19 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/27538/23
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нагірняк М.Ф., розглянувши заяву про самовідвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Корнєєва М.М. від 29.08.2023 року ВП №67979227 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа 240/2855/19, виданого 18.06.2021 р. Житомирським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двох мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Ухвалою суду від 27.09.2023 року позовну заяву залишено без руху, Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви щодо обґрунтування порушеного права Позивача та зазначення правових норм, яким протирічить оскаржувана постанова Відповідача
17.10.2023 на виконання вимог вказаної вище ухвали суду, Позивачем було подано до суду позовну заяву уточнюючу.
Ухвалою суду від 01.11.2023 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови скасовано. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття позовного провадження.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду 15.02.2024 справу було передано судді Нагірняку М.Ф.
19.02.2024 року суддею Житомирського окружного адміністративного суду Нагірняком М.Ф. подана заява про самовідвід. Заява обґрунтована тим, в ухвалі від 01.11.2023 року суддя висловив позицію щодо неможливості вирішення питання про відкриття провадження у справі у з'язку з тим, що Позивачем не наведено жодних правових норм, яким на думку Позивача, протирічить оскаржувана постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Корнєєва М.М. від 29.08.2023 року ВП №67979227 про закінчення виконавчого провадження.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024року підтверджено наявність недоліків позовної заяви, але зроблено висновок про можливість їх усунення в ході судового розгляду.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох Відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з Відповідачів; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог (предмет позову) слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Ця вимога повинна носити правовий характер і бути підвідомчою суду.
Підставами позову є обставини, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Підстави позову як елемент його змісту, повинні пояснювати, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм якого закону позивач просить про захист свого права.
Тобто, навести обґрунтування позовних вимог та зазначити докази на їх підтвердження є обов'язком Позивача, а не суду. Суд не може за Позивача наводити такі обґрунтування та доводи їх до відома Відповідача для забезпечення його прав.
Розглянувши заяву про самовідвід судді, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не уявляється за можливе винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з'їзду суддів України від 22.02.2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частиною 1 статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що з метою уникнення обставин, які б могли викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності судді та для забезпечення умов, за яких у учасників справи не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, розгляд справи суддею Нагірняком М.Ф. не відповідатиме критерію законності складу суду, а тому заявлений самовідвід головуючого по даній справі судді є обґрунтований належним чином та підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 41 КАС України визначено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Заяву судді Нагірняка М.Ф. про самовідвід задовольнити.
Адміністративну справу №240/27538/23 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови - передати до канцелярії суду для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена до апеляційного суду.
Суддя М.Ф. Нагірняк