про відмову у забезпеченні позову
20 лютого 2024 року Київ № 320/3602/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,
до Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035753 від 19.09.2023.
Відповідно до ухвали від 29.01.2024 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
09.02.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, яка зареєстрована 20.02.2024, що підтверджено протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, у якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві від 19.09.2023 №035753 про стягнення адміністративно-господарського штрафу з ДП «Ліси України» у сумі 17 000, 00 грн. (ВП № 74035472) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/3602/24.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування цієї заяви заявник зазначає, що 05.02.2024 ДП «Ліси України» стало відомо з відкритих даних Автоматизованої системи виконавчого провадження про відкриття виконавчого провадження ВП №74035472 з примусового виконання постанови № 035753 від 19.09.2023 Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у м. Києві.
02.02.2024 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві за заявою стягувача від 18.01.2024 № 5378/28/24-24.
Постанова № 035753 від 19.09.2023, що оскаржується в цьому судовому провадженні, є виконавчим документом, наразі здійснюється її примусове виконання.
02.02.2024 було також прийнято постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 300,00 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 1700,00 грн.
Таким чином, в примусовому порядку стягуються: адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн., виконавчий збір - 1700 грн., витрати виконавчого провадження - 300 грн., а всього: 19 000 грн.
Державним виконавцем 05.02.2024 винесено постанову у ВП № 73900535 про об'єднання виконавчих проваджень у зведене № 74061485, до якого, зокрема увійшло і ВП №74035472.
Також 05.02.2024 винесена постанова у ВП № 73900535 про арешт коштів боржника - ДП «Ліси України».
Про необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначив, що вказані обставини можуть призвести до негативних фінансових наслідків для ДП «Ліси України» у вигляді стягнення не лише суми адміністративно-господарського штрафу, яка є спірною, а й виконавчого збору у сумі 1 700 грн. та витрат виконавчого провадження, здійснення арешту всього наявного майна та рахунків, із яких здійснюється виплата заробітної плати найманим працівникам.
Зазначено також, що повернення всіх вказаних сум з бюджету відбувається в різному порядку, що буде вимагати додаткових витрат на судові збори, оплату роботи адвоката та значної витрати часу на поновлення попереднього фінансового стану.
Оскільки правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови №035753 від 19.09.2023 підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, то невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ДП «Ліси України», тож невжиття цих заходів може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на користь ДП «Ліси України».
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного з наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Із системного аналізу зазначених положень убачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника має бути очевидною.
Отже метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб'єкта владних повноважень, щоб забезпечити заявнику реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності викладеним нормам та обставинам, суд доходить висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вжиття заходів забезпечення позову вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням всіх фактичних обставин справи.
Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваної постанови, оскільки встановлення очевидності ознак її протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав уважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Разом із тим, у разі забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови, суд фактично надасть правову оцінку її правомірності до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства.
До заяви про забезпечення позову заявником були надані такі документи, зокрема: постанова державного виконавця від 02.02.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП № 74035472; постанова державного виконавця від 05.02.2024 про арешт коштів боржника; постанова від 02.02.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; постанова від 05.02.2024 про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.
При цьому, суд зазначає, що арешт коштів - це операція, що полягає в обмеженні прав власника щодо розпоряджання своїми грошовими коштами. Арешт коштів, як такий, не означає зміну їх власника. Арешт коштів, як банківська операція, становить собою зупинення видаткових операцій по рахунку (при цьому кошти, що надходять на рахунок, продовжують прийматись).
Таким чином, арешт коштів за своєю суттю не є списанням коштів із рахунків заявника, а лише свідчить про забезпечення державним виконавцем гарантії сплати коштів в подальшому у порядку виконавчого провадження.
Суд констатує, що така обов'язкова умова для забезпечення позову, як наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Отже на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваної постанови є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, ураховуючи предмет позову, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Також суд зазначає, що всі наведені заявником обставини у позовній заяві потребують доказування, крім того, їх не можна вважати такими, що очевидно призведуть до заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі або свідчать про очевидність ознак протиправності оскаржуваної постанови відповідача.
До того ж, заявником не надано жодних доказів направлення державними виконавцями платіжних вимог на примусове списання коштів Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 19000 грн. згідно з постановою про арешт коштів боржника.
За вказаних обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову за відсутності доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також за відсутності реальної загрози невиконання судового рішення у випадку ухвалення його на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Відповідно до підпункту 2 пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, юридичні особи - боржники, самозайняті особи (які використовують найману працю фізичних осіб), на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточних рахунків виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п'яти розмірів мінімальної заробітної плати на місяць на одного працівника такої юридичної особи чи самозайнятої особи, а також для сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Контроль за дотриманням встановлених законом вимог під час здійснення виплат покладається на службових осіб юридичної особи - боржника, самозайняту особу відповідно;
Натомість суд зазначає, що якщо заявник уважає, що державним виконавцем у межах ВП № 74035472 не здійснюються передбачені законом дії або порушуються інші права, він не позбавлений права на оскарження дій/бездіяльності державного виконавця у передбачений законом спосіб.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Скрипка І.М.