Справа № 199/7290/23
(2/199/345/24)
Іменем України
19.02.2024
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Подварченко А.Ю.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро у порядку спрощеного позовного провадження (заочний розгляд справи) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття,
Позивач звернулася до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 03.11.2017 р. вона взяла шлюб із відповідачем; подружжя має неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як зазначається позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом, сімейне життя не склалося, подружжя має різні погляди на життя, сімейні стосунки, обов'язки з ведення домашнього господарства та на виховання дитини.
Посилаючись у позові на те, що шлюбні відносини припинені, рішення про розірвання шлюбу є добре виваженим, у позові й заявлено вимогу про розірвання шлюбу.
В обґрунтування вимоги позову про стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття, позивач посилається на те, що відповідач, будучи батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, тоді як позивач не має змоги одноособово забезпечити належний рівень життя дитини.
Позивач просить в позові суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі частки заробітку (доходу)) відповідача.
В судове засідання, в якому ухвалено судове рішення, позивач не з'явилася, в окремо поданій заяві просила розглядати справу у її відсутність, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в окремо наданій суду заяві просив суд про розгляд цивільної справи у його відсутності, не заперечував проти задоволення позову.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Як встановлено судом, 03.11.2017 р. між позивачем та відповідачем за цим позовом був зареєстрований шлюб, про що зроблений відповідний актовий запис та видано свідоцтво, що підтверджується відповідною копією свідоцтва (а.с. 9).
Подружжя є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина проживає разом з позивачем та перебуває на утриманні позивача (а.с. 13).
Сімейне життя подружжя не склалося, шлюбні відносини припинені.
Позивач наполягає на розірванні шлюбу на стягненні аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття з підстав, зазначених у позовній заяві.
Правовідносини між учасниками справи виникли з сімейних правовідносин, зокрема, із розірвання шлюбу, та з обов'язку батька утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Суд, дослідив докази, надані у порядку ст.ст. 76-80, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, в межах позовних вимог, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.
За ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя; згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Положення ст. 24 СК України, яка визначає однією з основних ознак шлюбу його добровільність, передбачають, що примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є право особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28 січня 2003 року).
Таким чином, суд, з'ясував фактичні взаємини подружжя, зокрема те, що відсутня вільна згода позивача на шлюб із відповідачем, що подружні відносини припинені та позивач наполягає на розірванні шлюбу, що зазначене має істотне значення, тому позов підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат (з вимоги про розірвання шлюбу) вирішено у відповідності до приписів ЦПК України (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України): з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі, який сплачений позивачем при зверненні до суду із даним позовом (а.с. 14).
Стосовно вимоги позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Оскільки обов'язок по утриманню дитини є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов'язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів, та суду не було надано доказів про виконання відповідачем вказаного обов'язку, наявні підстави для присудження до стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей, оскільки сторони не досягли згоди з означеного питання в позасудовому порядку.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яка є малолітньою та потребує утримання від обох батьків;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів (суду не надано доказів про стан здоров'я та майновий стан платника аліментів);
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина (докази суду не надані);
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав (докази суду не надані);
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів (докази про такі витрати суду не надані);
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Батьки нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя.
Суд враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також обов'язок відповідача утримувати неповнолітню дитину на підставі зазначених вище правових норм.
Вочевидь, що нормальне існування людини, функціонування її організму та збереження її здоров'я потребує матеріальних цінностей (грошових коштів) для придбання набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних потреб людини.
Матеріальних цінностей потребує навіть мінімально прийнятий рівень життя (ч. 3 ст. 82 ЦПК України).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Суду не було надано доказів про виконання відповідачем, як батьком дитини, обов'язку з її утримання, яке необхідно для існування дитини, функціонування її організму та збереження її здоров'я, у зв'язку з чим вочевидь порушення прав дитини, які підлягають поновленню у спосіб, визначений законом та обраний позивачем при зверненні до суду.
Щодо розміру частки на утримання неповнолітньої дитини, яка стягуватиметься.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Обов'язок по утриманню дитини може здійснюватися у добровільному, примусовому та договірному порядку. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначені законом. Під способом надання утримання слід розуміти погоджену сторонами натуральну або грошову форму утримання (ст.186 СК України).
Сторони нарівні зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття і створювати для них необхідні передумови для їх розвитку і забезпечення організації їх життя, також суд враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також приймаючи до уваги обов'язок відповідача утримувати неповнолітніх дітей на підставі описаних вище норм права, вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів не є завищеним, тому наявні підстави для стягнення аліментів в розмірі частки заробітку (доходу) відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову; на виконання п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 27 Конвенції про права дитини, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 6 ст. 259, ст.ст. 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст.ст. 279, 280-282,п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 03.11.2017 р. Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області під актовим записом №755.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 859 (вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп.
Стягувати щомісяця зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи проводити стягнення з 08.09.2023 р. та до досягнення дитиною повноліття.
Судові витрати (судовий збір) компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Дата складення повного судового рішення 19.02.2024 р.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї