19 лютого 2024 рокусправа № 380/23676/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській 09.08.2023 №134550007293 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 09.12.1996 по 24.03.2008 на посаді оператора установки гідрорідин і технологічних масел у Відкритому акціонерному товаристві «Львівський дослідний нафто маслозавод», що становить 11 років 3 місяці 15 днів та призначити ОСОБА_1 з 02.08.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, розглядаючи її заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, безпідставно не зарахувало в повному обсязі періоди її роботи за професією, що віднесена до списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Кабінетом Міністрів України та, як наслідок відмовило позивачу в призначенні пенсії. Вважає, що її пільговий стаж на роботах, віднесених до списку №2 становить понад 10 років, періоди роботи позивача належним чином підтверджуються наданими органу ПФУ документами, записами трудової книжки, відтак вважає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
09.11.2023 від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Посилається на те, що відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Станом на дату звернення за призначенням пенсії вік ОСОБА_1 54 роки 05 місяців 21 день. Страховий стаж позивачки становить 38 років 02 місяці 14 днів. Пільговий стаж позивачки 08 років 07 місяців 18 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу зараховано періоди роботи згідно рішення Комісії від 31.07.2023 №26809/53-16 з врахуванням фактично відпрацьованого часу та атестації робочих місць.
Отже, підсумовуючи викладене і враховуючи те, що ОСОБА_1 на день звернення не досягла 55 річного віку та немає необхідного пільгового стажу, вважає, що рішення №134550007293 від 09.08.2023 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області, про відмову у призначенні пенсії, із дотриманням та у відповідності до норм та вимог чинного законодавства та нормативно правових актів України.
29.11.2023 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому також проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що до пільгового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди роботи згідно рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 31.07.2023 №26809/53-16 з урахуванням архівних довідок Державного архіву Львівської області від 12.04.2023 №B-633/07-12(2) та №B-633/07-12(3) про фактично відпрацьований час та наказів про атестацію робочих місць, що становить 8 років 7 місяців 18 днів. Враховуючи вищевикладене та з оглянутих документів, які долучені позивачем до заяви в управління, відсутні усі підстави для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку через відсутність необхідного пільгового стажу роботи, що передбачено ч. 2 ст. 114 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 у спірний період з 09.12.1996 по 24.03.2008 працювала у Відкритому акціонерному товаристві «Львівський дослідний нафтомаслозавод» на посаді оператора установки гідрорідин і технологічних масел, що передбачена списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, що не заперечуєтья сторонами.
Відповідні відомості також містяться і в уточнюючій довідці ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» від 28.03.2014 №01-37/4 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно з якою ОСОБА_1 у період з 09.12.1996 по 24.03.2008, який становить 11 років 3 місяці 15 днів працювала повний робочий день у ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» та виконувала роботи по контролю і веденню технологічного процесу лужної очистки технологічних масел (олив) у виробництві нафтохімічної продукції, мастильно-охолоджуючих засобів на технологічній установці гідрорідин і технологічних мастил, за посадою оператора технологічної установки гідрорідин і технологічних масел, що передбачена списком №2 розділом ХІІ виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України №36 від 16.01.2003, код 8155.1.
У зв'язку з ліквідацією у 2019 році ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод», позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про підтвердження періодів її роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Згідно з рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 31.07.2023 №26809/53-16, Комісія підтвердила ОСОБА_1 стаж роботи на пільгових умовах за списком №2 на ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» з 09.12.1996 по 24.03.2008 на посаді оператора установки гідрорідин і технологічних масел з врахуванням фактично відпрацьованого часу та атестації робочих місць.
02.08.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
Вказана заява від 02.08.2023 відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.08.2023 №134550007293 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 10 років.
Вказане вище рішення мотивоване тим, що вік заявниці становить 54 роки 5 місяців 21 день, при необхідному 54 роки, її страховий стаж становить 38 років 2 місяці 14 днів, при необхідному 24 роки, однак пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, становить 8 років 7 місяців 18 днів, при необхідному 10 років. При цьому, за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу зараховано періоди роботи згідно рішення Комісії від 31.07.2023 №26809/53-16 з врахуванням фактично відпрацьованого часу та атестації робочих місць.
На адвокатський запит представника позивача щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , листом від 12.09.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило, що згідно з Порядком застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п?ятиденному робочому тижні. Тобто, при підтвердженні періодів роботи після 01.01.1992 пільговий стаж обчислюється з урахуванням відомостей про фактичну зайнятість у шкідливих умовах роботи. Таким чином, до пільгового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди роботи згідно рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи від 31.07.2023 №26809/53-16 з урахуванням архівних довідок Державного архіву Львівської області від 12.04.2023 №B-633/07-12(2) та №B-633/07-12(3) про фактично відпрацьований час та наказів про атестацію робочих місць, що становить 8 років 7 місяців 18 днів.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася з цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (надалі по тексту - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (надалі по тексту - Закон №1058-ІV).
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV встановлено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідних для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з абзацами першим і другим пункту 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Оскільки на сьогоднішній день в Україні не запроваджено пенсійне забезпечення через професійні та корпоративні фонди, тому порядок призначення пенсії на пільгових умовах визначається нормами Закону № 1058-ІV.
Згідно з абзацом першим пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-ІV, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Згідно з підпунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до пункту 7 параграф б цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 №18-1 (далі - Порядок №18-1), визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (п. 2 Порядку № 18-1).
Згідно з п. 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).
Приписами пункту 4 Порядку № 18-1 визначено, що комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.
Пунктом 6 Порядку № 18-1 передбачено, що основними завданнями Комісії є: розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.
Згідно з п. 10 Порядку №18-1 рішення про результати розгляду заяви (додаток 2) приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником. Рішення про результати розгляду заяви набуває чинності з моменту прийняття рішення.
Пунктом 14 Порядку №18-1 Комісія розглядає заяву про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення.
З аналізу вищезазначених положень вбачається, що у разі ліквідації (припинення) підприємства без правонаступника пільговий стаж зараховуються на підставі рішення комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років про підтвердження стажу роботи.
Суд встановив, що у період з 09.12.1996 по 24.03.2008, який становить 11 років 03 місяці 15 днів позивач працювала повний робочий день на у ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» та виконувала роботи по контролю і веденню технологічного процесу лужної очистки технологічних масел (олив) у виробництві нафтохімічної продукції, мастильно-охолоджуючих засобів на технологічній установці гідрорідин і технологічних мастил, за посадою оператора технологічної установки гідрорідин і технологічних масел, що передбачена списком №2 розділом ХІІ виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України №36 від 16.01.2003, код 8155.1., що підтверджується відомостями з трудової книжки позивача, а також уточнюючою довідкою ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» від 28.03.2014 №01-37/4 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Вказана довідка ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» №01-37/4 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній в силу вимог пункту 20 Порядку № 637 містить усі відомості про періоди роботи позивача, що зараховуються до спеціального стажу, посаду, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, номер списку, до якого включається цей період роботи, посилання на первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Окрім цього, вказана довідка видана 28.03.2014, тоді як реєстрація припинення такого підприємства відбулася лише 15.01.2019, що підтверджується листом Головного управління статистики у Львівській області від 13.01.2020 №03.3.-09/10/11-20. З урахуванням вищенаведеного, у суду відсутні підстави таку не враховувати.
Поряд з цим, за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, відповідачем 2 за період з 09.12.1996 по 24.03.2008, зараховано позивачу до її пільгового стажу лише 8 років 7 місяців 18 днів, у зв'язку з врахуванням фактично відпрацьованого часу, а також відомостей про атестацію робочих місць.
Надаючи оцінку таким діям пенсійного органу, суд зазначає, що з метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Отже, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.
Таким чином, пільговий стаж позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 повинен бути підтверджений:
документами про відповідні умови праці за час виконання роботи до 21.08.1992;
результатами атестації відповідного робочого місця за умовами праці після 21.08.1992.
Щодо результатів атестації відповідного місця за умовами праці після 21.08.1992, слід зазначити таке.
Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 383 зазначена постанова (постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці») набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене результатами атестації.
Пунктом 4.3 Порядку № 383 встановлено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно зі статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання.
Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 чи Списку 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадина його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
З урахуванням викладеного, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника, при цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Викладене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а.
Більше того, суд зауважує, що ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» в межах спірного періоду проводилася атестація робочих місць, зокрема згідно з наказами від 10.07.1995 №34, від 05.12.2000 №40, від 07.12.2005 №62, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, суд вважає безпідставним не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за списком №2 в повному обсязі періоду її роботи з 09.12.1996 по 24.03.2008 з підстав не проведення підприємством атестації робочих місць.
Щодо врахування відповідачем лише фактично відпрацьованого часу позивача за період з 09.12.1996 по 24.03.2008, суд зазначає таке.
Згідно з п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Пунктом 7 Порядку № 383 передбачено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.
Тобто, вимоги п. 7 Порядку № 383, щодо підрахунку пільгового стажу стосуються підприємств з неритмічною роботою.
При цьому, суд зазначає, що ритмічність виробництва на підприємстві є економічним аналізом діяльності цього суб'єкту господарювання. Під ритмічністю суд розуміє рівномірний плановий випуск продукції за графіком в обсязі та асортименті, передбачених планом.
Суд зауважує, що оскаржуване рішення не містить посилання на інформацію, або документи, накази стосовно неритмічності роботи ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» у період з 09.12.1996 по 24.03.2008 та як наслідок обчислення відповідачем пільгового стажу позивача за вибіркою фактично відпрацьованого часу, а не за календарним обчисленням періоду роботи з шкідливими та важкими умовами.
Дані трудової книжки та архівних довідок, доданих позивачем, не містять відомостей про переведення позивача на неповний робочий день, про надання відпустки без збереження заробітної плати, про переведення на іншу роботу, про відпустку у зв'язку з навчанням, або простій підприємства.
Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідачами не надано жодних доказів, які б свідчили про дії спрямовані на проведення перевірки відповідності змісту трудової книжки саме первинним документам підприємства (умови праці), на якому працював позивач.
Конституційний Суд України неодноразово (зокрема, рішення від 11.10.2005р.№ 8-рп/2005, від 09.07.2007р. № 6-рп/2007, від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, від 27.11.2008р. № 26-рп/2008) розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Право на пенсійне забезпечення, передбачене статтями 1, 3, ч.2 ст.6, статтею 8, ч.2 ст.19, статтями 22, 23, ч.1 ст.24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства в Україні.
Більше того, згідно з уточнюючою довідкою ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» від 28.03.2014 №01-37/4 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 у період з 09.12.1996 по 24.03.2008, який становить 11 років 3 місяці 15 днів працювала повний робочий день та виконувала роботи за посадою, передбаченою списком №2 розділом ХІІ виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України №36 від 16.01.2003, код 8155.1.
Зі змісту колективного договору ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» від 19.03.1998 слідує, що на підприємстві було встановлено п'ятиденний робочий тиждень, з двома вихідними. Встановлено як норму робочого часу не більше 40 годин на тиждень. На безперервних виробництвах, де режим робочого часу не може бути організований за графіком п'ятиденного робочого тижня, застосовувалися графіки змінності, які забезпечували безперервну роботу персоналу змінами рівної тривалості. Щоденний робочий час: для денних працівників з 08:00 год. до 17:00 год.; для змінних працівників: 1-а зміна з 23-30 год. до 7-30 год., 2-а зміна з 7-30 год. до 15:30 год., 3-а зміна з 15:30 год. до 23:30 год.
Отже, на думку суду, матеріалами справи у повному обсязі підтверджено, що позивач у вищевикладений період працювала у ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод» повний робочий день на посаді оператора установки гідрорідин і технологічних масел, яка передбачена списком №2, водночас обчислення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області пільгового стажу позивача за вибіркою фактично відпрацьованого часу, а не за календарним обчисленням періоду роботи зі шкідливими та важкими умовами праці, є протиправним.
За таких обставин, враховуючи наведені вище положення, слід дійти висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано у повному обсязі період роботи позивача з 09.12.1996 по 24.03.2008, який становить 11 років 3 місяці 15 днів, до її пільгового стажу, а тому такий підлягає зарахуванню.
Таким чином, з огляду на наведене вище, рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 09.08.2023 №134550007293 про відмову у призначенні пенсії позивачу, яка на час звернення зі заявою про призначення пенсії досягла 54 років, мала страховий стаж роботи понад 25 років, у тому числі стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 понад 10 років, пенсії за віком на пільгових умовах, з посиланням на відсутність у неї 10-річного стажу, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України № 1058-ІV, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно абзацу шостому підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат.
Таким чином, відповідачі входять в єдину систему територіальних органів Пенсійного фонду України.
Враховуючи неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з огляду на необхідність проведення нового розрахунку стажу позивача, що належить до компетенції органів Пенсійного фонду, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов'язати повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача, зарахувавши при цьому в повному обсязі до її пільгового (спеціального) стажу за списком № 2 період роботи з 09.12.1996 по 24.03.2008 у ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви, у розмірі по 1073,60 грн. з кожного.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 09.08.2023 №134550007293.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ: 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахування висновків суду, зарахувавши при цьому в повному обсязі до її пільгового (спеціального) стажу за списком № 2 період роботи з 09.12.1996 по 24.03.2008 у ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод».
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) сплачений судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) сплачений судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна