20 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/30054/23
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4, що полягає у відмові направлення заяви ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 року військовослужбовця ОСОБА_2 до Міністерства оборони України;
- зобов'язати направити заяву з додатками ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 до Міністерства оборони України.
Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що спільно проживала з ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув в результаті ведення бойових дій в районі н.п. Курулька, Барвінківського району, Харківської області, у зв'язку з чим, вважає, що має право на виплату одноразової грошової допомоги членам сім'ї померлого військовослужбовця, смерть якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби. Стверджує, що представник позивача неодноразово зверталась з відповідними заявами та адвокатськими запитами щодо направлення документів, необхідних для вирішення питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України на розгляд комісії Міністерства оборони України з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця. Натомість, ІНФОРМАЦІЯ_4, на її думку, порушуючи право на отримання рішення комісії Міністерства оборони України з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 відмовляється направити заяву позивача із відповідними додатками за належністю на розгляд. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з необгрунтованістю та безпідставністю. Зауважив, що на теперішній час громадянка ОСОБА_1 не має жодного законного підтвердження щодо свого правового статусу - належності до членів сім'ї загиблого ОСОБА_2 , а тому у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні підстави для підготовки та подання висновку для призначення одноразової грошової допомоги особам, зазначеним у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Водночас, зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не відмовляв громадянці ОСОБА_1 у направленні її заяви з додатками до Міністерства оборони України на розгляд комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Оскільки заявниця не надала підтверджуючих документів щодо своєї належності до членів сім'ї загиблого військовослужбовця, документи, подані на розгляд комісії Міністерства оборони України з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, були повернуті на доопрацювання.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами підтверджено, що ОСОБА_1 спільно проживала з ОСОБА_2 у незареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув в результаті ведення бойових дій в районі н.п. Курулька, Барвінківського району, Харківської області.
Із повідомлення про смерть від 27.04.2022 №124 вбачається, що ОСОБА_2 загинув, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України близько 18:30 год. ІНФОРМАЦІЯ_1 в ході оборонного бою підрозділів бригади з противником поблизу н. п. Курулька, Барвінківського району, Харківської області, в ході якого отримав поранення внаслідок ворожого обстрілу артилерії. Причина смерті: мінно-вибухова травма, множинні проникаючі осколкові та вогнепальні поранення тулуба і кінцівок.
З матеріалів справи слідує, що представник позивача неодноразово зверталась з відповідними заявами та адвокатськими запитами щодо направлення документів, необхідних для вирішення питання призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги до Міністерства оборони України на розгляд комісії Міністерства оборони України з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця.
Проте, ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовляє позивачу у направленні заяви із відповідними додатками за належністю на розгляд.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку таким правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
При цьому, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011).
Статтею 1 Закону №2011встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011 дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №2011одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ч. 6 ст. 16-3Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 2ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного падку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Пунктом "а" ч. 1 ст. 16-2 Закону №2011 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема, 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок №975) п. 3 якого визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно п. 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 16-4 Закону №2011 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Тобто, у разі загибелі (смерті) військовослужбовців державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги членам сімей військовослужбовців, які загинули у розмірі, визначеному ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зі змісту зазначених правових приписів видно, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
При цьому, згідно із статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Судом встановлено, що 18.07.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Богунського районного суду Житомирської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту проживання заявниці та загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що наділяє заявницю правами члена сім'ї загиблого.
24.01.2023 року Богунським районним судом м. Житомира було винесено рішення, яким частково задоволено заяву та встановлено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
04.05.2023 року Житомирським апеляційним судом постановою скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира та закрито провадження у справі №295/6620/22 за заявою ОСОБА_1 . Роз'яснено ОСОБА_1 право звернутись із відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
У подальшому, ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою щодо доведення своєї приналежності до членів сім'ї загиблого ОСОБА_2 для забезпечення подальшого отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
15.06.2023 року Житомирським окружним адміністративним судом було винесено ухвалу про повернення позовної заяви з підстав того, що справа має розглядатись в порядку цивільного судочинства та що ІНФОРМАЦІЯ_4 не уповноважений приймати рішення щодо призначення грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця.
Таким чином, станом на дату ухвалення рішення суду у цій справі, факт спільного проживання позивача з померлим однією сім'єю, зокрема, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав та обов'язків, або перебування позивача на утриманні (померлого), не є підтвердженим.
Враховуючи зазначене, позивачем не доведено, що вона є членом сім"ї загиблого ОСОБА_2 , відтак, суд вважає, що на неї не поширюється дія статті 16-1 Закону №2011-XII та відсутнє право для подальшого отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
Розглядаючи спір щодо протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Аналіз правових норм Закону № 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975), свідчать, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Отже, одноразова грошова допомога виплачується:
1) членам сім'ї військовослужбовця;
2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Повертаючись до предмета спору цієї справи, необхідно зауважити, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на теперішній час громадянка ОСОБА_1 не має жодного законного підтвердження щодо свого правового статусу - належності до членів сім'ї загиблого ОСОБА_2 , а тому у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутні підстави для підготовки та подання висновку для призначення одноразової грошової допомоги особам, зазначеним у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_2 не відмовляв громадянці ОСОБА_1 у направленні її заяви з додатками до Міністерства оборони України на розгляд комісії з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Оскільки заявниця не надала підтверджуючих документів щодо своєї належності до членів сім'ї загиблого військовослужбовця, документи, подані на розгляд комісії Міністерства оборони України з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, були повернуті на доопрацювання.
Отже, документи, подані на розгляд комісії Міністерства оборони України з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, були повернуті на доопрацювання з мотивів саме відсутності доказів на підтвердження статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця (не надано рішення суду, яким встановлено факт, що має юридичне значення, тобто факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 з громадянином ОСОБА_2 )
Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та відповідно до вимог Закону № 2011-XII та Порядку № 975.
Оцінку доводам позивача, щодо спільного проживання із загиблим ОСОБА_2 , суд не надає, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21 дійшла висновку, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є таким, що задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат, згідно норм статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_4 (АДРЕСА_2) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.М.Шимонович