19 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/20093/23
категорія 111030600
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко - Папір Україна» до Головного управління ДПС у Житомирській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України), Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко - Папір Україна» через систему "Електронний суд" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України), Державної податкової служби України у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Житомирській області про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.04.2023 №8643650/44728583, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної від 21.03.2023 №72;
- зобов'язати ДПС України зареєструвати податкову накладну від 21.03.2023 №72 датою її подання до Єдиного реєстру податкових накладних;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь ТОВ «Еко - Папір Україна» судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Позов подано та підписано адвокатом Таран Максимом Миколайовичем.
Ухвалою суд від 04.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
До суду 13.11.2023 надійшла заява представника позивача у прохальній частині якого просить вирішити питання про витрати на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позову.
Рішенням суду від 26 грудня 2023 року ухвалено: Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко - Папір Україна» до Головного управління ДПС у Житомирській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України), Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Житомирській області про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.04.2023 №8643650/44728583. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від №72 від 21.03.2023 датою її подання. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко - Папір Україна» документально підтверджені судові витрати у сумі 1073 ( одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко - Папір Україна» документально підтверджені судові витрати у сумі 1073 ( одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
До суду 02.01.2024 надійшла заява представника позивача про стягнення на користь ТОВ «Еко-Папір Україна» з ГУ ДПС у Житомирській області, ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн. До заяви додано копії: ордеру серії ВІ №1144760, Акта №4/12 від 26.12.2023 здачі-приймання наданих послуг, рахунку на оплату від 26.12.2023 №4/2; Договору про надання правової допомоги від 24.04.2023, Договору №24-04/2023 від 24.04.2023
Заперечення на заяву надійшли до суду 17.01.2024. Заперечуючи щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача зазначив, що розмір гонорару не відповідає складності справи, оскільки дана справа відповідно до ст. 12, 257 КАС України, а також враховуючи категорію та складність справи є незначної складності. Вказав, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).
У період із 01.02.2024 по 09.02.2024 (включно) головуюча у справі суддя перебувала на лікарняному.
Суд, розглянувши заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, зазначає наступне.
Статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (частина перша).
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя).
Згідно з частинами 1 та 5 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
За змістом статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 цього Кодексу щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 22.12.2018 у справі №826/856/18 та від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд зазначає, що Верховний Суд в своєму висновку викладений у постанові 21.01.2021 № 280/2635/20, вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Суд вказує та враховує, що до суду 13.11.2023 надійшла заява представника позивача у прохальній частині якої він просить вирішити питання про витрати на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позову.
До суду 02.01.2024 надійшла заява представника позивача про стягнення на користь ТОВ «Еко-Папір Україна» з ГУ ДПС у Житомирській області, ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн. До заяви додано копії: ордеру серії ВІ №1144760, Акта №4/12 від 26.12.2023 здачі-приймання наданих послуг, рахунку на оплату від 26.12.2023 №4/12; Договору про надання правової допомоги від 24.04.2023. Договору №24-04/2023 від 24.04.2023
Судом встановлено, що 24.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Папір Україна» (замовник) та Адвокатським бюро «Лариси Коваленко» (далі - виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги №44728583.
Пунктом 1.3 передбачено, що юридичні послуги за даним Договором надаються Виконавцем у наступних формах: 1.3.4 представництво та захист законних інтересів Замовника перед третіми особами, суб'єктами державної влади, міжнародними організаціями та установами, а також - в судах.
У 2.7.2. вказано, що при наданні послуг, передбачених п. 1.3.4 Договору Замовник сплачує суму, зазначену в акті здачі - приймання наданих послуг, оформлених між Сторонами, після набрання рішення законної сили протягом 10 (десяти днів).
Договір №24-04/2023 про залучення співвиконавця до виконання укладеного бюро договору про надання правової допомоги від 24.04.2023 укладено між адвокатським бюро «Лариси Коваленко» (бюро) та адвокатом Таран Максимом Миколайовичем (адвокат). Предмет договору: бюро залучає до виконання договору про надання правової допомоги №44728583, який зобов'язується надавати правову допомогу клієнту бюро - ТОВ «Еко-Папір Україна», на виконання Договору №44728583 та виконувати доручення надані Клієнтом та прийняті Бюро.
На підтвердження виконання умов Договору складено Акт №4/12 від 26.12.2023 здачі - приймання наданих послуг, в якому вказано: Виконавець, в період із 01.07.2023 по 26.12.2023 на умовах договору про надання правової допомоги від 24.04.2023 №44728583 надав замовнику, а замовник - прийняв послуги зазначені нижче у звіті про надані послуги: 1 підготовка позовної заяви разом із документами у справі №240/20093/23, кількість -5 годин, ціна - 2000,00 грн, сума - 10000,00грн; 2. підготовка відповіді на відзив: кількість -1 годин, ціна - 2000,00 грн, сума - 2000,00грн. Всього 12000,00 грн.
Звіт підписано керуючим адвокатського бюро «Лариси Коваленко» та директором ТОВ «Еко-Папір Україна».
Згідно Рахунку на оплату від 26.12.2023 №4/12 вартість за надані юридичні послуги згідно Договору №44728583 вказано 12000,00 грн. (без ПДВ).
Таким чином, розмір судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу становить 12 000,00 грн. та заявлений представником до стягнення.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).
Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.
Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування 12 000,00 грн витрат на професійну правову (правничу) допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Суд враховує, що позивач у справі оскаржував одне рішення контролюючого органу, що не потребувало зібранню достатньо великого обсягу доказів на підтвердження правомірності подання на реєстрацію в ЄРПН податкової накладної, та суд зазначає, що заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) за обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), враховуючи усталену судову практику щодо вирішення спорів за даною категорією.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню, враховуючи дискреційні повноваження суду щодо суддівського розсуду на предмет розподілу судових витрат згідно згаданої вище позиції Верховного Суду та у зв'язку з наявність заперечень відповідача, а також явного надмірного тягаря для відповідача.
Таким чином, з урахуванням досліджених судом доказів, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 7 000,00 грн, та відшкодувати цю суму позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУ ДПС у Житомирській області, оскільки останнім було прийнято спірне рішення у даній справі, що оскаржувались позивачем.
Керуючись статтями 139, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Частково задовольнити заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко - Папір Україна» про ухвалення додаткового рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко - Папір Україна» документально підтверджені витрати на правничу допомогу у сумі 7000 ( сім тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя О.В. Лавренчук