Справа № 158/178/24
Провадження № 2/0158/164/24
/ЗАОЧНЕ/
15 лютого 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Поліщук С.В.,
при секретарі Квач Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ківерцівського районного суду Волинської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 вересня 2020 року між ним та відповідачем по справі - ОСОБА_2 було укладено договір позики (розписка), відповідно до умов якого відповідач по справі ОСОБА_2 отримав від нього позику в сумі 1360 доларів США, які останній зобов'язувався повернути у строк до 16 лютого 2021 року, на підтвердження чого було складено розписку. У встановлений у вказаній розписці термін, відповідач по справі ОСОБА_2 кошти не повернув.
Вказує, що станом на час звернення до суду з даним позовом заборгованість ОСОБА_2 перед ним складає:
- 1360 доларів США - сума основного боргу;
- 549, 44 доларів США - інфляційні втрати за період з 18.02.2021р. по 31.12.2023р.;
- 116,96 доларів США - 3 відсотки річних від простроченої суми.
Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити, стягнути з відповідача по справі ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 16.09.2020 року, інфляційні втрати та 3 відсотки річних від простроченої суми, а також понесені судові витрати по справі.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 25.01.2024р. відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач по справі ОСОБА_1 та його представник - адвокат Рязанцев О.Є. в судове засідання не з'явились, адвокат Рязанцев О.Є. подав до суду заяву про підтримання позовних вимог, просить розгляд даної цивільної справи проводити у відсутності позивача та його представника, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач по справі ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився. Крім того в передбачений цивільним процесуальним законодавством строк, відзиву на позовну заяву не подав.
Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, за згодою позивача та у відсутності відповідача в порядку ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З наявних в матеріалах справи письмових доказів, судом встановлено, що 16 вересня 2020р. між позивачем по справі ОСОБА_1 як позикодавцем та відповідачем по справі ОСОБА_2 як позичальником було укладено строковий договір позики у формі рукописної розписки, з якої слідує, що відповідач по справі ОСОБА_2 отримав позику від позикодавця ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1360 (одна тисяча триста шістдесят) доларів США, які зобов'язується повернути позикодавцю (таку ж суму грошей) до 16 лютого 2021 року (а.с. 5, 27).
Частиною 1 ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
За правилами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 1049 ЦК України).
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Як встановлено судом, відповідачем по справі ОСОБА_2 грошове зобов'язання перед позивачем по справі ОСОБА_1 не виконано.
Доказів виконання зобов'язання відповідач ОСОБА_2 суду не надав, а тому заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 1360 доларів США підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за позикою, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти визначені у ст.625 ЦК України нараховуються у разі неправомірного користування грошовими коштами, в тому числі у разі прострочення грошового зобов'язання із повернення всієї суми позики.
Згідно розрахунку позивач просить стягнути з відповідача відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 відсотки річних від простроченої суми за період з 18.02.2021р. по 31.12.2023р., що становить 116, 96 доларів США та інфляційні втрати за вказаний період в сумі 549, 44 доларів США, а всього з відповідача на користь позивача просить стягнути 2026, 40 доларів США.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З наведеного слідує, що позивач вправі нараховувати відповідачу 3% річних, передбачені ст. 625 ЦК України, за період з 17 лютого 2021 року по 23 лютого 2022 року включно, адже з 24 лютого 2022 року таке нарахування неможливе у зв'язку з введенням на території України воєнного стану. Оскільки позивачем проведено розрахунок 3 відсотків річних за період з 18 лютого 2021 року по 31 грудня 2023 року включно, що суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд здійснює такий розрахунок самостійно.
Розрахунок здійснюється за формулою:
Період прострочення грошового зобов'язання: з 18.02.2021 по 23.02.2022
Кількість днів у періоді 371
1360 x 3 x 371 : 365 : 100 = 41,47 доларів США
Всього 3 відсотки річних становить 41,47 доларів США.
Фактично заборгованість відповідача перед позивачем виникла з 17.02.2021р., однак суд не вправі вийти за межі заявлених позовних вимог.
Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 1 березня 2017 року у справі № 6-284цс17 та КЦС ВС у постанові від 3 березня 2021 року у справі №130/2604/18.
Таким чином з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики від 16.02.2020р. в сумі 1360 доларів США та 3 відсотки річних від простроченої суми 41,47 доларів США, а всього 1401,47 доларів США. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ст. 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Зі змісту ст. 533 Цивільного кодексу України вбачається, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.
Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та від 16.11.2022р. у справі №301/2052/18 у яких зазначено, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що оскільки відповідач по справі ОСОБА_2 отримав позику в іноземній валюті, тому до стягнення з нього підлягає сума позики, виражена у валюті зобов'язання - доларах США.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 837 грн. 66 коп., оскільки позовні вимоги задоволено на 69,16%.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-78, 81, 89, 95, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, на підставі ст. ст. 15, 526, 533, 625, 1046 - 1049 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 16.09.2020 року у розмірі 1401 (одна тисяча чотириста один) 47 доларів США з яких 1360 доларів США - заборгованість за основною сумою боргу та 41,47 доларів США - 3 відсотки річних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі із сплати судового збору в розмірі 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 66 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
представник позивача - адвокат Рязанцев Олександр Євгенович, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1081700 від 15.01.2024р., юридична адреса: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Ківерцівського районного суду С.В. Поліщук