16 лютого 2024 рокусправа № 380/30100/23
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новояворівської міської ради про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Новояворівської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Новояворівської міської ради, яка полягає в ухиленні від прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства у землі для будівництва та обслуговування торгівлі (для будівництва та обслуговування торгово-розважального громадського центру), розташованої по смт. Шкло Яворівський район Львівської області, площею 1,200 га, кадастровий номер 4625856500:02:000:0154;
- зобов'язати Новояворівську міську раду розглянути мою, ОСОБА_1 заяву та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства у землі для будівництва та обслуговування торгівлі (для будівництва та обслуговування торгово- розважального громадського центру), розташованої по смт. Шкло Яворівський район Львівської області, площею 1,200 га, кадастровий номер 4625856500:02:000:0154.
Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо не прийняття по суті рішення за наслідком розгляду заяви позивача про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення.
Ухвалою від 25.12.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву подано не було, копія ухвали від 25.12.2023 доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 27.12.2023, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, на думку суду, наявні підстави для вирішення даної справи за наявними у ній матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,2 га з кадастровим номером 4625856500:02:000:0154 розташованої в смт. Шкло, що підтверджується витягом з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2159138146258.
У 2020 році позивачем виготовлено детальний план території щодо зміни цільового призначення для будівництва та обслуговування торгово-розважального громадського центру в смт. Шкло Яворівського району Львівської області.
12 листопада 2020 року на ХХХХІІ сесії VII скликання Шклівської селищної ради Яворівського району Львівської області прийнято рішення №3258 «Про затвердження детального плану території із зміною цільового призначення земельної ділянки (з) для ведення особистого селянського господарства (на) для будівництва та обслуговування торгово- розважального громадського центру в смт. Шкло Яворівського району Львівської області».
В подальшому, у 2020 році позивачем виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства у землі для будівництва та обслуговування торгівлі (для будівництва та обслуговування торгово-розважального громадського центру).
27 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Новояворівської міської ради із заявою реєстраційний номер 1028717 щодо надання дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для зміни цільового призначення з «для ведення особистого селянського господарства» на «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» площею 1,2000 га, за кадастровим номером 4625856500:02:000:0154 розташованої в смт. Шкло.
Відповідач листом від 23.08.2023 вих. №3097/10 повідомив позивача про те, що заява була розглянута на черговому засіданні сесії Новояворівської міської ради 17.08.2023, однак для прийняття позитивного рішення не набрано достатньої кількості голосів «ЗА». Рішення не прийнято.
Відповідно до протоколу поіменного голосування від 17.08.2023 року 50 сесії Новояворівської міської ради за результатами голосування щодо питання про затвердження проекту землеустрою ("За" - 3, проти -1, "Утрималось" - 9, "не голосувало" - 8 депутатів) рішення не прийнято.
Таким чином, вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність щодо не прийняття по суті рішення за наслідком розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Із пункту «д» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України вбачається, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить організація землеустрою.
Абзацом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про землеустрій» визначено, що землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.
При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Згідно з частиною 2 статті 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками.
Пунктом 23 Перехідних положень ЗК України визначено, що до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок у таких випадках приймається щодо: земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - сільськими, селищними, міськими радами, на території яких розташована відповідна земельна ділянка.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки приватної власності, розробляється без надання дозволу на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що передбачає зміну цільового призначення земельної ділянки, затверджується органом, що приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.
Зміна цільового призначення земельних ділянок, розташованих у межах функціональних зон, визначених генеральними планами населених пунктів, планами зонування (щодо земельних ділянок у межах населених пунктів), детальними планами територій (щодо земельних ділянок за межами населених пунктів), затвердженими до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель", або протягом двох років з дня його опублікування (якщо розроблення відповідного генерального плану населеного пункту, плану зонування, детального плану територій розпочалося до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель") може здійснюватися їх власниками (у визначених законом випадках - користувачами) без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог частини п'ятої статті 20 цього Кодексу: у разі якщо відомості про функціональну зону, в межах якої розташована земельна ділянка, внесені до Державного земельного кадастру; до внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони - на підставі витягу з містобудівної документації. Форма витягу повинна містити відомості про функціональну зону та всі обмеження у використанні земель (у тому числі у сфері забудови), зазначені у містобудівній документації, та затверджується Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
У такому разі державний кадастровий реєстратор, до якого надійшла заява власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки про зміну її цільового призначення, не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви направляє до відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить затвердження відповідної містобудівної документації, запит щодо надання витягу з містобудівної документації із зазначенням функціональної зони, в межах якої розташована земельна ділянка.
Орган місцевого самоврядування протягом двох робочих днів з дня надходження запиту зобов'язаний надати державному кадастровому реєстратору відповідний витяг з містобудівної документації. Витяг з містобудівної документації може бути отриманий заявником самостійно відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". У такому разі витяг з містобудівної документації додається до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки.
До внесення до Державного земельного кадастру відомостей про функціональні зони належність земельної ділянки до функціональної зони, встановленої до 1 січня 2025 року, визначається відповідно до :плану зонування (щодо земельних ділянок у межах населених пунктів, на які не затверджений детальний план території); генерального плану населеного пункту (у разі відсутності плану зонування та щодо земельних ділянок у межах населеного пункту, на які не затверджений детальний план території); детального плану території; містобудівної документації регіонального рівня (щодо земельних ділянок за межами населених пунктів, на які не розроблено детальний план території).
Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Пунктом 6 частини 3 статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 10 статті 186 Земельного кодексу України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Згідно з частинами 1, 2 статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати формування та/або зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, за умови що розпорядником земельних ділянок буде один орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, або власником земельної ділянки приватної власності є одна особа.
Також нормами вищевказаних нормативних актів визначено, що повинні включати в себе проекти землеустрою.
Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою, є вичерпними.
Відтак будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася з метою затвердження проекту землеустрою, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону.
В даному випадку спірні відносини виникли з приводу затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності.
З аналізу даних нормативних актів вбачається, що такими повноваженнями наділені, в тому числі селищні ради і проект землеустрою при зміні цільового призначення землі повинен бути розроблений.
Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Як вбачається із частини четвертої статті 42 даного Закону сільський, селищний, міський голова в тому числі: організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.
За правилами частин 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, міська рада за наслідками розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою приймає рішення.
Тобто, вказаними нормами законодавства чітко встановлено порядок дій органу місцевого самоврядування щодо розгляду клопотання чи заяв осіб, які стосуються затвердження проектів землеустрою що розташовані на території відповідної ради.
Зокрема, така заява повинна бути включена до порядку денного сесії сільської, селищної чи міської ради та прийнято одне із двох рішень, визначених нормами частини 10 статті 186 ЗК України, а саме, про затвердження проекту землеустрою чи відмову із зазначенням причин. Суд зауважує, що причини відмови у затвердженні, визначені нормами законодавства є вичерпними.
Водночас судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою Новояворівською міською радою не прийнято жодного із передбачених ЗК України рішень.
На запита позивача щодо надання рішення за результатами розгляду питання про затвердження проекту землеустрою Новояворівською міською радою надано протокол постійної депутатської комісії та поіменне голосування з яких неможливо встановити мотиви прийняття чи неприйняття рішення.
Окрім того, суд враховує й те, що Верховним Судом у постанові від 09 липня 2020 року у справі № 454/160/17 сформовано правовий висновок, згідно з яким протокол сесії міської ради як і витяг з протоколу засідання ради відображають лише результати голосування, однак мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження, такі документи не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування не містять чіткого та однозначного рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, а отже, не можуть вважатися відмовою у затвердженні проекту землеустрою у розумінні статті 118 ЗК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, які передбачені ЗК України, що свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності, яка полягає у неприйнятті одного з передбачених ЗК України рішень за результатами розгляду поданого позивачем клопотання.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача та прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою, то варто врахувати наступне.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою не прийнято жодного з передбачених ЗК України рішень.
Водночас рішення про затвердження проекту землеустрою є адміністративним актом, прийняттю якому повинна передувати визначена адміністративна процедура.
Зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Отже, недотримання усіх необхідних передумов для затвердження проекту землеустрою унеможливлює прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача затвердити такий проект. При цьому затвердження в такому випадку проекту землеустрою призведе до вирішення судом питань, віднесених до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд наголошує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18 та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18.
Тобто в кожній конкретній справі, суд повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
Наведене також підтверджується положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність Новояворівської міської ради щодо неприйняття одного з передбачених ЗК України рішень за результатами розгляду поданого позивачем клопотання, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути його клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для зміни її цільового призначення, за результатами якого прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 лютого 2022 року у справі № 560/1651/20, від 25 травня 2022 року у справі № 520/11145/18, від 23 листопада 2021 року у справі №580/704/21, а також Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 12 січня 2022 року у справі № 600/3514/21, від 29 серпня 2022 року у справі № 120/1643/22 та ряду інших.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).
З огляду на викладене, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
вирішив:
позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Новояворівської міської ради (адреса: вул. Шевченка, 2,м. Новояворівськ,Львівська обл., Яворівський р-н,81053; ЄДРПОУ 04373301) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Новояворівської міської ради щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства у землі для будівництва та обслуговування торгівлі (для будівництва та обслуговування торгово-розважального громадського центру), розташованої по АДРЕСА_2 , площею 1,200 га, кадастровий номер 4625856500:02:000:0154
Зобов'язати Новояворівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення особистого селянського господарства у землі для будівництва та обслуговування торгівлі (для будівництва та обслуговування торгово-розважального громадського центру), розташованої по смт. Шкло Яворівський район Львівської області, площею 1,200 га, кадастровий номер 4625856500:02:000:0154, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , та за результатами розгляду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні.
В задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Новояворівської міської ради.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна