Справа № 158/256/24
Провадження № 1-кп/0158/51/24
20 лютого 2024 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження №12023035590000290 від 02.10.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,-
В провадженні Ківерцівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження №12023035590000290 від 02.10.2023 року відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували.
Суд, заслухавши думку учасників справи, виконавши вимоги ст. ст. 342-345 КПК України, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши виключно його зміст та реєстр матеріалів досудового розслідування на відповідність вимогам КПК України (не вдаючись до передчасної оцінки наявності чи відсутності доказів винуватості обвинуваченого на цій стадії кримінального процесу), приходить до наступних висновків.
Вирішуючи питання про можливість призначення обвинувального акту до судового розгляду, норми ст. 314 КПК України покладають на суд обов'язок у підготовчому судовому засіданні перевірити обвинувальний акт на відповідність його вимогам КПК України.
Згідно із ч. 4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, встановленим ст.291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, та які є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Так згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 на початку серпня 2022 року (точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , через всесвітню мережу Інтернет, на одному із невстановлених досудовим розслідуванням сайтів, більш детально досудовим розслідуванням не встановлено, знайшов оголошення щодо виготовлення документів, а саме посвідчення водія. В подальшому, маючи злочинний умисел, направлений на пособництво у підробленні посвідчення водія, яке видається установою, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій ОСОБА_4 у формі переписки через мобільний додаток «Телеграм» звернувся до невстановленої досудовим розслідуванням особи, з якою заздалегідь домовився про виготовлення посвідчення водія за обумовленою ціною, та через цей же мобільний додаток, з метою підроблення посвідчення водія, яке згідно «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №340 від 08.05.1993 року, є документом, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом та видається після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, передбаченому Міністерством охорони здоров'я, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складання теоретичного і практичного іспитів у територіальних органах з надання сервісних послуг МВС, надав невстановленій особі персональні анкетні дані із зазначенням місця проживання, особистий підпис та власне фотозображення у електронній формі, з метою внесення їх до підробленого посвідчення водія на своє ім'я, бланк якого не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланка посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу на території України, так як виготовлений не у відповідності до вимог, які пред'являються до даного виду документів, тим самим виступив пособником в підробленні офіційного документа, що дає право керувати транспортними засобами, які були використані такою особою для підробки у невстановленому місці та невстановлений час посвідчення водія. Після цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб ОСОБА_4 отримав виготовлене на його ім'я посвідчення водія категорій «А1», «А», «В» серії НОМЕР_1 , видане 26.08.2022 ТСЦ8042, за що перерахував невідомій особі грошові кошти в сумі 7000 грн.
Дії ОСОБА_4 досудовим слідством кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, як пособництво, надання засобів іншим співучасникам злочину у підробленні посвідчення, яке видається установою і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, вчиненими за попередньою змовою групою осіб.
Крім того ОСОБА_4 достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане на його ім'я є підробленим, 01.10.2023 приблизно о 18 год. 05 хв., перебуваючи в м. Ківерці по вул. Шевченка, здійснивши виклик на лінію «102» за фактом заподіяння йому тілесних ушкоджень, під час встановлення працівниками поліції його особи як заявника, на законну вимогу поліцейського, керуючись прямим умислом, спрямованим на використання завідомо підробленого документа, особисто, добровільно пред'явив для перевірки підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 26.08.2022 на його ім'я, бланк якого не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланку посвідчення водія, що перебуває в офіційному обігу та території України, так як виготовлений не у відповідності до вимог, які пред'являються до даного виду документів, чим фактично використав завідомо підроблений документ.
Такі дії, ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.
Суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить відомостей щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону про кримінальну відповідальність, зокрема в частині пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше).
Обвинувальний акт не містить відомостей щодо мотивів вчинення інкримінованого ОСОБА_4 діяння за вищевказаною статтею обвинувачення, яке підлягало встановленню під час досудового розслідування, така невідповідність акту призводить до певної правової невизначеності щодо пред'явленого обвинувачення, а формулювання обвинувачення є незрозумілим, враховуючи, що інкриміноване обвинуваченому правопорушення є такими, що вчиняється із прямим умислом.
Згідно зі ст. 338 КПК України передбачена можливість зміни обвинувачення в суді, однак це є правом прокурора, а не обов'язком, тоді як відповідно до ч.3 ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно положення п. (а) ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Неухильне дотримання вимог Закону при складанні обвинувального акта, дає можливість обвинуваченому розуміти в чому саме він обвинувачується та ефективно захищатись від висунутого обвинувачення, а суду за результатами розгляду провадження прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки складений із суттєвими недоліками, які унеможливлюють призначення даного кримінального провадження до судового розгляду та підлягає поверненню прокурору.
Крім того в підготовчому судовому засіданні, при з'ясуванні анкетних даних особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, востаннє 27.11.2013р. за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років та був звільнений з місць позбавлення волі у 2021 році, а отже має непогашену судимість, що може вплинути при доведеності вини даної особи в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях на міру покарання, що не зазначено в обвинувальному акті.
Керуючись ст. ст. 110, 291, 314, 372 КПК України, суд -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023035590000290 відомості про яке, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 жовтня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України - повернути прокурору.
Ухвала суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1