15 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 759/11806/21
Провадження № 61-1412ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивачка) на постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року
у справі за її позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі і
1. У червні 2021 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 16 000,00 грн. Мотивувала тим, що відповідач працює неофіційно й отримує близько 100 000,00 - 120 000,00 грн постійного щомісячного доходу. Витрати позивачки на спільних неповнолітніх дітей складають близько 32 000,00 грн. Виходячи із засад рівності батьків щодо неповнолітніх дітей, мати та батько мають рівні права щодо утримання, виховання, навчання та розвитку дітей.
2. 20 червня 2023 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив частково: стягнув із відповідача на користь позивачки 12 000,00 грн аліментів щомісячно на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 1 червня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття; у решті вимог відмовив. Суд визнав такий розмір аліментів обґрунтованим і достатнім для нормального розвитку дітей.
3. 29 грудня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою змінив рішення суду першої інстанції: зменшив розмір аліментів із 12 000,00 грн до 7 000,00 грн; в іншій частині залишив без змін. Мотивував тим, що визначений судом першої інстанції розмір щомісячних аліментів є надмірним та не відповідає можливості відповідача надавати таку матеріальну допомогу.
4. 26 січня 2024 року позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
5.3. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини шостої статті 19 ЦПК України).
5.4. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
5.5. Предметом спору є стягнення аліментів. Тому Верховний Суд визнає справу № 759/11806/21 малозначною.
5.6. У касаційній скарзі позивачка звернула увагу на підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Стверджувала, що саме ця справа про стягнення аліментів становить значний суспільний інтерес, хоча належить до категорії малозначних.
5.7. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що позивачка не обґрунтувала наявності значного суспільного інтересу саме до справи № 759/11806/21. Крім того, відсутні підстави вважати, що її розгляд у суді касаційної інстанції потрібен для забезпечення єдності правозастосовної практики. Аргументи позивачки зводяться до її незгоди з оцінкою судом апеляційної інстанції зібраних доказів і встановлених обставин. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, позивачка не обґрунтувала. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
6.5. Позивачка отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь її позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
6.6. Позивачка подала касаційну скаргу на судове рішення, яке за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання позивачкою касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушує сутність її права на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали скерувати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді: Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук