Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
12.02.2024 Справа № 922/5215/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (адреса: 07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 20-В, офіс; код ЄДРПОУ: 32837895)
до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (адреса: 61037, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 199; код ЄДРПОУ: 05762269) просп. Героїв Харкова, 199,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61037
про стягнення 377887,48 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Долідзе А. О. (ордер серії АЕ № 1249400 від 22.12.2023);
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (далі - відповідач) 377887,48 грн, з яких:
252450,00 грн - заборгованості;
104397,67 грн - інфляційних нарахувань;
21039,81 грн - 3% річних.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю продукції № 09/12 від 03.12.2020 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.
Ухвалою Господарського суду Харківської від 12.12..2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; дану справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження за клопотанням позивача та призначено підготовче судове засідання на 12.01.2024.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської від 12.01.2024 підготовче засідання відкладено на 29.01.2024.
В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач подав до суду відзив (вх. № 35915 від 28.12.2023), в якому просить суд:
1) перевірити підстави та належність доказів на підтвердження позовних вимог;
2) перевірити правильність та правові підстави нарахування 3 % річних та інфляційних втрат;
3) визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача-АТ «Українські енергетичні машини» у період з 24.02.2022 по теперішній час та застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій, у зв'язку із чим звільнити АТ «Укренергомашини» від цивільно-господарської відповідальності (з оплати інфляційних втрат та 3 % відсотків річних у період з 22.02.2022 по цей час), оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування;
4) за інший період, застосувати принцип справедливості, у зв'язку з чим відмовити позивачу у стягненні з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат або зменшити розмір їх стягнення на 90 %.
Свої вимоги відповідач обґрунтовує з посиланням на те, що із початку військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022 у діях відповідача відсутня вина (провина) у затримці розрахунків з позивачем за поставлену продукцію за договором, оскільки зазначене мало місце через існування об'єктивних і незалежних від нього обставин, а саме обставин непереборної сили (що, зокрема, підтверджується листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. «Щодо засвідчення форс-мажорних обставин», та Сертифікатом Харківської торгово-промислової палати за вих. №114/63.01-6 від 30.09.2022). Відповідач також зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесення збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань за договором; що відповідач не отримує а ні бюджетного фінансування, а ні будь-яких дотаційних виплат чи преференцій; що покладення на відповідача надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість підприємства, що в результаті приватизації завдасть збитків державі.
Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 417 від 08.01.2024; вх. № 452 від 08.01.2024), в якій наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач вказує, що за умовами договору про закупівлю продукції № 09/12 від 03.12.2020 відповідач зобов'язаний був сплатити 50% вартості поставленої продукції в сумі 254450,00 грн в термін до 19.02.2021, тобто більше ніж за рік до початку військової агресії Російської Федерації проти України, при цьому будь-яких пропозицій стосовно відтермінування оплати позивачу не надавав.
Також позивач вважає безпідставними посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 оскільки саме по собі існування форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення особи від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань та допускається за наявності певних умов, чого відповідачем в даному випадку не доведено.
Позивач вважає, що звільнення можливе від відповідальності за невиконання зобов'язань, а не від самого виконання зобов'язання в цілому, тоді як інфляційні та 3% річних не є штрафними санкціями, а тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.
Позивач вказує, що відповідачем до матеріалів справи не надано сертифіката Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили щодо виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати товару за Договором про закупівлю продукції №09/12 від 09.12.2020, та ін.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання заперечень в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.12.2023.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.02.2024.
У судове засідання 12.02.2024 прибув представник позивача, який наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 12.02.2024 свого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.
Оскільки, неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за його відсутності, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 09.12.2020 між позивачем, як постачальником, та Акціонерним товариством «Турбоатом», як покупцем, укладено договір про закупівлю продукції № 09/12 (далі за текстом - договір; а. с. 32-37), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити продукцію покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в кількості та за цінами:
найменування продукції - флюс Record SK, код УКТ ЗЕД: 3810100000;
од. вим. - кг;
кількість - 4950,0;
ціна за од. б/ПДВ - 85,00;
сума б/ПДВ - 420750,00;
ПДВ 20% - 84150,00;
всього з ПДВ - 504900,00 (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 3.1 договору загальна сума договору складає: 504900,00 грн (п'ятсот чотири тисячі дев'ятсот грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 84150,00 грн.
На підставі п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах: 50% протягом п'яти банківських днів після підписання договору, 50% впродовж 10-15 днів після поставки продукції на склад покупця.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Відповідно до п. 10.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як свідчать матеріали справи, 09.12.2020 постачальником був виставлений покупцеві на оплату рахунок-фактура № 4211 на суму 504900,00 грн.
АТ «Турбоатом» сплатило 50% вартості продукції платіжною інструкцією № 302 від 27.01.2021 на суму 252450,00 грн.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу обумовлений товар за видатковою накладною № РН-0285 від 04.02.2021 (а. с. 40).
Однак, в подальшому решту вартості поставленого товару в сумі 252450,00 грн. АТ «Турбоатом» не оплатило.
В подальшому Акціонерне товариство “Турбоатом” змінило свою назву на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України “Про погодження реорганізації акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш” шляхом приєднання до акціонерного товариства “Турбоатом” № 1005-р від 26.08.2021. 27.08.2021 відбулись позачергові загальні збори АТ "Турбоатом", на яких прийнято рішення про його перейменування в Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" без зміни юридичної особи.
У зв'язку із зміною назви покупця, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 16.09.2021 (а. с. 38) та внесено відповідні зміни до договору.
З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 10 від 26.09.2023 (а. с. 43-45) з вимогою про погашення існуючої заборгованості, однак, відповідач залишив зазначену претензію без відповіді, а викладені у ній вимоги - без задоволення.
Обставини щодо стягнення існуючого боргу в сумі стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України також нарахував до стягнення з відповідача 21039,81 грн. 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання з оплати з 19.02.2021 по 29.11.2023 та 104397,67 грн інфляційних втрат за період прострочення з березня 2021 по жовтень 2023
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За умовами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо вимог про стягнення основного боргу.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В даному випадку, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості поставлений товар у сумі 252450,00 грн підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Строк виконання зобов'язань з його оплати визначено умовами договору, та є таким, що настав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині та стягнення з відповідача на користь позивача 252450,00 грн заборгованості.
Щодо позову в частині стягнення інфляційних та річних, суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1-2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
У даному випадку, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, оскільки не виконав його в строк, встановлений умовами укладеного між сторонами договору. Зазначене надає позивачу право на нарахування інфляційних та 3% річних за весь час прострочення.
Згідно з позовною заявою, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі ст. 625 ЦК України також нарахував до стягнення з відповідача 21039,81 грн. 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання з оплати з 19.02.2021 по 29.11.2023 та 104397,67 грн інфляційних втрат за період прострочення з березня 2021 року по жовтень 2023 року
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про його правомірність та арифметичну вірність.
За таких обставин, позов в зазначеній частині вимог також підлягає задоволенню.
Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач вважає, що у його діях відсутня вина (провина) у затримці розрахунків з Позивачем за поставлену продукцію за Договором із початку військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022, оскільки відповідач не мав змоги здійснити вчасний розрахунок через існування об'єктивних і незалежних від нього обставин, а саме обставин непереборної сили.
Однак, з цього приводу суд зазначає, що згідно з умовами договору відповідач мав здійснити розрахунки з позивачем впродовж 10-15 днів після поставки продукції на склад покупця, тобто в даному випадку виходячи з дати поставки товару, остаточна оплата мала бути проведена до 19.02.2021, тобто більше ніж за рік до введення воєнного стану з 24.02.2022.
Таким чином, посилання відповідача, як на підставу для звільнення відповідальності, на військову агресію Російської Федерації проти України є безпідставним.
Крім того, сама по собі збройна агресія проти України не може бути автоматичною підставою для звільнення від виконання будь-кого в Україні від будь-яких зобов'язань або для припинення виконання, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
На підставі ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Пунктами 8.1., 8.5. укладеного між сторонами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне виконання обов'язків за цим договором, якщо вони трапились внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин). Належним доказом форс-мажорних обставин та строку їх дії служать довідки, які видаються відповідною торговою палатою чи повноваженими органами місцевої (за місцем форс-мажорних обставин) державної адміністрації.
28.02.2022 Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення необхідності обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено загальний офіційний лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
За змістом наведеного листа на підставі статей 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, статуту, ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та підтверджує, що військова агресія Російської Федерації проти України, яка стала підставою введення воєнного стану в Україні є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Однак, в даному випадку відповідачем не надано суду сертифікату про наявність форс-мажорних обставин які зумовили неможливість виконання ним умов договору № 09/12 від 09.12.2020.
Посилання відповідача з цього приводу на сертифікат Харківської Торгово-промислової палати №6300-22-1122 є безпідставними, оскільки цей сертифікат стосується зобов'язань відповідача щодо сплати податку на прибуток за І квартал 2022 року, І півріччя 2022 року та не має відношення до зобов'язань за спірним договором.
Посилання відповідача на вказаний вище лист ТПП № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин є також безпідставними, оскільки зазначений лист не може вважатися беззаперечним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання конкретного договору.
До того ж, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Зазначена правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Також, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17.
Окрім того, сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18.
В даному випадку, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України факт існування форс-мажорних обставин у правовідносинах з позивачем за договором про закупівлю продукції №09/12 від 09.12.2020.
Щодо посилань відповідача як на підставу звільнення від відповідальності, на неможливість здійснювати господарську діяльність з початком війні, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється саме від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання про наявність вини, як умови застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, слід ураховувати особливість правової природи цієї відповідальності.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові, ці суми нараховуються незалежно від вини боржника.
До того ж, інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 5668,31 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (адреса: 61037, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 199; код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (адреса: 07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 20-В, офіс; код ЄДРПОУ 32837895):
252450,00 грн. - заборгованості;
104397,67 грн. - інфляційних нарахувань;
21039,81 грн. - 3% річних;
5668,31 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "19" лютого 2024 р.
Суддя О.І. Байбак