19 лютого 2024 рокуСправа №160/29536/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.09.2023 р. №046050012200 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 з 05 вересня 2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за Списком №1 відповідно до п. а) ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 05 вересня 2023 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №1, відповідно до п. а) ст. 13 ЗУ "Про пенсійне забезпечення". На момент звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилося 47 років, страховий стаж становив - 38 років 7 місяців 20 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 17 років 10 місяців 29 днів.
Відповідно до принципу екстериторіальності заяву про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області. Згідно з рішенням № 046050012200 від 13.09.2023р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області в призначенні пільгової пенсії відмовлено тому, що ОСОБА_1 не досягла необхідного пенсійного віку.
При вирішення питання призначення пенсії відповідач повинен був застосовувати приписи п. «б» - «г» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не приписи п.1 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач також зазначає, що на момент звернення із заявою при призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №1 відповідачеві було відомо про наявність такого рішення. Приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідач діяв не у спосіб, передбачений законодавством України, чим порушив норму ст. 19 Конституції України, норми якої мають пряму дію.
Позивач, вважаючи таке рішеня пенсійного органу протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10.11.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Заперечуючи проти позову, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зазначає, що з набранням чинності Закону № 2148-VIII питання, пов'язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках № 1 та № 2, регулюються положеннями Закону № 1058-IV.
При вирішенні питання про наявність у позивача відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення статті 114 Закону № 1058-IV.
Починаючи з 01.01.2004 р. (з дня набрання чинності Закону № 1058-IV) страховий стаж органами Пенсійного фонду обчислюється за даними персоніфікованого обліку. За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії Головним управлінням встановлено: - позивач 22.12.1975 року народження; - на момент звернення досягнув віку 47 років; - страховий стаж позивача становить 38 років 7 місяців 20 днів; - пільговий стаж позивача становить 17 років 10 місяців 29 днів.
На підставі означеного, як зазначає представник відповідача, підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з дня звернення за призначенням, відсутні.
Представником відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено на адресу суду завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 та відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено, що документально встановлено, що позивач 05.09.2023 звернулася із заявою з питання призначення пенсії за віком, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. На момент звернення позивачу виповнилось 47 років. У рішенні від 13.09.2023 №046050012200, прийнятому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, зазначено, що станом на дату звернення страховий стаж позивача становить 38 років 7 місяців 20 днів, пільговий стаж за Списком №1 - 17 років 10 місяців 29 днів, вік заявниці (позивача) - 47 років, відповідно, повідомлено про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах станом на дату звернення у зв'язку з недосягненням позивачем пенсійного віку на дату звернення - 50 років. Щодо застосування при призначенні пільгової пенсії п. “а” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015р. №213-VIII та рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р. Позивач, в обґрунтування права на пільгову пенсію за Списком №1, посилається на статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. №1788-XII (надалі - Закон №1788-ХІІ), яка є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах.
Позивачем було направлено на адресу суду відповідь на відзив, в тексті якого зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 05.09.2023 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону № 1058ІV.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
Розглянувши заяву та додані до неї документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області 13.09.2023 р. прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за № 046050012200 у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 на дату звернення не досягла необхідного пенсійного віку, визначеного п.1 ч.2 статті 114 Закону № 1058-ІV.
Не погоджуючись з позицією відповідачів та вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.
У відповідності до частини 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні засади державного пенсійного забезпечення визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон), який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Порядок та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено в статті 13 Закону.
Відповідно до п. "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;
Зазначеним нормам кореспондують положення п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року N 1-р/2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), зокрема, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, та вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі.
Таким чином, з 23.01.2020 при вирішенні питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи Пенсійного фонду України, зокрема і відповідач у справі, мають керуватися вказаною нормою в редакції до внесення змін Законом N 213-VIII.
Відповідно до п. "а" ч. 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, на момент звернення ОСОБА_1 до ПФ було дотримано усіх вимог, яких вимагає закон, для призначення пільгової пенсії, а саме: ?? ОСОБА_1 виповнилося 47 років; мала страхового стажу роботи - 38 років 7 місяців 20 днів (проти 15 років, встановлених ЗУ №1788-XII).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Матеріалам справи підтверджується, що факт роботи ОСОБА_1 у важких умовах праці підтверджено наказами про атестацію робочих місць №425а від 28.04.2001 р., №300 від 18.04.2005 р., №349 від 02.04.2010 р., №347 від 30.03.2015 р., №315 від 30.03.2020 р., витяги з яких містяться в матеріалах справи.
Усього пільговий стаж роботи ОСОБА_1 за Списком №1 на ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" склав 17 років 10 місяців 29 днів.
Таким чином, період роботи позивача на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, підтверджений належними та допустимими доказами, що, у свою чергу доводить протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.09.2023 р. №046050012200 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 з 05 вересня 2023 року. У свою чергу, відповідачі доводів позовної заяви не спростували, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України правомірності свого рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не довели.
Щодо вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за Списком №1 відповідно до п. а) ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 05 вересня 2023 року, суд зазначає наступне.
Так, пенсійним законодавством визначено, що призначення пенсії та підготовка документів для її виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, а тому, останні мають виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тому, з урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов'язати належний пенсійний орган, в даному випадку це Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2023 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
З приводу розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та часткового задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягає сума 536,80 грн., сплата яких підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 42984940 від 07.11.2023 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 13.09.2023 р. №046050012200 щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 з 05 вересня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2023 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м.Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 21366538) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька