СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/24242/21
пр. № 2/759/414/23
05 січня 2023 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва
під головуванням судді Сенька М.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом яким просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за договорами підряду № 148 від 01.09.2018; № 148-Н від 17.10.2018; 148-ТП від 15.09.2018 у розмірі 590 789 грн., 3 % річних у розмірі 43 799,32 грн., інфляційні збитки у розмірі 81 469,80 грн. та судові витрати по справі.
В обґрунтування позову зазначає, що між сторонами було укладено договори № 148 від 01.09.2018; № 148-Н від 17.10.2018; № 148-ТП від 15.09.2018, предметом яких було будівництво нерухомого майна на земельній ділянці із кадастровим номером 3221484000:06:017:0148 в с. Крушинка Васильківського району Київської області в строк до 31.12.2018 року.
Однак свої зобов'язання за договорами відповідачем виконано не було, станом на день звернення до суду з цим позовом будівельні роботи не завершено.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 3-30/09 від 30.09.2019 встановлено, що вартість виконаних будівельних робіт та використаних матеріалів за договором будівельного підряду № 148 від 01.09.2018 на будівництво будинку з мансардою загальною площею 105,9 кв. м. на зазначеній вище земельній ділянці складає 647 596 грн.; вартість виконаних будівельних робіт та використаних матеріалів за договором будівельного підряду № 148-ТП від 15.09.2018 на будівництво технічного приміщення площею 23,4 кв. м. на зазначеній земельній ділянці складає 162 456 грн.; вартість виконаних будівельних робіт та використаних матеріалів за договором будівельного підряду № 148-Н від 17.10.2018 на будівництво навісу під два автомобілі на зазначеній земельній ділянці складає 71 288 грн. Крім того, експертом встановлено, що будівельна готовність будинку становить 53,33 %, будівельна готовність технічного приміщення становить 48,99 %, а будівельна готовність навісу під два автомобілі становить 46,9 %.
Таким чином, як стверджує позивач, відповідачем не було належним чином виконано своїх зобов'язань за жодним із зазначених договорів, різниця між отриманими за цими договорами коштами на їх виконання і фактично виконаними роботами становить 590 789 грн.
Факт отримання відповідачем коштів підтверджується наданими позивачем копіями актів приймання-передачі грошових коштів.
Позивачем, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, було надіслано на адресу останнього повідомлення про відмову від зазначених договорів та вимогу про повернення отриманої оплати в розмірі 590 789 грн., однак дана вимога була проігнорована відповідачем.
У зв'язку із вищевикладеним, для захисту своїх законних прав та інтересів позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просить стягнути грошові кошти в розмірі 590 789 грн., а також, у порядку ст. 625 ЦК України, 3 % річних у розмірі 43 799,32 грн. та інфляційні витрати в розмірі 81 469,80 грн., а також судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 05.11.2021 відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження.
08.02.2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Іванова Р.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому той заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що відповідно до зазначених вище договорів відповідач дійсно мав виконати роботи з будівництва будинку до 31.12.2018 року, однак позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі було проведено повну оплату вартості робіт за договорами. Зазначає, що відповідно до умов цих договорів загальна вартість робіт мала становити 1 697 930 грн., однак позивачем було сплачено на користь відповідача лише 1 372 129 грн., тобто 80 % від загальної суми, причому 216 000 грн. було сплачено вже у 2019 році, тобто з порушення встановленого договором строку. Також представник відповідача не погоджується з тим розрахунком відсотків та інфляційних втрат, що були надані позивачем, оскільки той фактично розірвав договори лише у травні 2021 року, надіславши на адресу відповідача повідомлення, а тому вважає що розрахунок має проводитись саме з цього моменту, а не із травня 2019 року, як це зроблено позивачем. Крім цього представник відповідача вважає наданий позивачем висновок експерта неналежним доказом, оскільки він виконаний 30.09.2019 року, у той час як відмова позивача від договору відбулась лише в травні 2021 року, а тому всі виконані у цей період будівельні роботи у наданому висновку не враховані (а.с. 111-115).
21.02.2022 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковальова С.І. надійшла відповідь на відзив у якій той зазначив, що не дивлячись на неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань, відповідач все одно володіє коштами позивача без достатніх на те правових підстав, оскільки сума коштів, що була сплачена позивачем суттєво більша, ніж та, яку відповідач використав для будівництва будинку. Також зазначає, що у період із 2019 по 2021 жодних будівельних робіт на об'єкті відповідач не здійснював, відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про зворотне (а.с. 141-145).
23.02.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 152-154).
Судом встановлено, що 01.09.2018 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір будівельного підряду № 148 відповідно до якого останній зобов'язався власними будівельними матеріалами та власними силами із залученням третіх осіб збудувати та передати позивачу в строк до 31.12.2018 року житловий будинок із мансардою загальною площею 105,9 кв. м. за оплату в загальному розмірі 1 214 319 грн. (а.с. 10-15).
Також, 15.09.2018 року між сторонами було укладено Договір будівельного підряду № 148-ТП, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався власними будівельними матеріалами та власними силами із залученням третіх осіб збудувати та передати позивачу в строк до 31.12.2018 року нежитлове приміщення загальною площею 23,4 кв. м. за оплату в загальному розмірі 331 611 грн. (а.с. 25-30).
Крім цього, 17.10.2018 року між сторонами було укладено Договір будівельного підряду № 148-Н, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язався власними будівельними матеріалами та власними силами із залученням третіх осіб збудувати та передати позивачу в строк до 31.12.2018 року навіс під два автомобілі за оплату в загальному розмірі 152 000 грн. (а.с. 18-23).
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем було передано останньому грошові кошти відповідно до:
-Акту приймання-передачі грошових коштів від 01.09.2018 року в розмірі 600 129 грн. (а.с. 42);
-Акту приймання-передачі грошових коштів від 15.09.2018 року в розмірі 146 000 грн. (а.с. 39);
-Акту приймання-передачі грошових коштів від 30.09.2018 року в розмірі 160 000 грн. (а.с. 37);
-Акту приймання-передачі грошових коштів від 30.09.2018 року в розмірі 40 000 грн. (а.с. 38);
-Акту приймання-передачі грошових коштів від 14.10.2018 року в розмірі 140 000 грн. (а.с. 34);
-Акту приймання-передачі грошових коштів від 20.10.2018 року в розмірі 70 000 грн. (а.с. 41);
-Акту приймання-передачі грошових коштів від 18.12.2018 року в розмірі 50 000 грн. (а.с. 35);
-Акту приймання-передачі грошових коштів від 18.12.2018 року в розмірі 50 000 грн. (а.с. 36);
-Акту приймання-передачі грошових коштів від 23.02.2019 року в розмірі 160 000 грн. (а.с. 38);
-Акту приймання-передачі грошових коштів від 23.08.2019 року в розмірі 56 000 грн. (а.с. 40).
Таким чином загальна сума грошових коштів, що була сплачена позивачем на рахунок відповідача становить 1 472 596 грн.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 3-30/09 від 30.09.2019 встановлено, що вартість виконаних будівельних робіт та використаних матеріалів за договором будівельного підряду № 148 від 01.09.2018 на будівництво будинку з мансардою загальною площею 105,9 кв. м. на зазначеній вище земельній ділянці складає 647 596 грн.; вартість виконаних будівельних робіт та використаних матеріалів за договором будівельного підряду № 148-ТП від 15.09.2018 на будівництво технічного приміщення площею 23,4 кв. м. на зазначеній земельній ділянці складає 162 456 грн.; вартість виконаних будівельних робіт та використаних матеріалів за договором будівельного підряду № 148-Н від 17.10.2018 на будівництво навісу під два автомобілі на зазначеній земельній ділянці складає 71 288 грн. Крім того, експертом встановлено, що будівельна готовність будинку становить 53,33 %, будівельна готовність технічного приміщення становить 48,99 %, а будівельна готовність навісу під два автомобілі становить 46,9 % (а.с. 43-79).
Судом встановлено, що відповідач допустив порушення умов зазначених договорів щодо обов'язку збудувати та передати позивачу житловий будинок, нежитлове приміщення та навіс, що є істотним порушенням цих договорів, внаслідок чого позивач значною мірою позбавляється права розраховувати на закінчення будівництва і отримання об'єктів будівництва за сплачені ним кошти.
Також судом встановлено, що із наданої відповідачу суми в розмірі 1 472 129 грн. той витратив на проведення будівельних робіт 881 340 грн.
12.04.2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено Повідомлення про відмову від договорів та повернення здійсненої оплати у розмірі 590 789 грн., що становить собою різницю між загальною сумою переданих йому в якості оплати коштів та розміром його фактичних витрат на здійснення будівництва вказаних об'єктів нерухомості (а.с. 82-83).
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Положеннями статті 615 ЦК України установлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених положень законодавства розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Згідно з частиною другою статті 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зокрема, частиною другою статті 849 ЦК України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
За правилом частини четвертої статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17.
З урахуванням положень статей 837, 849, 1212 ЦК України встановлено припинення зобов'язань сторін за вказаними вище договорами підряду в односторонньому порядку на підставі направленого в порядку частини другої статті 849 ЦК України повідомлення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення невикористаної ним частини оплати за вказаними договорами в розмірі 590 789 грн., відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.
Схожих за змістом висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливості стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11 листопада 2018 року у справі № 910/13332/17, від 14 червня 2018 року у справі №912/2709/17, від 15 лютого 2019 року у справі № 910/21154/17, від 25 лютого 2021 року у справі №904/7804/16, від 24 листопада 2021 року у справі № 910/17235/20.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 760/6938/16-ц (провадження № 61-22875св19) зазначено, що дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Унаслідок чого у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення із ОСОБА_2 інфляційних втрат та 3 % річних за період із 01 травня 2019 року по 19 жовтня 2021 року.
Однак суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком зазначаючи, що в силу положень ст. 625 ЦК України, у ОСОБА_2 обов'язок повернути грошові кошти в сумі 590 789 грн., щодо яких відпала підстава на якій вони були набуті, виник 12 квітня 2021 року після отримання відповідачем повідомлення від позивача, в якому той повідомив про відмову від договору, а отже починаючи з наступного дня (13 квітня 2021 року) підлягають нарахуванню інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми.
За період із 13 квітня 2021 року по 19 жовтня 2021 року інфляційні втрати склали 25 203,37 грн із розрахунку: ([Сукупний індекс інфляції] = 100,70% ? 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% = 104,266% (за період Квітень 2021 - Жовтень 2021) [Інфляційні нарахування] = 590 789,00 грн. (сума боргу) ? 104,266% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 590 789,00 грн. (сума боргу) = 25 203,37 грн.).
Три проценти річних за період із 13 квітня 2021 року по 19 жовтня 2021 року становить 9226,02 грн., з розрахунку: ([Проценти] = 590 789,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 190 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 9 226,02 грн.).
Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині.
Розподіл судових витрат здійснюється на підставі ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-89, 141, 258, 263-265 ЦПК України,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошові кошти в розмірі 590 789 грн., інфляційні втрати в розмірі 25 203 грн. 37 коп. та 3 % річних в розмірі 9226 грн. 02 коп., а всього підлягає стягненню - 625 218 грн. 39 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 6229 грн. 70 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий Сенько М.Ф.