2-а/754/68/24
Справа № 320/45883/23
Іменем України
19 лютого 2024 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Голосіївського УП ГУНП в м. Києві (правонаступник - Голосіївського районного управління ГУНП МВС України в м. Києві) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Голосіївського УП ГУНП в м. Києві (правонаступник - Голосіївського районного управління ГУНП МВС України в м. Києві) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 вищевказану позовну заяву передано на розгляд за територіальною підсудністю до Деснянського районного суду м. Києва.
12.02.2024 справа надійшла до Деснянського районного суду м. Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 розгляд даної судової справи визначено здійснювати судді Зотько Т.А.
Одночасно, разом з позовною заявою, позивачкою було подано заяву про поновлення строку на оскарження постанови серії ГАБІ №010157 про адміністративне правопорушення від 08.08.2022 року, посилаючись на ту обставину, що наразі в країні військовий стан, постійні обстріли, у зв'язку з чим вважає строк звернення з позовом пропущений із поважних причин. А тому, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом та з заявою про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови.
Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Змістом статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, яке міститься у позовній заяві, суд вважає неповажними, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до вимог ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Тобто, десятиденний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суд звертає увагу позивачки на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.
Як вже було зазначено судом, предметом даного спору є визнання протиправною та скасування постанови серії ГАБІ №010157 про адміністративне правопорушення від 08.08.2022 року.
Разом з тим, до суду з даним позовом позивачка звернулася лише 08.12.2023, тобто із значним пропуском десятиденного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 287 КАС України.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.
Таким чином, позивачкою пропущений десятиденний строк звернення до суду з даним позовом, оскільки нею отримано 08.08.2022 копію постанови ГАБІ №010157 від 08.08.2022, строк звернення до суду сплинув 18.08.2022, а позовну заяву було подано позивачкою через канцелярію Київського окружного суду 08.12.2023.
Разом з тим, дослідивши письмові матерали додані до позовної заяви, судом встановлено, що позивачка 19.09.2022 та 25.10.2022 приймала участь у судових засіданнях Голосіївського районного суду м.Києва при розгляді справ про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Таким чином, приходжу до висновку, що зазначенні позивачкою причини поважності пропуску вищевказаного строку з моменту отримання нею постанови ГАБІ №010157 від 08.08.2022, разом з тим не перешкоджали реалізації нею своїх прав в інших судових справах, а відтак є необгрунтованими належним чином та не можуть бути визнані поважними, у зв'язку з чим відсутні підстави для його поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи вищевказане та беручи до уваги пропуск позивачкою строку звернення до суду, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви позивачці.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169, 170, 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 297 КАС України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на оскарження постанови серії ГАБІ №010157 про адміністративне правопорушення від 08.08.2022 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Голосіївського УП ГУНП в м. Києві(правонаступник - Голосіївського районного управління ГУНП МВС України в м. Києві) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - повернути позивачці.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду виготовлено 20.02.2024
Суддя: