19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 760/8957/22
провадження № 61-1715ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», в інтересах якого діє представник Голікова Оксана Володимирівна, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року, додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення гарантованої суми відшкодування,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк»), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення гарантованої суми відшкодування, відповідно до якого просила стягнути з ПАТ АБ «Укргазбанк» на її користь гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що між нею та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» (далі - ПАТ «КБ «Експобанк») укладено договір банківського рахунку від 12 вересня 2014 року № 1768/18911/2014, за умовами якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у валюті UАН № 2620411891101 та приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, а також виконує розпорядження клієнта на здійснення операцій за рахунком. На вказаний рахунок нею було внесено грошові кошти у розмірі 200 000 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 22 січня 2015 року № 41 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Експобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалено рішення від 26 січня 2015 року № 15 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Експобанк», та про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Експобанк» призначено начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощука І. Г. строком на 1 рік з 26 січня 2015 року до 25 січня 2016 року.
В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою щодо здійснення виплати грошових коштів за договором банківського рахунку, на що отримала відповідь про те, що її включено до переліку фізичних осіб-вкладників ПАТ «КБ «Експобанк», яким тимчасово призупинено виплату коштів.
ОСОБА_1 вказувала, що неодноразово зверталася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявами щодо надання інформації про дату, час та місце отримання грошових коштів. Водночас у квітні 2019 році вона дізналася, що вже отримала належні їй грошові кошти в банку-агенті ПАТ АБ «Укргазбанк», Відділення № 3. Вказує, що звернувшись до банку, виявилося, що невідома особа за підробленими документами фактично отримала кошти, які належали їй. На думку позивача, її фактично позбавлено права на отримання грошових коштів.
Вважає, що при видачі грошових коштів у розмірі 200 000 грн невідомій особі, працівниками банку порушено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09 серпня 2012 року № 14, оскільки при візуальному огляді наявних документів вбачається, що фотографії, підписи, дати видачі паспорта, а також дати вклеєння фото у паспорті по досягненню 25-річного віку, наданого до уповноваженої особи банку, з якого працівники зробили копію і засвідчили своїм підписом його відповідність, відрізняється від фотографії, підписів та дат паспорту позивача.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Солом'янський районний суд міста Києва рішенням від 13 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Стягнув з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000 грн. Стягнув з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 000 грн.
Солом'янський районний суд міста Києва додатковим рішенням від 22 лютого 2023 року заяву представника позивача - адвоката Кулакова В. В. про ухвалення додаткового рішення у цій справі задовольнив. Стягнув з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21 000 грн.
Київський апеляційний суд постановою від 28 грудня 2023 року апеляційні скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» залишив без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року залишив без змін.
30 січня 2024 року представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - Голікова О. В. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року, додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року, в якій просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина перша статті 258 ЦПК України визначає, що судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.
Ціна позову у цій справі становить 200 000 грн, тобто не перевищує суму двісті п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2024 року був встановлений у розмірі 3 028,00 грн (3 028,00 х 250 = 757 000,00).
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків з цієї категорії спорів, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Предмет позову, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин на складність спору не впливають, малозначність справи не спростовують.
Отже, зазначена справа не підлягає касаційному оскарженню.
З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року.
З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», в інтересах якого діє представник Голікова Оксана Володимирівна, на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року, додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення гарантованої суми відшкодування.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров