16 лютого 2024 року справа № 465/6722/23
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи, з вимогами:
- визнати рішення Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи протиправним, а також скасувати рішення та довідку МСЕК №027026;
- прийняти рішення, яким призначити повторний переогляд з наданням нового рішення МСЕК та індивідуального плану реабілітації.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. Вказує, що після пережитого під час виконання військових обов'язків, захисту Батьківщини в м. Маріуполь з 24.02.2022р. по 17.05.2022р. до моменту потрапляння в полон та проходження лікування в позивача досі залишається уламок в шиї розміром 15x20 мм., який постійно нагадує про себе болем та неприємним відчуття під час рухів головою. В обох ногах залишаються уламки в м'яких тканинах, що викликає дискомфорт при довгому стоянні, під час руху уламки постійно змушують мене зупинятись для відпочинку це займає більше часу. У зв'язку з лівобічною глухотою сприймання шепітної мови 0 м. (нуль) ліве вухо згідно аудіограми, погано орієнтується звідки доноситься звук, голос людини, що постійно становить загрозу його здоров'ю в цивільному житті та під час проходження служби. Також зазначає, що під час захисту Батьківщини в позивача відірвало перший (великий) палець правої руку, що створює великі труднощі під час виконання службових обов'язків. Позивач зазначає, що комісія МСЕК повинна була встановити 40-50% втрати працездатності та надати третю групу інвалідності, пов'язану з захистом батьківщини. Крім того, комісія мала надати також індивідуальну програму реабілітації, в якій повинні зазначатися усі рекомендації по відновленню та підтримуванню фізичного, психічного здоров'я та потребу в протезуванні, втім комісія МСЕК цього не зробила, чим грубо порушила п.24 «Положення про медико-соціальну експертизу» №1317 від 03.12.2009 р. В постанові гарнізонної ВЛК №959 від 10 травня 2023 року вказано, що позивач потребує протезування верхньої кінцівки на рівні І пальця правої кисті. З урахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Копія даної ухвали була направлена відповідачу засобами поштового зв'язку та отримана уповноваженою особою відповідача 04.10.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Проте, представником відповідача відзиву на позов у встановлений судом строк до суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.
Суд звертає увагу, що представником відповідача також не надано до суду клопотання про продовження строку подання до суду відзиву на позов.
Ненадання у встановлений ухвалою суду строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Гарнізонною військово-лікарською комісією Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України 05.05.2023 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатом якого було видано довідку №1456. Відповідно до вказаної довідки ВЛК та на підставі ст. ст. 36-в, 75-г, 78-в, 62-в,23-г,64-г,13-г графи ІІ Розкладу хвороб його визнано обмежено придатним до військової служби (а.с.15).
Відповідно до постанови Гарнізонної військово-лікарської комісії №959 від 10.05.2023, на підставі статті Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби , графи Таблиці додаткових вимог пункту 4.24 ОСОБА_1 потребує протезування верхньої кінцівки на рівні І пальця правої кисті.
Відповідно до направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) №193 від 10.05.2023 ОСОБА_1 направлений на МСЕК.
12.05.2023 Комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» в особі Обласної медико-соціальної експертизи № 3 проведено огляд ОСОБА_1 , за результатами якого визначено ступінь втрати працездатності у розмірі 30%, причина втрати професійної працездатності поранення пов'язане із захистом Батьківщини. Рішення оформлене Довідкою 12 ААА 027026 від 01.06.2023 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон №875-ХІІ) інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я (стаття 3 Закону №875-ХІІ).
Згідно із ст.1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про медико-соціальну експертизу).
Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 3 Положення про медико-соціальну експертизу).
Відповідно до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Приписами пункту 10 вказаного Положення визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілів. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
Пунктами 11, 15, 17 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії, серед іншого визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (п. 19 Положення про медико-соціальну експертизу).
Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії), регламентує Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).
Відповідно до пункту 3 Положення №1317, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Згідно пункту 4 Положення №1317, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ .
Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв'язку з одним і тим самим захворюванням протягом п'яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.
Пунктом 7 Положення №1317 встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.
Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (п. 20 Положення про медико-соціальну експертизу).
Так, згідно п.1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, яка обов'язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення (п. 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер (п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).
Пунктом 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що позивач не оскаржував спірне рішення у порядку приписів пунктів 23 та 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, а звернувся до суду із позовом відповідно до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, згідно якого передбачено, що рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Суд зазначає, що пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності № 1317 визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: серед іншого обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Гарнізонної військово-лікарської комісії №959 від 10.05.2023, на підставі статті Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби , графи Таблиці додаткових вимог пункту 4.24 ОСОБА_1 потребує протезування верхньої кінцівки на рівні І пальця правої кисті.
Крім того, пунктом 24 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
З матеріалів справи встановлено, що Комунальним закладом Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» в особі Обласної медико-соціальної експертизи № 3 проведено огляд ОСОБА_1 , за результатами якого визначено ступінь втрати працездатності у розмірі 30%, та видано Довідку 12 ААА 027026 від 01.06.2023 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Разом з тим, відповідачем індивідуальну програму реабілітації не розроблено, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Також, позивач стверджує, що «відповідно до п.10 Розділу «Визначення втрати професійної працездатності при ураженнях і професійних захворюваннях вуха, горла і носа» Наказу МОЗ України №238 від 05.08.1999р. спираючись на постанову гарнізонної ВЛК №959 від 10 травня 2023 року та в аудіограму вказано: - у вигляді цефалгічного та вестибулярного синдромів, лівобічної глухоти зі сприйняттям шепітної мови до Ом на ліве вухо. З урахуванням цього пункту наказу МОЗ України №238 від 05.08.1999р. комісія МСЕК вже повинна поставити 40-50% втрати працездатності та надати третю групу інвалідності, пов'язану з захистом Батьківщини».
Разом з тим, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі № 160/12235/19, в яких зазначено, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Відтак, в цій частині суд позбавлений можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності рішення МСЕК в частині застосування комісією Наказу МОЗ України №238 від 05.08.1999р. виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд враховує, що Положенням про медико-соціальну експертизу №1317 не передбачено повторного огляду осіб за рішенням суду.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі «Чуйкіна проти України» констатував: «п.50. суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог п.1 ст.6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п.1 ст.6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача суд враховує, що дії є активною формою поведінки суб'єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, з урахуванням чого в подальшому виникає публічно-правовий спір.
На підставі аналізу наведених вище норм, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов'язання відповідача вирішити питання по встановленню інвалідності ОСОБА_1 та надання індивідуальної програми реабілітації в порядку, передбаченому Постановою КМ України від 03.12.2009 № 1317, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи (адреса: вул. Бой-Желенського, 5,м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79026; ЄДРПОУ 20762605) задовольнити частково.
Зобов'язати Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи вирішити питання по встановленню інвалідності ОСОБА_1 та надання індивідуальної програми реабілітації в порядку, передбаченому Постановою КМ України від 03.12.2009 № 1317, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна