Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 лютого 2024 року Справа№200/709/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення
(виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідачів:
1. Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій
області
2. Територіального управління Державної судової адміністрації України в
Житомирській області
3. Державної судової адміністрації України
третя особа Державна казначейська служба України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (ЄДРПОУ 26288796, юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (ЄДРПОУ 26278626, юридична адреса: 10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Лятошинського, 5), Державної судової адміністрації України (ЄДРПОУ 26255795, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5), третя особа Державна казначейська служба України (ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про:
- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплаті суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.;
- зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів га користь суддів, коштів для проведення виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум;
- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплаті суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.;
- зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів га користь суддів, коштів для проведення виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, суддівська винагорода нарахована та виплачена відповідачем за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року та з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. Водночас, позивач посилається на те, що відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн.
Вказує, що розмір виплаченої їй винагороди не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, що в свою чергу призвело до зменшення розміру суддівської винагороди і, відповідно, порушення її прав та гарантій.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач 2 вказав на його безпідставність та зазначив, що ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” встановлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня складає 2102 грн.
Вказує, що ДСА України як головний розпорядник бюджетних коштів виділив Територіальному управлінню ДСА України в Житомирській області на 2023 рік кошти на виплату суддівської винагороди відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» із застосуванням для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня відповідного року прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн.
Враховуючи наведене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , указом Президента України від 12.01.2011 року № 20/2011 «Про призначення суддів» призначений на посаду судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області строком на 5 років.
Указом Президента України від 07.09.20218 року № 271/2018 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначений на посаду судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
Згідно наказу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.09.2018 року № 03-к/г ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з 10.09.2018 року.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 10.01.2023 року № 2/0/149-23 суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 відряджений до Богунського районного суду м. Житомира.
Згідно наказу Богунського районного суду м. Житомира від 16.01.2023 року №5-К ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків судді Богунського районного суду м. Житомира з 17.01.2023 року.
Відповідно до наказу Богунського районного суду м. Житомира від 01.12.2023 року № 37-К суддя Токарєв А.Г. виведений із штату Богунського районного суду м. Житомира, відрядженого з Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 06.12.2023 року у зв'язку з достроковим закінченням відрядження судді до даного суду.
Згідно наказу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07.12.2023 року №12-к/г суддя ОСОБА_1 зарахований до штату Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у зв'язку з достроковим закінченням строку відрядження для здійснення правосуддя до Богунського районного суду м. Житомира з 07.12.2023 року.
Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 15.02.2024 року № 513/24-вих заробіток ОСОБА_1 з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року складає: сума нарахованої суддівської винагороди - 212999,55 грн.; сума утриманих податків - 41534,91 грн.; сума виплаченої ссуддівської винагороди - 171464,64 грн. Матеріальна допомога нарахована та виплачена у вересні 2023 року в сумі 69366,00 грн.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулює Закон України «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (що за рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів (стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Тобто, розмір допомоги на оздоровлення та посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян врегульоване Законом України «Про прожитковий мінімум», відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплений вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років 2833 гривні; працездатних осіб 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, 2093 гривні.
Суд також зазначає, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносились, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Разом з цим, Закони про Державний бюджет України на відповідний рік фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Однак, зазначені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Конституція України не надає законам про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Згідно до позиції Верховного Суду у цій категорії спорів Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 13.09.2023 року у справі № 240/44080/21, від 21.09.2023 у справі № 380/25627/21, від 18.10.2023 у справі № 400/12428/21, від 17.10.2023 у справі № 280/117/22, від 20.11.2023 у справі № 120/709/22-а.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановленого на 01 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», є неправомірною.
Суд вказує, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватись не можуть.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що розмір суддівської винагороди встановлений статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тому позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди, яка повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2023 року складає 2684,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача 1 та відповідача 2 щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року та з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року, обчислених, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн.
Крім того, слід зазначити, що справляння і сплата обов'язкових податків і зборів із заробітної плати є відповідним обов'язком роботодавця як податкового агента, а тому відповідні нарахування мають бути здійснені з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів при їх виплаті.
Засади та порядок фінансування судів встановлені статтями 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Так, частинами третьою, четвертою статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України . Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Згідно частини першою статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Підпунктами 2 та 7 частини першої статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; готує бюджетний запит.
З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України, а Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області та Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження, а за змістом пункту 7 цієї частини бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Повноваження та види розпорядників бюджетних коштів визначені статтею 22 БК України, відповідно до частини першої якої за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, Державна судова адміністрація України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників (пункт 1 частини другої статті 22 Бюджетного кодексу України ).
Відповідно до частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (пункт 4).
Частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Таким чином, зважаючи на положення статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у системному взаємозв'язку з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області та Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області здійснюють свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у їх кошторисі на 2023 роки.
Згідно частинини першої статті 47 Бюджетного кодексу України, відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Згідно частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Пунктом 2 цього Положення закріплено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.
Згідно пункту 3 Положення територіальні управління ДСА України є її територіальними органами.
Враховуючи положення статей 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зіставленні з положеннями частин першої, другої та п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Докази, що у спірних правовідносинах Державна судова адміністрація України виконала свої повноваження для забезпечення виплати позивачці суддівської винагороди обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною у 2023 році - 2684,00 грн, відсутні.
Суд зауважує, що не є спірним незабезпечення фінансування Державною судовою адміністрацією України виплати належної позивачу суддівської винагороди з 2021 року у повному обсязі.
Тобто, невиплата позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення в повному обсязі пов'язана з бездіяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») як суб'єкта владних повноважень, бездіяльністю якого порушено права позивача.
З урахуванням статусу ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі № 280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі "щодо розміру суддівської винагороди", яким зобов'язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагород.
З огляду на правові висновки Верховного Суду, предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд уважає, що пред'явлені до ДСА України позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності ДСА України щодо незабезпечення фінансування виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року та з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн за 2023 рік.
При цьому, ДСА України, яка здійснює фінансове забезпечення діяльності органів судової влади, у межах повноважень, встановлених законом, має здійснити фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року та з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн за 2023 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами не надано суду жодного доказу правомірності дій в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
В розумінні ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (ЄДРПОУ 26288796, юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (ЄДРПОУ 26278626, юридична адреса: 10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Лятошинського, 5), Державної судової адміністрації України (ЄДРПОУ 26255795, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5), третя особа Державна казначейська служба України (ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про:
- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплаті суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.;
- зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів га користь суддів, коштів для проведення виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум;
- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплаті суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.;
- зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів га користь суддів, коштів для проведення виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області щодо нарахування та виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області, передбаченого для проведення виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області, передбаченого для проведення виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.10.2023 року по 06.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Донецькій області, передбаченого для проведення виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Донецькій області, передбаченого для проведення виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 07.12.2023 року по 31.12.2023 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн за 2023 рік з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В. Давиденко