20 лютого 2024 р. Справа № 440/8/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 27.04.23 по справі № 440/8/23
за позовом ОСОБА_2
до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Виконавчий комітет Решетилівської міської ради Полтавської області (Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решитилівської міської ради)
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій,
ОСОБА_2 (далі - позивачка, ОСОБА_2 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін'юст), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), на стороні відповідача: ОСОБА_1 , (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), Виконавчий комітет Решетилівської міської ради (Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради) (далі - Виконком) в якому просила:
- визнати наказ Міністерства юстиції України № 3087/7 від 25.11.2022 "Про залишення скарги без розгляду по суті" протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3087/7 від 25.11.2022 "Про залишення скарги без розгляду по суті";
- зобов'язати Міністерство юстиції України під час нового розгляду скарги ОСОБА_2 від 11.11.2022 на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, утриматися від відмови за сплином строку для подання скарги на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором до Міністерства юстиції України.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 позов частково задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 3087/7 від 25.11.2022 "Про залишення скарги без розгляду по суті".
Зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу позивачки від 11.11.2022, з урахуванням висновків суду.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Міністерства юстиції України на ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила суд внести зміни в рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 шляхом видалення з його змісту: "27.03.2023 Міністерством юстиції України подано відзив на адміністративний позов, у якому просило у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, зазначивши, що не мало правових підстав для розгляду скарги ОСОБА_2 по суті, оскільки відповідна скарга не відповідала встановленим вимогам", "Позивач правом подання відповіді на відзив не скористалась, про право у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), ознайомлена належним чином", "У службовій записці Офісу протидії рейдерстві від 23.11.2022 (підписана електронним підписом першого заступника Міністра юстиції України від 25.11.2022 №284-33.1.1-22) щодо наявності підстав для залишення скарги без розгляду по суті встановлено, що оскаржувані рішення прийняті 06.08.2021, скарга датована 11.11.2022, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.11.2022, тобто подана пізніше одного року з дня прийняття оскаржуваних рішень. Рекомендовано залишити без розгляду по суті скаргу ОСОБА_2 від 11.11.2022, оскільки встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання". Також просила доповнити мотивувальну частину рішення положенням ч.4 ст. 159 КАС України та видалити із резолютивної частини рішення слово "частково".
На підставі ч.1 ст. 36 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» просила звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області щодо поведінки адвоката ОСОБА_6 , яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції визнав те, що відповідач подав відзив, хоча на справді Міністерство юстиції України відзиву не подавало. А відзив, що є в матеріалах справи, поданий посадовою особою іншої юридичної особи. Всупереч ст. 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без довіреності, суддя першої інстанції приєднала процесуальний документ співробітника іншої юридичної особи, ніж відповідач, посилаючись не на процесуальний документ, а на копію наказу про переведення за підписом керівника іншої юридичної особи, ніж відповідач. ОСОБА_7 , на думку апелянта, підробив документ стосовно підстави прийняття відповідачем рішення про залишення без розгляду її скарги від 11.11.2022. Цією підставою ОСОБА_7 зробив службову записку, яка не була підставою для прийняття оскаржуваного наказу тому, що про неї не згадується в тексті оскаржуваного наказу. Службова записка не є підставою для залишення без розгляду по суті скарги на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором. В оскаржуваному наказі міститься підстава - висновок центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 18.10.2022. Апелянт вважає, що на підставі ч.4 ст. 159 КАС України, з урахуванням обставин справи, суд повинен був неподання Міністерством юстиції України відзиву на позов без поважних причин, кваліфікувати як визнання відповідачем позову в повному обсязі.
Суд першої інстанції визнав, що 03.04.2023 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 подано пояснення з приводу позовної заяви, хоча насправді ці пояснення подала адвокат Сидоренко І.М. Суд, без оригіналу ордеру, приєднав до матеріалів справи копію ордеру, завірену самим адвокатом, а не суддею, на представництво третьої особи ОСОБА_1 в неіснуючому суді. З врахуванням тексту пояснень слідує, що представник ОСОБА_8 виступила не адвокатом, а оператором ком'ютерного набору. Вважає шахрайськими вимоги представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу. Доказами зазначеного, на думку апелянта, є додана копія квитанції від 28.03.3023 №3, а не оригінал, відсутність печатки адвоката на зазначеній квитанції у визначеному місці. Враховуючи прохання, що містить клопотання третьої особи ОСОБА_1 , апелянт вважає їх насправді відзивом на позов, а тому, на підставі п.1 ч.2 ст. 45 КАС України, є зловживанням процесуальними правами, тому що перешкоджають розгляду справи.
Апелянт зазначила про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, оскільки вона не скористалася правом подання відповіді на відзив, коли відповідач - суб'єкт владних повноважень відзиву не подав і цим фактично визнав позов в повному обсязі.
Крім цього, зазначила, що судом першої інстанції не досліджено листа Мін'юста вих. №119143/33.2.1/31-22 від 15.12.2022 про розгляд скарги, який вона отримала 06.01.2023, та доданих до нього матеріалів, та не досліджені пояснення третьої особи ОСОБА_3 з приводу позовної заяви, які зареєстровані в Полтавському окружному адміністративному суді 28.03.2023 за вх. № 15566/23.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_1 , через свого представника - Сидоренко І.М., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не вірне тлумачення закону, який врегульовує спірні правовідносини та не врахування актуальних правових висновків Верховного Суду зі спірного питання, просила скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 та ухвалити нове судове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні зробив з порушенням ч.3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в якій чітко визначений строк для подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою , права якої порушено, який становить два місяці з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності. Частиною 6 статті 37 зазначеного Закону передбачено наслідки подання скарги після сплину визначеного законом строку для її подання, а саме - залишення такої скарги без розгляду. Спеціальним законом, який врегульовує спірні правовідносини, чітко визначено, що подання скарги після сплину строку на її подання, має наслідком залишення такої скарги без розгляду. Можливість, а тим паче обов'язок прийняти рішення про поновлення строку суб'єктом розгляду скарги законодавством не передбачена.
Апелянт посилалась на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.06.2019 по справі №826/9614/17.
Вважає, що відповідач діяв в межах визначеного законодавством порядку прийняття рішень в разі подання скарги поза межами визначеного законодавством строку.
Посилання позивачки на п.3 постанови КМУ від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» апелянт вважає безпідставними та незастосовними до даного спору, оскільки зазначена норма врегульовує інші правовідносини.
Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому вона просила апеляційну скаргу від 25.05.2023 за підписом працівника юридичної особи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чемериса В.М. на підставі ст. 45 КАС України визнати зловживанням процесуальними правами та повернути. Встановити, що відповідач не подав ні відзиву на позов, а ні на апеляційну скаргу, а тому не заперечував на позов, у зв'язку з чим відповідно до ч.4 ст. 159 КАС України вказані обставини необхідно кваліфікувати як визнання позову Міністерством юстиції України.
Просила відмовити в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, оскільки у відзиві на позовну заяву ОСОБА_7 визнав, що справу необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Просила відмовити в задоволенні клопотання №2, що у випадку, якщо апеляційний адміністративний суд не знайде підстав для закриття провадження у справі, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки ні у відзиві на позовну заяву, ні в апеляційній скарзі відповідач не спростував жодного доводу позовної заяви щодо не реєстраціїї її скарги від 11.11.2022, відсутності 25.11.2022 на роботі працівників Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України, щоб взяти проект оскаржуваного наказу та понести Міністру юстиції України на підпис, відсутність оригіналу оскаржуваного наказу та ін.
Просила відмовити у задоволенні клопотання №3, щодо розгляду справи за участю представника Міністерства юстиції України, тому що представник Міністерства юстиції України апеляційну скаргу не подавав і не заявляв клопотання про розгляд справи за його участі.
Дослідити додаток №6 до позовної заяви «Скріншот із сайту Мін'юсту про робочий час Офісу протидії рейдерству», додаток №7 до позовної заяви «Скріншот із смартфону про шість телефонних дзвінків 25.11.2022» та скріншот із електронної пошти Міністерства юстиції України, що 11.11.2022 о 16:01 (через 16 хв. Після закінчення роботи апарату Міністерства юстиції України, надійшла її скарга від 11.11.2022.
Також просила дослідити докази, які не були досліджені судом першої інстанції, що стосуються її перебування за кордоном.
Просила суд апеляційної інстанції застосувати до ОСОБА_7 заходи процесуального примусу в зв'язку з численними порушеннями у виді штрафу на розсуд суду та постановити окрему ухвалу, яку направити до Сумської обласної прокуратури для усунення порушень закону у вигляді невиконання судового рішення - ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 05.05.2023 по справі №591/3587/23.
В обґрунтування зазначила що предметом позову є визнання наказу Міністерства юстиції України № 3087/7 від 25.11.2022 "Про залишення скарги без розгляду по суті" протиправним та його скасування, а предметом спору є наказ Міністерства юстиції України № 3087/7 від 25.11.2022 "Про залишення скарги без розгляду по суті", яким відмовлено їй у розгляді її звернення (порушено її конституційне право, передбачене ст. 40 Конституції України). Отже, зазначає, що даний позов стосується поновлення її громадянського права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не економічного права, передбаченого ст. 41 Конституції України.
Зазначила про введення суду в оману працівником Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700) ОСОБА_7 , яким підписано та подано апеляційну скаргу, за відсутності будь-яких процесуальних прав і обов'язків в адміністративній справі № 440/8/23. Крім того створив видимість, що апеляційна скарга ним подана через систему «Електронний суд» і тому сплатив не 1610,40 грн., а 1488,60 грн., хоча подавав апеляційну скаргу в паперовій формі; не зазначив кількості примірників на паперовому носії для учасників справи; зазначив, що у скарзі від 11.11.2022 ОСОБА_2 просила скасувати три рішення від 06.08.2021: №№ 59700511, 59699691, 59695745, прийняті приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Бєлашем Юрієм Дмитровичем, коли, насправді, вона просила скасувати його чотири рішення від 06.08.2021: №№ 59700511, 59699691, 59695745, 59699691 (одне рішення на дві нотаріальні (реєстраційні) дії).
Також вважає помилковим твердження, що даний судовий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, коли з огляду на предмет спору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України даний судовий спір підлягає розгляду тільки в порядку адміністративного судочинства, а додані правові позиції, вважає нерелевантними до спору.
Звернула увагу, що на підставі ст. 64 Конституції України право на розгляд звернення та отримання обґрунтованої відповіді, передбачене ст. 40 Конституції України, не може бути обмеженим навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. А на підставі п. 4 Порядку № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1150) - розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України “Про звернення громадян”, яким у ч. 2 ст. 17 чітко зазначено, що пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу.
Також зазначила, що на підтвердження перебування її за кордоном з 14.03.2022 по 21.09.2022 є копія підтвердження бронювання на отримання 19.09.2022 закордонного паспорту у Посольстві України у Федеративній Республіці Німеччина та копія білету на автобус Берлін-Київ від 21.09.2022.
На підставі зазначеного, просила апеляційну скаргу від 25.05.2023 вих. № 22665/19818-1-23 за підписом працівника юридичної особи Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 43316700) Чемериса В.М. на підставі ст. 45 КАС України визнати зловживанням процесуальними правами та повернути її завідувачу сектору судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Чемерису В.М. та встановити, що відповідач Міністерство юстиції України (ЄДРПОУ 00015622) не подав ні відзиву на позовну заяву, ні апеляційної скарги, а тому він жодним чином не заперечував стосовно її позову, у зв'язку з чим, на підставі ч. 4 ст. 159 КАС України, вказані обставини необхідно кваліфікувати, як визнання позову Міністерством юстиції України (ЄДРПОУ 00015622).
У відзиві на апеляційну скаргу третьої особи позивачка просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 26..05.2023 за підписом адвоката Сидоренко І.М. визнати зловживанням процесуальними правами ОСОБА_1 та повернути її. Встановити, що ОСОБА_1 у визначений законом порядку не подала апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2023.
Просила відмовити в задоволенні клопотання №1 апеляційної скарги тому, що сторона відповідача не спростувала жодного доводу позовної заяви. У задоволенні клопотання №2 апеляційної скарги також відмовити, оскільки ОСОБА_1 , всупереч ст. 2 КАС України не підтримувала відповідача та належним чином не заперечувала проти позову, а писала процесуальні документи навіть без ознайомлення з матеріалами справи.
Просила відмовити в задоволенні клопотання апеляційної скарги №2 щодо вирішення питання про стягнення понесених ОСОБА_1 судових витрат, тому що на підставі ч.11 ст. 139 КАС України ОСОБА_1 всупереч ст. 2 КАС України не підтримувала відповідача та належним чином не заперечувала проти позову, а писала процесуальні документи без ознайомлення з матеріалами справи.
В обґрунтування зазначила, що ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка на підставі п. 3 ч. 2 ст. 45 КАС України має очевидно штучний характер, тому що вона не відповідає предмету спору та спрямована на позбавлення її конституційного права на розгляд її звернення (громадянське право), передбачене ст. 40 Конституції України, доказом чого, вважає, є обставина, що ОСОБА_1 не подавала пояснень щодо відзиву на позов, а її пояснення щодо позову носять загальний характер і не стосуються позовної заяви.
На підставі зазначеного, просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 26.05.2023 за підписом адвоката Сидоренко І.О. визнати зловживанням процесуальними правами ОСОБА_1 та повернути її ОСОБА_1 , а також встановити, що ОСОБА_1 у визначеному законом порядку не подала апеляційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2023.
ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу від 25.05.2024 за підписом ОСОБА_9 , в якому просила дану апеляційну скаргу залишити без задоволення. Врахувати те, що відповідач не подавав ні відзиву на позовну заяву, ні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а тому він жодним чином не заперечував стосовно позову, а на підставі ч.4 ст. 159 КАС України просила кваліфікувати як визнання позову Міністерством юстиції України.
Просила, на підставі ст. 58 Конституції України, застосувати абз.1 ч.3 ст. 37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» в новій редакції на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України, щодо забезпечення непорушності майнових прав» від 03.05.2023.
Просила відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_9 про закриття провадження по справі тому, що у відзиві на позовну заяву він визнав, що справу необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства, а в апеляційній скарзі не навів заперечень стосовно ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 про відкриття провадження у справі.
Також просила відмовити в задоволенні клопотання про скасування оскаржуваного рішення Полтавського окружного адміністративного суду по даній справі, оскільки він не спростував жодного доводу позовної заяви ОСОБА_2 . Відмовити у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю представника Міністерства юстиції України, тому що представник Міністерства юстиції України не подавав апеляційної скарги і не заявляв клопотання про розгляд справи за його участі, а ОСОБА_9 не може здійснювати самопредставництво Міністерства юстиції України. Просила дослідити скріншоти із офіційного телеграм-каналу ДП «Національні інформаційні системи» «НАІС-робота реєстрів» про те, що 24.02.2022 ДП «Національні інформаційні системи» тимчасово призупинили роботу Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України і 04.01.2023 - відновило роботу вебпорталу електронних послуг «Он-лайн будинок юстиції».
Просила дослідити клопотання №14 позовної заяви, щодо розгляду заяви в порядку загального позовного провадження та забезпечити касаційне оскарження для учасників справи, шляхом зазначення в постанові Другого апеляційного адміністративного суду, що вона підлягає оскарженню до Верховного Суду. Під час прийняття постанови врахувати, що набрала законної сили ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 (№ у ЄДРСР 114968661).
В обґрунтування відзиву зазначила, посилаючись на практику Верховного Суду викладену в ухвалі від 19.10.2023 по справі №520/5268/22, що апеляційна скарга від 25.05.2023 подана особою, яка не наділена повноваженнями подавати дану апеляційну скаргу.
Представником ОСОБА_9 в апеляційній скарзі зазначено нерелевантні до даних правовідносин судові рішення Верховного Суду. ОСОБА_9 вводить суд в оману, що суд першої інстанції не зазначив, який саме нормативний акт порушено, не зазначив, яким саме законом мав керуватися відповідач при поновленні строку на оскарження дій державного реєстратора, не дослідив чи може бути поновлено строк, визначений ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень».
ОСОБА_9 у суді першої інстанції не зазначив у відзиві на позовну заяву, про необхідність закриття провадження у справі та не вказавши ст. 238 КАС України, визнав, що справу потрібно розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Копію оскаржуваного наказу, неналежно оформленого, ОСОБА_2 отримала 06.01.2023. На момент подання адміністративного позову ОСОБА_2 не отримала від Міністерства юстиції України жодної відповіді, а тому для поновлення конституційного права останньої її скаргу від 11.11.2022 Міністерство юстиції України повинно розглянути.
З 24.02.2022 по 14.10.2022 ОСОБА_2 не мала доступу до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щоб у річний строк оскаржити рішення державного реєстратора від 06.08.2021, тому що з 24.02.2022 ДП «Національні інформаційні системи» тимчасово призупинили роботу Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України. 14.10.2022 інформаційні довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 надав державний реєстратор виконавчого комітету Решитилівської міської ради після їхнього приїзду з ФРН. Чинна редакція ч.3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» пом'якшує становище ОСОБА_2 тому, що в даній редакції законодавець виключив річний строк з моменту прийняття рішень державного реєстратора, протягом якого скаржник може оскаржити ці рішення, а з урахуванням положень ст. 58 Конституції України, абз.1 ч.3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» підлягає застосуванню в новій редакції.
У відзиві на апеляційну скаргу від 26.05.2023 за підписом представника ОСОБА_1 - адвоката Сидоренко І.О., третя особа ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 за підписом адвоката Сидоренко І.М. залишити без задоволення. Встановити, що ОСОБА_1 у визначений законом термін не подала апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2023. Просила відмовити в задоволенні клопотання апеляційної скарги №1, тому що сторона відповідача не спростувала жодного доводу позовної заяви ОСОБА_2 . Просила відмовити в задоволенні клопотання №2 апеляційної скарги з врахуванням зловживання правами та недобросовісною поведінкою ОСОБА_1 та її адвоката Сидоренко І.М. та відсутністю підстав для стягнення понесених ОСОБА_1 судових витрат. Дослідити клопотання №14 позовної заяви про розгляд заяви в порядку загального позовного провадження та забезпечити касаційне оскарження для учасників справи, шляхом зазначення в постанові Другого апеляційного адміністративного суду, що вона підлягає оскарженню до Верховного Суду. Під час прийняття постанови врахувати, що набрала законної сили ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2023(№ у ЄДРСР 114968661).
В обґрунтування відзиву зазначила, що апеляційна скарга подана не ОСОБА_1 , про що свідчить відсутність апеляційної скарги за підписом ОСОБА_1 . Апеляційна скарга не відповідає формі, тому що до її електронної форми не додатний ордер та копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також не вказана кількість примірників апеляційної скарги учасникам справи. Зазначила, що вона не отримала апеляційної скарги в паперовій формі, тобто примірник в паперовій формі апеляційної скарги не був наданий. Вважає, що апеляційна скарга за підписом адвоката Сидоренко І.М. має штучний характер і спрямована на позбавлення ОСОБА_2 конституційного права на розгляд її звернення, передбаченого ст. 40 Конституції України. З 24.02.2022 по 14.10.2022 ОСОБА_2 не мала доступу до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щоб у річний строк оскаржити рішення державного реєстратора від 06.08.2021. З 24.02.2022 ДП «Національні інформаційні системи» тимчасово призупинило роботу Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України. На момент подачі ОСОБА_2 апеляційної скарги набрав чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав» від 03.05.2023 відповідно до якого рішення, дій та бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення свої прав. Даний закон пом'якщує становище ОСОБА_2 та відповідно до ст. 58 Конституції України підлягає застосуванню.
За правилами ч.11 ст. 139 КАС України право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для того учасника справи, на стороні якого виступала така третя особа та залежно від її позиції стосовно заявлених позовних вимог. При цьому посилалася на практику Верховного Суду викладену у постанові від 22.01.2020 у справі №808/2832/17. З урахуванням ч.2 ст. 139 КАС України, вважала, що судові витрати третій особі на стороні суб'єкта владних повноважень, які пов'язані зі сплатою судового збору та оплатою правничої допомоги не потрібно компенсувати.
Треті особи на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Решитилівської міської ради заперечень на апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 не подавали.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 закрито апеляційне провадження по даній справі за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_1 , від імені якої поданої представником адвокатом Сидоренко І., перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
11.11.2022 позивачка звернулась до Мін'юсту зі скаргою від 11.11.2022 на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, в якій просила:
1) поновити пропущений строк на оскарження рішень державного реєстратора від 06.08.2021;
2) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59700511 від 06.08.2021, приватний нотаріус Бєлаш Ю.Д., Полтавський районний нотаріальний округ, Полтавська область. Підстава для державної реєстрації: договір дарування, серія та номер 341, виданий 06.08.2021, видавник: приватний нотаріус Бєлаш Ю.Д., Полтавський районний нотаріальний округ, Полтавська область. Номер запису про право власності/довірчої власності:43363923;
3) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59699691 від 06.08.2021, приватний нотаріус Бєлаш Ю.Д., Полтавський районний нотаріальний округ, Полтавська область. Підстава для державної реєстрації: договір дарування, серія та номер 339, виданий 06.08.2021, видавник: приватний нотаріус Бєлаш Ю.Д., Полтавський районний нотаріальний округ, Полтавська область. Номер запису про право власності/довірчої власності: 43363183;
4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59695745 від 06.08.2021, приватний нотаріус Бєлаш Ю.Д., Полтавський районний нотаріальний округ, Полтавська область. Підстава для державної реєстрації: свідоцтво про право власності, серія та номер 338, виданий 06.08.2021, видавник: приватний нотаріус Бєлаш Ю.Д., Полтавський районний нотаріальний округ, Полтавська область. Номер запису про право власності/довірчої власності: 433597711;
5) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59699691 від 06.08.2021, приватний нотаріус Бєлаш Ю.Д., Полтавський районний нотаріальний округ, Полтавська область. Підстава для державної реєстрації: договір дарування, серія та номер 340, виданий 06.08.2021, видавник: приватний нотаріус Бєлаш Ю.Д., Полтавський районний нотаріальний округ, Полтавська область. Номер запису про право власності/довірчої власності: 43363355.
До зазначеної скарги позивачкою додано сканкопію про смерть батька ОСОБА_10 ; сканкопію заяв на видачу паспортів ОСОБА_10 ; сканкопії запитів позивачки та відповіді на них щодо реєстраційних дій в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_10 ОСОБА_4
23.11.2022 у службовій записці Офісу протидії рейдерству (підписана електронним підписом першого заступника Міністра юстиції України від 25.11.2022 №284-33.1.1-22) щодо наявності підстав для залишення скарги без розгляду по суті встановлено, що оскаржувані рішення прийняті 06.08.2021, скарга датована 11.11.2022, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.11.2022, тобто подана пізніше одного року з дня прийняття оскаржуваних рішень. Рекомендовано залишити без розгляду по суті скаргу ОСОБА_2 від 11.11.2022, оскільки встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.
25.11.2022 наказом Міністра юстиції України №3087/7 залишено без розгляду по суті скаргу ОСОБА_2 від 11.11.2022, оскільки встановлений законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.
Вважаючи протиправним такий наказ відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 3087/7 від 25.11.2022 "Про залишення скарги без розгляду по суті".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1-3 ст. 37 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов'язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.
Міністерство юстиції України розглядає:
1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; .
Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації (крім рішень про державну реєстрацію прав), які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
Строк для подання скарги, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року такого строку.
Строк для подання скарги, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця такого строку. Якщо закінчення строку для подання скарги, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, що не має відповідного числа, такий строк закінчується в останній день цього місяця.
Якщо закінчення строку для подання скарги припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем такого строку є перший після вихідного, святкового чи іншого неробочого дня робочий день.
Строк для подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв'язку чи направлено іншими засобами зв'язку.
Відповідно до ч.6 ст. 37 Закону № 1952-І, pа результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:
про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);
про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав);
про залишення скарги без розгляду по суті.
Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:
1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання; .
Згідно з ч.10 цієї статті Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку № 1128 ним визначено процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту.
Абзацом 2 п.2 Порядку №1128 передбачено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Абзацом 8 пункту 5 Порядку №1128 передбачено, що Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін'юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, зокрема, закінчення встановленого законом строку подачі скарги.
Згідно із п. 4 Порядку № 1128 розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 (далі - Закон №393/96-ВР).
Законом №393/96-ВР врегульовано питання практичної реалізації громадянами України наданого їм ст. 40 Конституції України права на звернення.
Частиною 1статті 1 Закону №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону №393/96-ВР скарга це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка 11.11.2022 звернулася зі скаргою на реєстраційні дії державного реєстратора до Мін'юсту, в якому, крім іншого, просила поновити пропущений строк на оскарження рішень державного реєстратора від 06.08.2021, в обґрунтування чого зазначила, що дізналась про порушення своїх прав 14.10.2022, коли у Решетилівській міській раді отримала інформацію з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна а також у зв'язку із воєнним станом в Україні та тривалим не функціонуванням Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та обмеженим функціоналом цього реєстру, її права щодо отримання повної інформації із цих реєстрів були обмежені до 14.10.2022. Зазначила, що воєнний стан розпочався до настання 1 року з моменту прийняття оскаржуваних рішень, із 14.03.2022 до 21.09.2022 перебувала за кордоном і тому не мала можливості звернутись до державного реєстратора для отримання інформації з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із прийняттям відповідачем рішення, яким скаргу позивачки залишено без розгляду по суті.
Оцінюючи спірне рішення, колегія суддів керується ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_2 звернулася до Міністерства юстиції України за скаргою від 11.11.2022 на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором, в якій між іншим просила поновити пропущений строк на оскарження рішень державного реєстратора від 06.08.2021.
В обґрунтування зазначеного клопотання посилалась на те, що про порушення своїх прав вона дізналася 14.10.2022, коли у Решетилівській міській раді отримала інформацію з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. У зв'язку із воєнним станом в Україні та тривалим не функціонуванням Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна її права щодо отримання повної інформації із цих реєстрів були обмежені до 14.10.2022. Зазначила, що воєнний стан розпочався до настання 1 року з моменту прийняття оскаржуваних рішень. Із 14.03.2022 до 21.09.2022 перебувала за кордоном.
Перевіряючи оскаржуваний наказ від 25.11.2022 №3087/7 на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо його необґрунтованості, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з наданням оцінки усім фактам та обставинам, що мають значення для розгляду скарги.
Як наслідок суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 3087/7 від 25.11.2022 "Про залишення скарги без розгляду по суті".
Посилання апелянта - третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 , яка діяла через свого представника - адвоката Сидоренко І.О., на те що суд першої інстанції з порушенням ч.3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зробив висновки про наявність підстав для задоволення частково позовних вимог, оскільки даною правовою нормою чітко визначений строк для подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень повинно відповідати критеріям зазначеним в ч.2 ст. 2 КАС України.
Посилання апелянта ОСОБА_1 , на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 19.06.2019 по справі №826/9614/17 колегія суддів вважає помилковими, оскільки обставини по справі, що розглядається не є релевантними зазначеній постанові Верховного Суду.
Посилання апелянта-позивача ОСОБА_2 на те, що третьою особою не подавалися пояснення з приводу позовної заяви, а насправді ці пояснення подала адвокат Сидоренко І. колегія суддів вважає безпідставними, оскільки третя особа на стороні відповідача має право на представництво своїх інтересів в суді адвокатом, який діє від імені даної особи.
Посилання апелянта-позивача Онанко Н.В. на наявність в діях ОСОБА_1 зловживань процесуальними правами, які перешкоджають розгляду справи, колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки під час судового розгляду даних обставин встановлено не було, а тому підстави для застосування п.1 ч.2 ст. 45 КАС України, відсутні.
Щодо вимог апеляційної скарги про внесення змін в рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 шляхом видалення з описової та мотивувальної частини рішення: "27.03.2023 Міністерством юстиції України подано відзив на адміністративний позов, у якому просило у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, зазначивши, що не мало правових підстав для розгляду скарги ОСОБА_2 по суті, оскільки відповідна скарга не відповідала встановленим вимогам", "Позивач правом подання відповіді на відзив не скористалась, про право у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам статті 163 КАС України, ознайомлена належним чином", колегія суддів зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно із ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Стаття 57 КАС України вказує перелік осіб, які можуть бути представниками.
Так, відповідно до частин 1, 2 вказаної статті представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 4, 8 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Водночас самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Таким чином, представництво юридичної особи може здійснюватися виключно або через особу, яка діє в порядку самопредставництва, або через представника.
