печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7655/24-к
20 лютого 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката (в режимі ВКЗ ) ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали суду у м. Києві судове провадження за клопотанням старшого слідчого в ОВС другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 62023000000000126 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
16.02.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 62023000000000126 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи клопотання сторона обвинувачення зазначає, що в березні 2022 року (більш точна дата органом досудового розслідування встановлюється) невстановлені особи із числа представників окупаційних сил російської федерації, запропонували громадянці України ОСОБА_6 обійняти посаду поліцейського в незаконному правоохоронному органі на тимчасово окупованій території - «поліції ДНР».
При цьому, 10.11.2015 ОСОБА_6 присягнула на вірність Українському народові, а наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 731 о/с від 28.12.2021 її призначено начальником сектору дізнання відділу поліції № 1 Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у зв'язку з чим в силу ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», вона набула статус працівника правоохоронного органу.
Крім того, громадянка України ОСОБА_6 , яка постійно проживала на території м. Маріуполя Донецької області та тривалий період часу проходила службу в Національній поліції України, була достеменно обізнана про те, що у 2014 році розпочалась збройна агресія російської федерації проти України, а також про те, що з 24.02.2022 вона переросла у широкомасштабне вторгнення військ рф на територію суверенної держави, до громадянства якої вона належить. Також ОСОБА_6 , об'єктивно розуміла зміст загальновідомих подій про те, що збройні формування російської федерації шляхом вчинення воєнного нападу захопили Маріупольський район Донецької області та створили на окупованій території окупаційні адміністрації.
Більш того, наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області «Про визначення тимчасового місця служби працівників окремих підрозділів ГУНП в Донецькій області» № 330 від 25.02.2022 особовий склад Маріупольського районного управління поліції (з підпорядкованими підрозділами поліції) ГУНП в Донецькій області, в тому числі ОСОБА_6 , мав прибути до Покровського районного управління ГУНП в Донецькій області о 08:45 год. 26.02.2022.
Незважаючи на вказані факти, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянкою України та працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи, що Україна є унітарною державою, її суверенітет України поширюється на всю територію держави, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, до визначеного тимчасового місця служби 26.02.2022 не прибула, навпаки вирішила залишитись на тимчасово окупованій території Донецької області та допомагати агресору створювати вертикаль незаконних органів управління, в тому числі правоохоронних.
Так, ОСОБА_6 , перебуваючи в тимчасово окупованому м. Маріуполь Донецької області, керуючись корисливими мотивами, з метою сприяння представникам окупаційної влади та військовим посадовим особам зс рф у веденні агресивної війни проти України, а також сприяння агресору у створенні незаконних органів управління, діючи в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб з окремими працівниками ГУНП у Донецькій області, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також іншими працівниками контролюючих, правоохоронних, судових органів та незаконних органів влади Донецької області, які перейшли на бік ворога, нехтуючи при цьому положеннями Конституції України та вимогами інших законів України, погодилась виконувати відведену їй роль у реалізації спільного злочинного задуму та в один із днів березня 2022 року (точна дата органом досудового розслідування не встановлена) умисно перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту та почала надавати іноземній державі та їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, а саме добровільно зайняла посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме «поліцейського ДНР», яку займає до теперішнього часу.
Займаючи вищевказану посаду в незаконному правоохоронному органі, ОСОБА_6 , достовірно розуміючи, що на території м. Маріуполя Донецької області діє окупаційний режим, введений у зв'язку із захопленням військовослужбовцями та представникам збройних сил російської федерації території та державної влади у вказаній адміністративній одиниці, всупереч передбаченого Законом України «Про Національну поліцію» порядку, приступила до виконання покладених на неї представниками рф організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських та правоохоронних функцій у незаконному правоохоронному органі, створеному державою-агресором, до яких, окрім сприяння протиправній діяльності державі-агресору, входять: встановлення обмеження щодо перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без визначених документів; тимчасове обмеження або заборона руху транспортних засобів і пішоходів на вулицях, дорогах та ділянках місцевості; організація перевірки документів, що посвідчують особу, у фізичних осіб, а в разі потреби - огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян; здійснення оперативно-розшукової діяльності, проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій тощо.
У такий спосіб ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді «поліцейського ДНР», діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з іншими представниками окупаційної адміністрації, у тому числі з працівниками правоохоронних органів України, які перейшли на бік ворога, здійснює незаконні владні та правоохоронні повноваження на тимчасово окупованій території Маріупольського району Донецької області, а отже виконує організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські та правоохоронні функції.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 знижує рівень захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечується сталий розвиток суспільства, його дії завдають шкоди верховенству державної влади її самостійності усередині країни; нерозривності взаємозв'язку всіх складових території держави, що характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету; підготовленості держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту; захищеності державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності України, її економічного, оборонного потенціалу, правопорядку, життєво важливої інфраструктури та населення від розвідувально-підривної діяльності від іноземних спеціальних служб; захищеності інтересів України у сфері економіки.
Таким чином, за викладених вище обставин громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у державній зраді, тобто у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту та надання іноземній державі та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
На виклики слідчого та суду підозрювана ОСОБА_6 не являється, про причини неявки не повідомляє.
Сторона обвинувачення вказує, що на даний час підозрювану оголошено в розшук, сторона обвинувачення, просить вирішити питання про обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України.
У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, просив обрати відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив відмовити, зазначивши, що воно є необґрунтованим та безпідставним.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що Слідчими Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000126 від 20.02.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Матеріали досудового розслідування у даному кримінальному провадженні виділено з кримінального провадження № 42022000000001158 від 26.08.2022 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 28 ч. 7 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 438 КК України.
08.02.2023 складено та погоджено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, яке вручене у спосіб, передбачений для вручення повідомлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України у випадку неможливості вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення воно здійснюється у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень.
Під час судового розгляду встановлено, що вручити письмове повідомлення про підозру поштовим зв'язком не виявляється за можливе, оскільки відповідно до комп'ютерних даних, що місця на офіційних сайтах АТ «Укрпошта» та ТОВ «Нова Пошта», через тимчасову окупацію м. Маріуполь дані установи не здійснюють відправку кореспонденції до вказаного населеного пункту.
Ідентифіковані (підтверджені) контакти електронної пошти, факсимільного зв'язку, номеру телефону і телеграмного зв'язку підозрюваної відсутні.
Таким чином, здійснити повідомлення про підозру шляхом безпосереднього вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення повідомлення по телефону або телеграмою неможливо.
Враховуючи викладене, стороною обвинувачення повідомлення про підозру у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України 09.02.2022 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та 10.02.2022 - в газеті «Урядовий кур'єр», яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1425-р «Про друкований засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому у 2022 році розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості» є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в якому у 2022 році розміщуються повістки про виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та інші відомості.
Таким же способом 10.02.2023 опубліковано повістку прокурора про виклик підозрюваної до слідчого на 16, 17, 18 лютого 2023 року.
Одночасно 10.02.2023 слідчим для здійснення захисту підозрюваної залучено захисника, якому теж було вручено повідомлення про підозру та вказану повістку про виклик.
Однак, у вказані дати підозрювана не з'явилась, про причини неявки не повідомила, у зв'язку з чим слідчим складено відповідний рапорт про її неявку.
Постановою слідчого від 22.02.2023 підозрювану оголошено у розшук, проведення якого доручене Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України у випадку неможливості вручення письмового повідомлення про підозру в день його складення воно здійснюється у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 Кодексу, зокрема ст. 135 КПК України.
Отже, вищевказані матеріали досудового розслідування дають достатні та безсумнівні підстави вважати, а також враховуючи, що вказане було доведено прокурором у судовому засіданні, що підозрювана ОСОБА_6 умисно переховується від слідства та суду на тимчасово окупованій території України, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення, передбачені . 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість вирішення слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_6 у відсутність останньої.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрювану з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Підозра ОСОБА_6 у вчинені вказаних вище кримінальних правопорушень обґрунтовується матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Вказані обставини свідчать, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Слідчий суддя приймає до уваги, що на даний час, підозрювана перебуває у розшуку, за викликом сторони обвинувачення не прибує що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурором в судовому засіданні доведено, що з огляду на процесуальну поведінку підозрюваної, у слідства є достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, продовжить ухилятися від їх проведення шляхом неявок до слідчого, тим самим перешкоджаючи проведенню всебічного та об'єктивного розслідування у розумний строк - ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Вищевикладене у сукупності достатньо та поза розумним сумнівом вказує на високі ризики того, що ОСОБА_6 , у випадку незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, здійснюватиме дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема й надалі переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На переконання слідчого судді зазначені ризики є суттєвими і їм неможливо запобігти у разі застосування до ОСОБА_6 будь-яких інших запобіжних заходів, що не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваної, крім тримання під вартою.
Також, необхідно врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, його тяжкість, а також суворість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, його зв'язки, що дає йому можливість активно переховуватися від органів слідства та суду.
Таким чином, потреба у застосуванні щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який є найбільш суворим, винятковим запобіжним заходом, зумовлюється переліченими ризиками у сукупності з тяжкістю інкримінованому йому злочину, а також у зв'язку із переховуванням від органів досудового розслідування.
При цьому, застосування до ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання наявним ризикам, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності, буде вчиняти активні дії, направлені на унеможливлення проведення швидкого, повного та неупередженого розслідування.
Питання щодо доведеності вини підозрюваної у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації її дії слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Також слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 176, 183, 193 КПК України, слідча суддя,
Клопотання - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваної у кримінальному провадженні № 62023000000000126 від 20.02.2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_15