справа №380/25571/23
про залишення позовної заяви без руху
19 лютого 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) в якому просить :
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати - індексації грошового забезпечення за 1 січня 2016 року - 17 листопада 2017 років, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років за період з 2014 по 2015 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням усіх щомісячних додаткових грошових винагород та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 65954,36 гривень, за весь час затримки такої виплати з 1 січня 2016 року по день її фактичної виплати - 26 серпня 2022 року та щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 17.11.2017 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення, тобто по 26.08.2022 року, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням усіх щомісячних додаткових грошових винагород та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 65954,36 гривень з 17.11.2017 року із розрахунку 254, 79 гривень в день.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати - індексації грошового забезпечення за 1 січня 2016 року - 17 листопада 2017 років, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років за період з 2014 по 2015 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням усіх щомісячних додаткових грошових винагород та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 65954, 36 гривень, за весь час затримки такої виплати з 1 січня 2016 року та 17 листопада 2017 року по день їх фактичної виплати - 21 травня та 27 серпня 2021 року, 26 серпня 2022 року та 29 вересня 2023 року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення за період із 17.11.2017 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення - 26.08.2022 та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням усіх щомісячних додаткових грошових винагород та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 65954, 36 гривень за період із 17.11.2017 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення - 29.09.2023 із розрахунку 254, 79 гривень в день, із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам встановленим КАС України.
Відповідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд зазначає, що предметом спору за даною позовною заявою є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.
Порядок та особливості здійснення компенсації втрати частини доходів врегульовано приписами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі Закон № 2050-III).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 2050-III відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Аналогічну норму містить пункт 8 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі Порядок № 159).
Так, у постанові від 11 грудня 2020 року у справі № 200/10820/19-а Верховний Суд вказав, що з огляду на те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право позивача ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Застосовуючи зазначений правовий висновок, а також маючи на меті його уточнити, Верховний Суд у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20 та від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20 вказав, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки у разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
У постанові від 04 травня 2022 року у справі № 200/14472/19-а Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від наведеної позиції.
Отже, законодавцем передбачено обов'язкове досудове врегулювання спору у правовідносинах щодо виплати компенсації втрати частини доходів шляхом подання відповідної заяви до уповноваженого органу, та виключно відмову останнього за наслідком розгляду такого звернення особа може оскаржити у судовому порядку.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач просить, зокрема, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати - індексації грошового забезпечення за 1 січня 2016 року - 17 листопада 2017 років, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років за період з 2014 по 2015 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням усіх щомісячних додаткових грошових винагород та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 65954, 36 гривень, за весь час затримки такої виплати з 1 січня 2016 року та 17 листопада 2017 року по день їх фактичної виплати - 21 травня та 27 серпня 2021 року, 26 серпня 2022 року та 29 вересня 2023 року;
Тобто, спірне питання пов'язане виключно з термінами виплати індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням усіх щомісячних додаткових грошових винагород та індексації грошового забезпечення, які були виплачені позивачу на виконання судових рішень.
При цьому, доказів відмови відповідача у виплаті компенсації втрати частини грошових доходів за наслідком розгляду такої заяви, виключно яку позивач може оскаржити у судовому порядку, до матеріалів позовної заяви не надано.
Як вказав Верховний Суд у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати саме з моментом отримання повідомлення - відповіді про відмову у виплаті особі компенсації відповідно позивач набуває право на судовий захист у формі звернення з позовом до адміністративного суду.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд зазначає наступне.
Як вказує позивач в позовній заяві, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №101-РС від 13.11.2017 її звільнено з військової служби у запас відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підп. «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту), з урахуванням підпункту «ї» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу).
21 травня 2021 року ОСОБА_1 на картковий рахунок перераховано кошти у розмірі 4410 гривень індексації грошового забезпечення за 2016 - 2017 роки з урахуванням базового місяця липень 2015 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі №380/425/21.
27 серпня 2021 року позивачу на картковий рахунок надійшли кошти у розмірі 3877,71 гривень грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років за період з 2014 по 2015 роки на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі №380/425/21.
13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 на картковий рахунок перераховано кошти у сумі 5428,79 гривень грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 роки на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі №380/425/21.
21 травня 2021 року на картковий рахунок позивача надійшли кошти у сумі 4410,63 гривень на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі №380/10173/20.
26 серпня 2022 року позивачу на картковий рахунок перераховано кошти в розмірі 63712,33 грн. на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №380/17180/21.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з'ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Звернення до суду, серед іншого, з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати за весь час затримки по день фактичного розрахунку (стаття 117 Кодексу законів про працю України) обмежене строком, який - з уваги також на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 - у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у частині п'ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Розрахунок з позивачем на виконання рішення суду у справі №380/425/21 здійснено 21.05.2021 про що сам зазначає позивач у позовній заяві, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати (індексації грошового забезпечення за 2016 - 2017 роки) розпочав свій відлік 22.05.2021 та сплив 21.06.2021.
Отже, позивач мав право подати позов не пізніше 21.06.2021.
Розрахунок з позивачем на виконання рішення суду у справі №380/425/21 здійснено 27.08.2021 про що сам зазначає позивач у позовній заяві, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати (грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як військовослужбовцю-жінці, яка працювала і мала двох дітей віком до 15 років за період з 2014 по 2015 роки) розпочав свій відлік 28.08.2021 та сплив 27.09.2021.
Отже, позивач мав право подати позов не пізніше 27.09.2021.
Розрахунок з позивачем на виконання рішення суду у справі №380/425/21 здійснено 13.10.2021 про що сам зазначає позивач у позовній заяві, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати (грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2017 роки) розпочав свій відлік 14.10.2021 та сплив 13.11.2021.
Отже, позивач мав право подати позов не пізніше 13.11.2021.
Розрахунок з позивачем на виконання рішення суду у справі №380/10173/20 здійснено 21.05.2021 про що сам зазначає позивач у позовній заяві, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати (індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.11.2017) розпочав свій відлік 22.05.2021 та сплив 21.06.2021.
Отже, позивач мав право подати позов не пізніше 21.06.2021.
Розрахунок з позивачем на виконання рішення суду у справі №380/17180/21. здійснено 26.08.2022 про що сам зазначає позивач у позовній заяві, місячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за затримку такої виплати (індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 17.11.2017 з урахуванням базового місяця січень 2008 року) розпочав свій відлік 27.08.2022 та сплив 26.09.2022.
Отже, позивач мав право подати позов не пізніше 26.09.2022.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №160/914/23.
До суду позов подано 23.10.2023.
Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами та докази поважності причин його пропуску позивач до матеріалів позовної заяви не додав.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Підсумовуючи все наведене вище, суд приходить до висновку, що при подачі позову до суду позивачем не дотримано вимог ст.ст.160, 161 КАС України, а провадження в справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вказаним вимогам КАС України.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення з даним позовом до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску суду;
- доказів відмови відповідача у виплаті компенсації втрати частини грошових доходів.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 123, 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
Суддя Кухар Н.А.