за письмовою згодою іпотекодержателя. Відповідно до п.3.2.4 іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його або вимагати в іпотекодавця дострокового виконанні зобов'язань, що випливають з кредитного договору, зокрема, за умови невиконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором. Відповідно до п.4.2.1 звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися будь-яким способом на вибір іпотекодержателя, зокрема, за зверненням до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію.
Крім того, 12.02.2009 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» (новий кредитор) та АБ «Синтез» (первісний кредитор) укладено договор відступлення прав за кредитним договором. У подальшому між цими ж сторонами укладено договір відступлення прав за договором іпотеки від 12.02.2009 року за №671. Згідно п.1.1 договору відступлення прав за договором іпотеки первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує право вимоги виконання ТОВ «Оскар» (боржник) усіх його зобов'язань іпотекодавця за договором іпотеки зі змінами і доповненнями, укладеного між первісним кредитором і боржником та посвідченого за №57 від 09.07.2007 року.
Банком свої зобов'язання за договором виконані у повному обсязі, а ТОВ «Оскар» допущено заборгованість за договором кредитної лінії. Рішенням господарського суду Житомирської області 08.12.2010 року задоволено позов АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Оскар» про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №060707/5 від 06.07.2007 року та стягнуто 1 861 336,16 доларів США та 977 077,79 грн. Вказане рішення на даний час залишається невиконаним.
Будучи власником нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , ТОВ «Оскар» провело його ремонт та реконструкцію, в результаті чого площа заставного майна збільшилася до 1115,20 м.кв. Згідно листа управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради від 20.06.2011 №604/12 будівлі ТОВ «Оскар» надано уточнену адресу: АДРЕСА_1 . У зв'язку з уточненням адреси та проведеною реконструкцією нежитлового приміщення КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» виготовлений новий технічний паспорт.
Згідно витягу про державну реєстрацію прав КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» №30709264 від 22.07.2011 року реєстраційний номер майна 17559698 у реєстрі прав власності на нерухоме майно змінено на номер 34202446.
У подальшому, 10.08.2011 року між ТОВ «Оскар» та ТОВ «Росток» укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «Оскар» зобов'язується передати у власність ТОВ «Росток» нежитлове приміщення загальною площею 1115,20 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а ТОВ «Росток» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти зазначений об'єкт і сплатити договірну ціну, що становила 305 000,00 грн. Право власності на дане нежитлове приміщення за ТОВ «Росток» зареєстроване КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 25.08.2011 року, реєстраційний номер 34202446, номер запису 14057 в книзі 183.
У свою чергу 16.09.2011 року ТОВ «Росток» продало вказане нежитлове приміщення ОСОБА_2 . Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11.01.2012 року у справі №2-1465/12 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500000 грн. При виконанні вказаного рішення Богунським відділом Житомирського міського управління юстиції сторонами укладено мирову угоду, яку затверджено ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 02.02.2012 року, та яка Апеляційним судом Житомирської області 06.11.2012 року скасована.
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 повторно звернув до виконання виконавчий лист №2-1465/12. З метою виконання рішення суду виконавчою службою 04.01.2013 року реалізовано нежитлове приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 на прилюдних торгах, переможцем яких став сам ОСОБА_1 . Останній був позивачем по справі за позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. За таких обставин, із ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 06.11.2012 року ОСОБА_1 було достеменно відомо про те, що спірне нерухоме майно перебувало в заставі та не могло бути відчужене.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02 липня 2012 року визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 1115,20 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 10.08.2011 між ТОВ «Оскар» та ТОВ «Росток».
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник позивача - ПАТ АБ «Укргазбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції строки позовної давності, заявлені ТОВ «Роскар» як відповідачем, не мали бути застосовані. Про порушення свого права, банк довідався не в той момент, коли ТОВ «Оскар» перестав виконувати свої зобов'язання за договором кредиту і у банку виникло право на дострокове вимагання повернення переданих божнику коштів, а після 12.10.2012 року, коли при примусовому виконанні Відділом ПІВР ДДВС Мінюсту України наказу №17/1918 від 26.12.2011 року, виданого Господарським судом Житомирської області в межах ВП №31677407, був складений акт опису й арешту майна №б/н, яким було описано майно боржника, а саме: нежиле приміщення, площею 1051,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , та майно передано на зберігання представнику ТОВ ТД «Еліт Сервіс» Столбовій І.В. Згідно ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. За таких обставин, строк позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на майно розпочався не 23 грудня 2009 року (з подачі позову до господарського суду Житомирської області), а 12.10.2012 року, який до звернення прокурора до суду з позовом в даній справі в інтересах ПАТ «Укргазбанк» 29.05.2013 року не сплив.
Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури також не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, вказує, що судом першої інстанції зроблено необґрунтований висновок, що строк позовної давності сплив 23.12.2012 року, а прокурор в інтересах ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся з позовом 29.05.2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Указаний висновок суду зроблено внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи на підставі наступного. Так, рішенням господарського суду Житомирської області від 08.12.2010 року, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 року у справі №17/1918, задоволено позов АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Оскар» про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №060707/5 від 06.07.2007 року та стягнуто 1 861 336,16 доларів США та 877 077,79 гривень.
На виконання указаного рішення суду 26.12.2011 року господарським судом Житомирської області видано судовий наказ №17/1918, який 07.02.2012 року звернено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС. Саме під час здійснення вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що іпотечне майно ТОВ «Оскар» вибуло з його власності у зв'язку з тим, що ТОВ «Оскар» всупереч закону та умовам договору іпотеки здійснив реконструкцію предмету іпотеки, внаслідок чого, збільшилася площа нерухомості за рахунок внутрішнього перепланування та без зміни зовнішніх меж до 1115,20 м кв. та надано уточнену адресу: АДРЕСА_1 . Поряд з цим, 10.08.2011 року ТОВ «Оскар» здійснено незаконний продаж приміщення TOB «Росток», TOB «Росток», у свою чергу 16.09.2011 року відчужено дане приміщення ОСОБА_2 . Після чого, 02.02.2012 ОСОБА_1 придбав приміщення з торгів в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ним.
Отже, про факт неправомірного відчуження іпотечного майна та порушення законних прав та інтересів ПАТ АБ «Укргазбанк» дізналося у ході здійснення державним виконавцем виконавчого провадження не раніше 12.10.2012 року та 08.05.2013 року звернулось до прокуратури Житомирської області з листом щодо захисту інтересів держави в особі банку, з часткою держави в статутному капіталі.
Представник ТОВ «Роскар» не погоджуючись із мотивувальною частиною зазначеного рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову з підстав зазначених у апеляційній скарзі.
Зазначає, що мотиви суду про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду вірні, однак заявлений позов підлягав відхиленню з інших підстав. Зокрема, позивачем невірно обрано спосіб захисту, оскільки предметом іпотечного договору було саме нежитлове приміщення загально площею 1051,6 кв.м. з реєстраційним номером №17559698, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . В Єдиному реєстрі заборон відчудження об'єктів нерухомого майна міститься відповідна заборона відчуження вказаного вище нерухомого майна, реєстраційний номер №5264068. Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які відомості щодо перебування в іпотеці чи під забороною нежитлового приміщення ТОВ «Роскар», реєстраційний номер №764518101, загальною площею 1115,20 м. кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні. Виходячи із обставин даної справи, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право порушено, належним способом захисту буде звернення до суду із вимогою про визнання права іпотекодержателя.
Окрім того, вказує, що прокурор не наділений повноваженнями представляти інтереси приватних юридичних осіб - ПАТ АБ «Укргазбанк» та пред'явлення ним позову протирічить законодавству та порушує принцип рівності та справедливого балансу між сторонами.
Додає, що у матеріалах справи немає доказів правонаступництва щодо права вимоги, зокрема немає жодного акту приймання-передачі документів підписаного сторонами, тому ПАТ АБ «Укргазбанк» не набуло прав кредитора за договором про відступлення прав за кредитним договором, останнє також не набуло прав іпотекодержателя за договором іпотеки. Також, ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовився від позову про звернення стягнення на предмет іпотеки і така відмова прийнята судом у справі №17/1978.
Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ТОВ «Роскар» залишити без задоволення. На спростування доводів вказаної апеляційної скарги зазначав, що у зв'язку із тим, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна, а також зобов'язання з повернення кредитних коштів ТОВ «Оскар» не виконані, іпотека не припинена, а заставний об'єкт належить ТОВ «Роскар», а тому обґрунтованою є позовна вимога прокурора про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №576 від 10.06.2009 року «Про капіталізацію ПАТ АБ «Укргазбанк» та Постанови Кабінету Міністрів №342 від 04.04.2011 року «Про додаткову капіталізацію публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», АБ «Укргазбанк» є банком з часткою держави в статутному капіталі у розмірі 92,998%. Найбільшим беніфіціарним власником АБ «Укргазбанк» є держава в особі Міністерства фінансів України, що володіє 92,9998% статутного капіталу банку. Міністерство Фінансів України, як центральний орган виконавчої влади, є органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Крім того, прокурором заявлено даний позов на захист інтересів держави, оскільки порушення позичальником кредитних зобов'язань, відчуження заставного майна, призводить до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов'язань перед кредиторами, у тому числі, державою в особі Національного банку України, та може поглибити кризові явища у банківській сфері та в державі в цілому. Вказує, що фактичним позивачем за даним позовом є держава, а визначаючи у якості позивача орган державної влади, державне підприємство, акціонерне товариство з державною часткою у статутному капіталі тощо, прокурор не здійснює захисту інтересів таких суб'єктів, а захищає порушені інтереси держави, які тісно пов'язані з діяльністю або повноваженнями таких суб'єктів.
Згідно положень статті 78 ГПІК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Відповідно до статті 80 ГПК України унормовано, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. Поряд з цим, судом першої інстанції у ході розгляду даної справи витребовувалась для огляду в судовому засіданні господарська справа №17/1918. Під час огляду матеріалів вказаної господарської справи не встановлено прийнятих судом процесуальних рішень про припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою ПАТ АБ «Укргазбанк» від позову. За таких обставин, доводи апелянта щодо відмови ПАТ АБ «Укргазбанк» від позову в частині вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки під час розгляду господарської справи №17/1918 є безпідставними.
Представник ТОВ «Роскар» подав до суду відзив на апеляційні скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» та прокурора, в якому просить їх відхилити. Вказує, що пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов'язання та початок перебігу позовної давності. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №2-3258/2008. ПАТ АБ «Укргазбанк» 23.12.2009 року звернувся з позовом про дострокове стягнення заборгованості з ТОВ «Оскар» по Договору кредитної лінії №060707/5 від 06.07.2007 року. Отже, банк скористався правом на повернення кредиту достроково, а отже щонайменше з зазначеної дати банк дізнався про порушення свого права на повернення заборгованості чи звернення стягнення на іпотечне майно. Навіть якщо строк позовної давності переривався пред'явленням позову до господарського суду Житомирської області в 2009 році, то даний строк поновився на наступний день після подання позовної заяви, а отже є пропущеним.
У відповіді на відзив прокурора Житомирської області на апеляційну скаргу, представник ТОВ «Роскар» зазначає, що у відзиві прокурор жодним чином не спростовує аргументи апеляційної скарги та наведені доводи є неспроможними.
Інші учасники справи правом подати відзиви на апеляційні скарги не скористалися.
Прокурор у судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити вимоги, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Представник ПАТ КБ «Укргазбанк» доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник ТОВ «Роскар» у судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав, проти задоволення апеляційних скарг прокурора та ПАТ КБ «Укргазбанк» заперечував, просив рішення суду першої інстанції змінити із мотивів, викладених у апеляційній скарзі.
Представник ТОВ «Оскар» просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури та ПАТ АБ «Укргазбанк» не підлягають до задоволення, а апеляційна скарга ТОВ «Роскар» підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «Оскар» на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2007 року набуло право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 1051,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.85-91,т.1).
06 липня 2007 року між АБ «Синтез» і ТОВ «Оскар» був укладений договір кредитної лінії №060707/5 (далі - кредитний договір) на суму 900 000,00 доларів США (згідно з додатковими угодами до кредитного договору від 04 лютого 2008 року №3 та від 15 липня 2008 року №5, відповідно до яких ліміт заборгованості за кредитною лінією було збільшено до 1 250 000,00 доларів США та 1 850 000,00 доларів США відповідно) (а.с.9-31, т.1).
09 липня 2007 року з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором №060707/5 від 06 липня 2007 року укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець - ТОВ «Оскар» передає іпотекодержателю - АБ «Синтез» належне йому на праві власності нерухове майно, а саме нежиле приміщення загальною площею 1051,6 кв.м, яке розташовується за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.35-45, т.1).
12 лютого 2009 року між АБ «Синтез» (первісний кредитор) і ПАТ АБ «Укргазбанк» (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги за кредитним договором (а.с.32-34, т.1).
12 лютого 2009 року між АБ «Синтез» і ПАТ АБ «Укргазбанк» також укладений договір відступлення прав за договором іпотеки (а.с.46-50, т.1).
Відповідно до витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін) №22593691 від 13.02.2009 року до запису №5264167 внесено зміни про нового іпотекодержателя - ВАТ АБ «Укргазбанк» на підставі договору відступлення прав вимоги №1671 від 12.02.2009 року (а.с.101, т.1).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2010 року у справі №17/1918, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2011 року, стягнуто з ТОВ «Оскар» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 1 484 498,44 доларів США заборгованості по кредиту, 373 646,23 доларів США заборгованості по процентах, 847 077,79 грн. пені (а.с.51-66, т.1).
Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав №30709264 від 22.07.2011 року та свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 08.07.2011 року, ТОВ «Оскар» на праві приватної власності належить нежитлове приміщення літера «А» загальною площею 1115,20 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 07.07.2011 року №429 взамін договору купівлі-продажу від 28.03.2007 року №1442. Реєстраційний номер 34202446. (а.с.105-106, т.1).
10 серпня 2011 року ТОВ «Оскар» (продавець) та ТОВ «Росток» (покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві нежитлові приміщення, літера «А», загальною площею - 1115,20 кв. м., які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець зобов'язався прийняти зазначений об'єкт і сплатити продавцеві договірну ціну за нього (а.с.92-94, т.1)
16 вересня 2011 року ТОВ «Росток» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві нежитлові приміщення, літера «А», загальною площею - 1115,20 кв.м., які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а покупець зобов'язався прийняти зазначений об'єкт і сплатити продавцеві договірну ціну за нього (а.с.97-100, т.1).
02 липня 2012 року рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №7/5007/711/12 позов ТОВ «Оскар» задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, літера «А», загальною площею - 1115,20 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 10 серпня 2011 року між ТОВ «Оскар» та ТОВ «Росток» (а.с.108-111, т.1).
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 02 лютого 2012 року у справі №2-1465/12 затверджено мирову угоду між стягувачем - ОСОБА_1 та боржником - ОСОБА_2 , згідно якої борг погашається шляхом передачі боржником стягувачу у власність нежитлового приміщення площею 1115,20 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.80-83, т.1).
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області у справі №0609/2-1465/12 апеляційну скаргу ТОВ «Росток» задоволено, скасовано ухвалу Корольовського районного суду м. Житомир від 02 лютого 2012 року і постановлено нову, якою відмовлено у затвердженні мирової угоди (а.с.112-113, т.1).
На підставі Протоколу установчих зборів засновників ТОВ «Роскар» від 29 лютого 2016 року та акту приймання-передачі майна від 01 березня 2016 року ТОВ «Росток» передало, а ТОВ «Роскар» прийняло нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 1115,20 кв.м., в якості майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «Роскар» (а.с.69-70, т.3).
Відповідно до інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №102469299 від 02.11.2017 року, право власності на нежитлове приміщення літера «А» загальною площею 1115,20 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване 13.04.2016 року за ТОВ «Роскар» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна/н від 01.03.2016 року та протоколу зборів від 29.02.2016 року. Номер об'єкта в РПВН №34202446. Відомості про державну реєстрацію іпотеки відсутні (а.с.20-23, т.3).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що зобов'язання з повернення кредитних коштів ТОВ «Оскар» не виконані, іпотека не припинена, а заставний об'єкт належить ТОВ «Роскар» та не є новоствореним об'єктом нерухомого майна, у зв'язку з чим позовна вимога про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості є обґрунтованою, однак позивач звернувся до суду із вказаним позовом із пропуском строку позовної давності, клопотання про його поновлення не заявляв.
Колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Звертаючись до суду із позовом, заступник прокурора Житомирської області вказував, що ТОВ «Оскар» свої зобов'язання за кредитним договором №060707/5 від 06 липня 2007 року не виконав, тому суму заборгованості стягнено у судовому порядку. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором був укладений договір іпотеки, предметом якого виступило нежиле приміщення загальною площею 1051,6 кв.м, яке розташовується за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим ТОВ «Оскар» здійснило низку заходів щодо протиправного виведення нерухомого майна з-під іпотеки. Зокрема, ТОВ «Оскар» змінило площу предмета іпотеки (з 1015,6 кв. м на 1115,2 кв. м) та уточнило адресу (із АДРЕСА_3 ). ТОВ «Оскар» 08 липня 2011 року отримало свідоцтво про право власності НОМЕР_1 та в подальшому відчужило вказане нерухоме майно іншим особам.
Позивач вважає, що, незважаючи на зміну площі нерухомого майна та присвоєння йому нової поштової адреси, це майно продовжує бути предметом іпотеки за договором іпотеки, тому в рахунок погашення заборгованості просить звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09.07.2007 року, а саме нежитлове приміщення загальною площею 1115,20 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів.
Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб судового захисту з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 546 ЦК України передбачено можливість забезпечення виконання зобов'язання. Таке забезпечення здійснюється шляхом встановлення спеціальних способів, якими є порука, неустойка, гарантія, застава, притримання, завдаток та інші види, передбачені договором або законом.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості (частина перша статті 575 ЦК України).
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) вказано, що:
«7.21. З огляду на наведені у постанові в справі № 922/2416/17 мотиви, для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.
7.22. Означена конкретизація висновків полягає у такому:
- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;
- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;
- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;
- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;
- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;
- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначено, що:
«9.8. У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.
9.9. Як зазначено вище (див. розділ 7 постанови) при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.
9.10. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
9.11. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки, враховуючи, зокрема, інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно того, хто є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Бонус-трейд», на користь якого, як установили суди першої й апеляційної інстанцій, ТОВ «Бабаївськ-інвест» відчужило предмет іпотеки».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 листопада 2023 року в cправі № 903/675/22 вказано, що:
«49. Водночас, колегія суддів враховує, що між сторонами цієї справи насправді існує невирішений спір про те, чи поширилася іпотека на спірну землю. Так, з установлених обставин слідує, що Товариство вважає, що земельна ділянка під приміщенням складу стала предметом іпотеки, в той час як Підприємство проти цього заперечує. Як підставно зазначає скаржник у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 чітко вказано, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна.
50. Тому, суд касаційної інстанції висновує, що у спірних правовідносинах належним способом (судового) захисту прав Товариства може бути позов про визнання права іпотекодержателя стосовно спірних земельних ділянок».
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що
«для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (див. пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)».
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається, при зверненні із позовом прокурор посилався на те, що ТОВ «Оскар» здійснило низку заходів щодо протиправного виведення предмету договору іпотеки - нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 1051,6 кв.м, яке розташовується за адресою: АДРЕСА_2 , з-під іпотеки шляхом змінення площі із 1015,6 кв.м на 1115,2 кв.м, уточнення адреси на АДРЕСА_4 та подальшого відчуження вказаного нерухоме майно іншим особам. Позивач вважає, що вказане нерухоме майно продовжує бути предметом іпотеки за договором іпотеки, тому в рахунок погашення заборгованості просить звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 09.07.2007 року, а саме нежитлове приміщення загальною площею 1115,20 кв.м., що знаходиться у АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів.
Разом із тим, відповідно до інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №102469299 від 02.11.2017 року, право власності на нежитлове приміщення літера «А» загальною площею 1115,20 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване 13.04.2016 року за ТОВ «Роскар» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна/н від 01.03.2016 року та протоколу зборів від 29.02.2016 року. Номер об'єкта в РПВН №34202446. Відомості про державну реєстрацію іпотеки відсутні.
При відмові в задоволенні позову суд послався на пропуск позивачем позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено відповідачем, оскільки позивачу було відомо про порушення основного зобов'язання ТОВ «Оскар» із 23.12.2009 року, із моменту звернення до господарського суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, натомість із цим позовом прокурор в інтересах банку звернувся 29.05.2013 року.
Судом встановлено, що нежитлове приміщення літера «А» загальною площею 1115,20 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , звернути стягнення на яке просить позивач, належить ТОВ «Роскар» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна/н від 01.03.2016 року та протоколу зборів від 29.02.2016 року, а будь-які відомості про обтяження вказаного майна іпотекою відсутні.
Незважаючи на відсутність відомостей про обтяження нежитлового приміщення літера «А» загальною площею 1115,20 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , іпотекою, прокурор в інтересах ПАТ КБ «Украгазбанк» пред'явив до набувача нерухомого майна позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому позовної вимоги про визнання права іпотеки не заявляло.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову належало відмовити саме у зв'язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак помилився щодо мотивів такої відмови.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Роскар» необхідно задовольнити, оскаржене рішення змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскар» задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 травня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді