19 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/449/19
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про невиконання відповідачем окремої ухвали суду від 12.09.2023 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням суду від 09 червня 2020 року ухвалено: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, код ЄДРПОУ 13559341) здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)."
Окремою ухвалою від 12.09.2023 постановлено: "Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду задовольнити. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо застосування при розрахунку заборгованості підвищення до пенсії ОСОБА_1 , здійсненому на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №240/449/19, за період із 17.07.2018 по 31.10.2021 величини двох прожиткових мінімумів, встановлених на 01.01.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №240/449/19, шляхом нарахування та виплати ОСОБА_1 за період із 17.07.2018 по 31.10.2021, підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням виплачених сум".
До суду 15.01.2024 надійшла заява ОСОБА_1 про невиконання відповідачем окремої ухвали суду від 12.09.2023. В обґрунтування заяви вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при перерахунку підвищення до пенсії мені за період з 17.07.2018 р. по 31.01.2022 р., на виконання рішення суду у справі №240/449/19, не врахувало період часу з 18.12.2018 по 27.06.2019 у розмірі 52436,7 грн оскільки відповідно до пенсійної справи я був працевлаштованою особою, але ж ця інформація була відома боржнику на момент ухвалення рішення, але ГУПФ України в Житомирській області не скористалось своїм правом на апеляційне оскарження, а отже погодилось з вказаним рішенням суду. Підтвердженням цього також є окрема ухвала суду по справі № 240/449/19 від 12 вересня 2023 року щодо не виконання рішення суду. Заявник вважає, що дії працівників ГУПФ України в Житомирській області є протиправними в частині зміни змісту рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року ( набрання чинності 20.07.20) по справі № 240/449/19 в частині не нарахування та не виплати розміру заборгованості за період часу з 18.12.2018 по 27.06.2019 у розмірі 52436,7 грн, а тому просить суд накласти штраф за невиконання працівниками ГУПФ України в Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року, набрало чинності 20.07.2020 та окремої ухвали суду від 12.09.2023 по справі № 240/449/19, а саме, в частині не нарахування та не виплати розміру заборгованості за період часу з 18.12.2018 по 27.06.2019 у розмірі 52436,7 грн..
Заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, надійшли до суду 24.01.2024. У своїх запереченнях орган Пенсійного фонду зазначає, що на виконання окремої ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №240/449/19 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було зобов'язано здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Відповідно до даних пенсійної справи ОСОБА_1 з 18.12.2018 по 27.06.2019 був працевлаштований. Тому на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі № 240/449/19 Головним управлінням здійснено з 17.07.2018 по 17.12.2018 та з 28.06.2019 по 31.01.2022 перерахунок та нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам. Доплата за період з 17.07.2018 по 17.12.2018 та з 28.06.2019 по 31.01.2022 на загальну суму 286267,61 грн була зарахована на рахунок пенсіонера в липні та вересні 2023 року. Тобто, Головне управління повно та неухильно виконало окрему ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/449/19 (як в частині нарахування, так і в частині виплати) в межах і спосіб визначений чинним законодавством, як це передбачено частиною другою ст.19 Конституції України. Просить суд залишити заяву ОСОБА_1 про невиконання Головним управлінням окремої ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №240/449/19 без задоволення.
У період із 01.02.2024 по 09.02.2024 (включно) головуюча у справі суддя перебувала на лікарняному.
Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 , зазначає наступне.
Відповідно до статті 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 вважає, що відповідач, на виконання рішення суду, зобов'язаний здійснити нарахування та виплату заборгованості підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період часу з 18.12.2018 по 27.06.2019.
Разом з тим, у рішенні суду від 09 червня 2020 року у справі №240/449/19 вказано: "Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 та статті 39 Закону №796, із 17 липня 2018 року позивач має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796, а бездіяльність відповідача, яка потягла ненарахування та невиплату позивачу вказаного підвищення із 17 липня 2018 року, є протиправною."
Отже, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі установлених статтею 39 Закону №796 за умови, що він:
- проживає на території радіоактивного забруднення;
- є непрацюючим пенсіонером.
Як вбачається з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форми ОК - 5 ), ОСОБА_1 із 18.12.2018 по 27.06.2019 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Лідер Продукт плюс". Вказана обставина заявником не заперечується.
Отже, у період із 18.12.2018 по 27.06.2019 ОСОБА_1 не був непрацюючим пенсіонером, а тому наявна відсутність усіх умов пенсійного забезпечення одержувача доплати, установленої статтею 39 Закону №796.
З урахуванням встановленої обставини, суд дійшов висновку про правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період із 18.12.2018 по 27.06.2019 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено статтею 39 Закону №796.
Окрім того, підставою для постановляння окремої ухвали від 12.09.2023 у справі №240/449/19 слугувало те, що позивачу, на виконання вищевказаного рішення суду, проведено перерахунок пенсії 17.07.2018 по 31.10.2021 виходячи з розміру двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 01.01.2018, а не двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Отже, невиплата підвищення до пенсії мені за період з 18.12.2018 по 27.06.2019 не було підставою для постановляння судом окремої ухвали у даній справі.
Суд вважає за необхідне також зауважити ОСОБА_1 , що відповідно до п. 2 та 4 ч.5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Приписами ч.1 ст. 45 КАС України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, як відповідач так і позивач мають обов'язки, визначені КАС України
Позивач є учасником справи, якому були відомі обставини працевлаштування у період з 18.12.2018 по 27.06.2019, однак такі докази ним були приховані. Інформація про те, що орган Пенсійного фонду України, станом на дату ухвалення рішення у справі, був повідомлений про працевлаштування позивача з 18.12.2018 по 27.06.2019, в матеріалах справи відсутня.
З урахуванням викладеного, суд вважає заяву ОСОБА_1 є необґрунтованою, безпідставною та також, що не відповідає завданням адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 42 - 47, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про невиконання відповідачем окремої ухвали суду від 12.09.2023.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя О.В. Лавренчук