154/5004/23
1-кп/154/275/24
20.02.2024 Володимир-Волинський міський суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Володимирі за засобом відеофіксації кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023035010000777 від 24.07.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Нововолинськ, Волинської області, українки, громадянки України, із повною середньою освітою, пенсіонера, не судимої, не одруженої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
ОСОБА_4 23.07.2023 близько о 17-00год, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, який продовжено Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023, затвердженим Законом України №3057IX "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 з 05 год. 30 хв. 20.05.2023 строком на 90 діб, перебуваючи на зупинці громадського транспорту, розташованої біля території домоволодіння АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, керуючись корисливим мотивом та раптово виниклим умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, таємно викрала мобільний телефон марки «Redmi 9a» модель «М2006С346» вартістю 2000грн, який належить ОСОБА_5 , чим спричинила потерпілій майнову шкоду на вказану суму.
Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у скоєнні інкримінованого їй злочину визнала повністю, фактичні обставини справи підтвердила, пояснив, що щиро кається у вчиненому і дала показання, які повністю узгоджуються з описовою частиною цього вироку. Зібрані по справі докази визнає та їх не оспорює. Зазначила, що на теперішній момент у повній мірі відшкодувала потерпілій спричинену шкоду, усвідомив протиправність своїх дій, просила суд суворо її не карати.
Потерпіла у кримінальному провадженні ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має, оскільки шкода відшкодована в добровільному порядку у повному обсязі, просить суворо винну не карати.
Суд у порядку ст.325 КПК України вирішив провести судовий розгляд у відсутності потерпілого.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч.3ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, що характеризують її особу.
При цьому суд з'ясував правильність розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, з'ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз'яснив обвинуваченій, та всім учасникам справи що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи та кваліфікацію інкримінованого правопорушення в апеляційному порядку.
Таким чином, вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, є повністю доведеною, а дії правильно кваліфікованими за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
При цьому, треба зазначити, що привласнення особою майна, знайденого в адміністративних приміщеннях, пунктах здійснення розрахунково-касових операціях та інших громадських місцях з обмеженим простором, слід констатувати презумпцію «забутості» речі її власником. У цьому разі особа, яка привласнює річ, має розуміти, що зовнішні умови, обстановка, розташування речі свідчать про те, що вона фактично не вийшла з володіння власника, оскільки залишена чи забута ним.
Обираючи міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченої, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, пенсійного віку, має постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується добре, протягом року до адміністративної відповідальності не притягалась, на профілактичних обліках, на обліках у спеціалізованих установах не перебуває. Вину у скоєному злочині визнавала на протязі всього розгляду справи, засуджувала себе за скоєні діяння, не намагалась уникнути відповідальності, активно сприяла розкриттю злочину, мала належну процесуальну поведінку, відшкодувала шкоду потерпілій в добровільному порядку.
Обставинами, що пом'якшує покарання обвинуваченої, суд визнає сприяння розкриттю злочину, щире каяття та добровільне відшкодування потерпілій спричиненої шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст.75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуванняст.75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Таким чином, вирішення судом питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання ґрунтується на наведених вище вимогах.
Беручи до уваги думку сторони публічного обвинувачення, що вважала можливим призначити покарання з іспитовим строком, позицію потерпілої, яка претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченої не має, та просила обрати покарання не пов'язане з позбавленням волі, обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин, а також сукупність всіх даних, що характеризують особу винної, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, і вважає за необхідне у відповідності до ст.ст.75, 76 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням та з урахуванням положень, передбачених цими статтями, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.
За вимогами ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з державного бюджету України. Суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що під час досудового розслідування для залучення експерта з метою проведення судової товарознавчої експертизи витрачено 956 грн., які визнані обвинуваченою.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не продовжувався.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Речові докази по справі повинні бути визначені відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.349,373,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185 КК України і призначити їй покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь держави (код бюджетної класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження», призначення платежу: за висновок експерта №СЕ-19/103-23/11920-ТВ від 23.10.2023) витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 956 грн.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не продовжувався.
Речові докази: мобільний телефон «Redmi 9a» модель «М2006С346» - повернути власнику ОСОБА_5 .
На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1