Як вбачається з матеріалів справи, відзив на адміністративний позов подано від імені Міністерства юстиції України та підписано представником, а саме: завідувачем сектору судової роботи у Полтавській області Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Чемерисом В.М., який на підтвердження своїх повноважень, додав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Витяг).
Відповідно до вказаного Витягу Чемерис В.М. має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень; без права: відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладення мирової угоди) - представник.
Колегія суддів зазначає, що інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва.
Водночас обмеження повноважень стосується представників учасника справи та відповідно до ч.2 ст. 60 КАС України повинні бути відображені у довіреності або ордері.
Верховний Суд неодноразово в ухвалах від 21.12.2021 у справі 320/7683/20, від 12.01.2022 № 160/10938/20, від 09.02.2022 у справі №826/18492/14, від 02.03.2023 у справі 380/2518/22, від 06.03.2023 у справі 640/15331/21, від 08.05.2023 у справі 520/5268/22, від 19.10.2023 у справі №520/5268/22 та ін., наголошував, що інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб'єкта владних повноважень в порядку самопредставництва.
Інформація щодо повноважень Чемериса В.М. представляти інтереси Міністерства юстиції України в порядку самопредставництва, в наданій представником відповідача копії витягу з ЄДРПОУ, відсутня.
Доказів того, що Чемерис В.М. є адвокатом суду не надано.
Враховуючи вище зазначене колегія суддів прийшла до висновку, що вище зазначені доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є слушними, а тому підлягає виключенню абзац 50 описової та мотивувальної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 по даній справі, що «27.03.2023 Міністерством юстиції України подано відзив на адміністративний позов, у якому просило у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, зазначивши, що не мало правових підстав для розгляду скарги ОСОБА_2 по суті, оскільки відповідна скарга не відповідала встановленим вимогам", та абзац 52 описової та мотивувальної частини рішення від 27.04.2023: "Позивач правом подання відповіді на відзив не скористалась, про право у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам статті 163 КАС України, ознайомлена належним чином", оскільки відзив від імені Міністерства юстиції України підписано особою без повноважень.
Посилання позивачки в апеляційній скарзі на необхідність виключення з резолютивної частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції слова "частково" колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені не в повному обсязі, а частково.
Щодо посилання апелянта на необхідності застосування судом першої інстанції положень п. 4 ст. 159 КАС України, оскільки відповідачем не подано відзив на позовну заяву, колегія суддів зазначає.
Відповідно до ч.4 ст. 159 КАС України . Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З урахуванням положень вище зазначеної правової норми колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 в зазначеній частині, оскільки кваліфікувати неподання відзиву на позов відповідачем, як визнання позову, а також наявності заперечень проти задоволення позовних вимог третьої особи без самостійних вимог на предмет позову ОСОБА_1 , яка надавала письмові пояснення по справі та подала апеляційну скаргу через свого представника - адвоката Сидоренко І., є правом суду.
Щодо вимог апелянтки ОСОБА_2 про винесення окремих ухвал колегія суддів зазначає.
Згідно зі ст. 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст. 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Згідно ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (ч.3 ст. 249 КАС України).
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.
Отже, окрема ухвала має на меті усунення виявлених у процесі розгляду адміністративного позову порушень закону та є підставою для розгляду питання щодо відповідальності винних осіб.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.
Необхідність її винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.
Враховуючи вище зазначені правові норми, колегія суддів зазначає, що винесення окремої ухвали це право суду, а не обов'язок.
Щодо інших доводів апеляційних скарг.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України” (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи статті 317 КАС України надають підстави для зміни судового рішення у випадку порушення норм процесуального права, якщо це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив справу по суті, оскаржуване судове рішення слід змінити, виключивши з його описової та мотивувальної частин абзац 50 та абзац 52.
Керуючись ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року по справі № 440/8/23 - змінити, виключивши з описової та мотивувальної частини судового рішення 50 абзац - "27.03.2023 Міністерством юстиції України подано відзив на адміністративний позов, у якому просило у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, зазначивши, що не мало правових підстав для розгляду скарги ОСОБА_2 по суті, оскільки відповідна скарга не відповідала встановленим вимогам", та 52 абзац - "Позивач правом подання відповіді на відзив не скористалась, про право у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам статті 163 КАС України, ознайомлена належним чином".
В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року по справі №440/8/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк