ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20625/23
провадження № 2/753/818/24
19 січня 2024 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач належним чином виконав передвідповідачем, яий є власником квартири АДРЕСА_1 своє зобов'язання щодо надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, проте відповідач, будучи споживачем вказаних послуг за даною адресою неналежним чином здійснює їх оплату, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 13 697 грн. 83 коп. та судовий збір.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.11.2023 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позов, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до рішення правління АТХК «Київміськбуд» від 04.05.2005 р. №85 та розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 29.06.2005 р., будинок АДРЕСА_2 передано ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» на баланс, обслуговування і експлуатацію. (а.с.5,6)
Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем за даною адресою.
Як зазначає позивач у позові, відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання зі сплати наданих житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 , внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка складає 13 697 грн. 83 коп. з яких: заборгованість за спожиті послуги за період з січня 2022 по вересень 2023 року - 13 687 грн. 81 коп., індекс інфляції - 8 грн. 38 коп., 3% річних - 1 грн. 64 коп.
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №93056391 від 27.07.2017 р., квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.07.2017 р. (а.с.11).
Разом з тим, з відповіді №333493 від 22.11.2023 р. з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що з 07.11.2019 р. власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 07.11.2019 р. (а.с.24).
Крім того, згідно з інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи №102799193 від 22.11.2023 р. відповідач ОСОБА_1 з 05.06.1990 р. по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с.23)
З огляду на викладене, суд критично ставиться до посилань позивача про наявність у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за невиконання ним обов'язків по оплаті житлово-комунальних послуг, наданих за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки з матеріалів справи вбачається, що він у спірний період нарахування заборгованості не був власником даної квартири, в ній не зареєстрований та не є споживачем житлово-комунальних послуг, які надавались за даною адресою.
Враховуючи викладене, у відповідача відсутній обов'язок по сплаті сум за житлово-комунальні послуги, які надавались за вищевказаною адресою в спірний період, а саме з січня 2022 по вересень 2023 року .
Разом з тим, належних доказів, того, що відповідач в спірний період був споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою, позивачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Разом з тим, слід зазначити, що під час судового розгляду справи не знайшли підтвердження а ні підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення саме до відповідача - ОСОБА_1 , через його невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання відповідачем права, свобод чи законних інтересів позивача.
Звертаючись до суду, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту протиправної поведінки відповідача.
Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження порушення своїх прав відповідачем.
Так, надаючи правову кваліфікацію встановленим фактичним обставини справи викладеним вище, суд виходить з наступного.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. На відміну від позивача, відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.
У постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 394/130/21 зазначено, що за змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 ,позивач в позовних вимогах визначив як відповідача - ОСОБА_1 .
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що з 07.11.2019 р. власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .
При цьому позивач не порушував питання щодо залучення до участі у справі ОСОБА_2 .
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом.
Пленум Верховного Суду України у п. 8 Постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
При цьому, стороною позивача клопотання про заміну неналежного відповідача, в особі ОСОБА_1 не заявлялось.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Згідно з усталеною судовою практикою, суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.
За приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому, слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов'язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).
Таким чином, враховуючи визначений позивачем склад учасників справи, та той факт, що суд позбавлений можливості вирішити спір по суті, оскільки нормами процесуального права не передбачено право суду самостійно здійснення заміни відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволені заявлених позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити згідно ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 265, 268, 279 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА