19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 420/6254/23
адміністративне провадження № К/990/4002/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 420/6254/23 за позовом ОСОБА_1 до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі - Херсонський ЗВ ВСП), у якому просив:
- визнати протиправною діяльність Херсонського ЗВ ВСП щодо не нарахуванню невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановлену постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року, з 01 липня 2022 року по 14 липня 2022 року;
- зобов'язати Херсонський ЗВ ВСП здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь в бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановлену постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року, з 01 липня 2022 року по 14 липня 2022 року, у розмірі 128 333,33 грн, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Херсонського ЗВ ВСП щодо не розгляду рапорту командира взводу О та ППС роти ВСП Херсонського ЗВ ВСП старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 26 вересня 2022 року в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановлену постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди: з 20 травня по 31 травня 2022 року, з 01 червня по 30 червня 2022 року, з 01 липня по 14 липня 2022р. Зобов'язано Херсонський ЗВ ВСП розглянути рапорт командира взводу О та ППС роти ВСП Херсонського ЗВ ВСП старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 26 вересня 2022 року, за наслідками якого здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановлену Постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року за періоди: з 20 травня по 31 травня 2022р., з 01 червня по 30 червня 2022 року, з 01 липня по 14 липня 2022 року, з урахуванням висновків суду, наданих у даному рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Херсонський ЗВ ВСП звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
31 січня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» втретє надійшла касаційна скарга Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі №420/6254/23. Заявник просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Частиною п'ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 07 грудня 2023 року в порядку письмового провадження. Касаційну скаргу повторно надіслано 31 січня 2024 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Відповідачем до касаційної скарги клопотання про поновлення пропущеного строку не додано, що в силу положень частини третьої статті 332 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Крім того, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України.
Так, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявником не зазначено норму права (пункт, частину, статтю), застосування якої потребує висновку Верховного Суду, та не конкретизував, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який одночасно відсутній у рішеннях Верховного Суду, як відповідні норми права необхідно застосовувати, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, як і норму права, щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також з касаційної скарги вбачається, що відповідач, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Крім того, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Верховний Суд зазначає, що заявник, звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, не врахував роз'яснення Верховного Суду, які були зазначені в ухвалі від 25 січня 2024 року щодо невідповідності касаційної скарги вимогам процесуального закону, недоліки якої стали підставою для її повернення.
Зазначене свідчить, що відповідач формально підійшов до оформлення касаційної скарги та проігнорував роз'яснення Верховного Суду щодо необхідності дотримання законодавчих вимог до змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судового рішення.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження.
За вказаних обставин, заявнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої, пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України), а також клопотання про поновлення процесуального строку, із зазначенням поважних і об'єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують.
Відповідно до вимог частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі №420/6254/23 за позовом ОСОБА_1 до Херсонського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
В.Е. Мацедонська