просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
19 лютого 2024 року м. Харків Справа № 913/46/24
Провадження №17зз/913/46/24
За позовом заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури, м. Лисичанськ Луганської області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних відносинах:
позивача - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області,
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна», м. Київ,
про стягнення 1681903,25 грн.
Господарський суд Луганської області у складі судді Фонової О.С.,
без виклику представників сторін.
Обставини справи: 16.02.2024 заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - Лисичанська МВА, позивач у справі) з позовом від 14.02.2024 №50-404ВИХ-24 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсол Україна» (далі - ТОВ «Енсол Україна», відповідач у справі) з вимогами:
- стягнути з ТОВ «Енсол Україна» (код ЄДРПОУ 40692920, вул. Закревського Миколи, будинок 29А, м. Київ, 02222) на користь Лисичанської МВА (код ЄДРПОУ 44044068, вул. ім. М. Грушевського, будинок 7, м. Лисичанськ Луганської області, 93100, тимчасове місцезнаходження: вул. Київська, 132/2, м. Обухів Київської області, 08700) кошти в сумі 1681903,25 грн;
- стягнути з ТОВ «Енсол Україна» (код ЄДРПОУ 40692920, вул. Закревського Миколи, будинок 29А, м. Київ, 02222) на користь Луганської обласної прокуратури витрати (код ЄДРПОУ 02909921, вул. Б. Ліщини, б. 27, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 92700) на оплату судового збору у сумі 25228,55 грн на р/р UA048201720343140001000000839; банк: ДКСУ у м. Київ; код ЄДРПОУ: 02909921.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив таке.
У липні 2022 року заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» (далі - ЛКСП «Лисичанськводоканал») до ТОВ «Енсол Україна», в якому просив:
- визнати недійсною додаткову угоду від 13.04.2020 №5 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е;
- визнати недійсною додаткову угоду від 13.10.2020 № 12 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е;
- визнати недійсною додаткову угоду від 24.12.2020 №17 в частині положень Специфікації від 24.12.2020 № 3, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в сумі 2,34 грн та у вересні 2020 року - січні 2021 року в сумі 2,36 грн;
- визнати недійсною додаткову угоду від 20.01.2021 №18 в частині положень Специфікації від 20.01.2021 № 5, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в сумі 2,34 грн та у вересні 2020 року - лютому 2021 року в сумі 2,36 грн;
- визнати недійсною додаткову угоду від 01.03.2021 №20 в частині положень Специфікації від 01.03.2021 № 6, якими встановлено ціну за одиницю товару - електричної енергії у березні 2020 року в сумі 2,34 грн, у вересні 2020 року - до 15 березня 2021 року в сумі 2,36 грн;
- стягнути з ТОВ «Енсол Україна» на користь ЛКСП «Лисичанськводоканал» кошти в сумі 1681903,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані додаткові угоди укладено з порушенням приписів п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме необґрунтовано збільшено ціну електричної енергії за відсутності документального підтвердження коливання ціни цього товару на ринку, що є підставою для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім того, в результаті укладення оспорюваних додаткових угод з порушенням вимог законодавства з бюджету безпідставно і у надмірній сумі сплачено відповідачу грошові кошти, які підлягають повернення відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних додаткових угод відмовлено; позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Енсол Україна» на користь ЛКСП «Лисичанськводоканал» коштів залишено без розгляду.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що:
- ЛКСП «Лисичанськводоканал» не є належним позивачем, в особі якого прокурор міг би звернутися з позовом до суду за захистом законних інтересів держави, оскільки така особа не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень, а отже, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі комунального підприємства є неправомірним;
- прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі першого позивача, оскільки прокурор не замінює Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області і не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються з публічним інтересом, не були не захищені;
- під час укладення між ЛКСП «Лисичанськводоканал» та ТОВ «Енсол Україна» додаткових угод №№5, 12, останніми порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, у зв'язку з чим додаткові угоди №№ 5, 12 є нікчемними згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі» і відповідно не породжують жодних правових наслідків для сторін, тому у задоволенні позову в частині визнання недійсними додаткових угод від 13.04.2020 № 5, від 13.10.2020 № 12 суд відмовив, у зв'язку з неналежним способом захисту порушеного права;
- додатковими угодами №№ 17, 18 та 20 не збільшено вартість електроенергії, однак на підставі цих угод внесені зміни до положень специфікацій від 24.12.2020 №3, від 20.01.2021 №5 та від 01.03.2021 №6, які є додатком №5 до договору про постачання електричної енергії від 13.01.2020 № 1-Е, в частині визначення вартості ціни за одиницю товару - електричної енергії у сумі 2,34 грн та 2,36 грн, тому також є нікчемними у цій частині, з огляду на те, що збільшення договірної ціни за одиницю товару у сумі 2,34 грн та 2,36 грн встановлено у додаткових угодах №5 та №12, що є нікчемними.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі №913/157/22, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2023, рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 скасовано в частинах відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод від 13.10.2020 № 12, від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20, ухвалено в цих частинах нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги задоволено у повному обсязі; в іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 залишено без змін.
Постанову мотивовано відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ЛКСП «Лисичанськводоканал», тому суд апеляційної інстанції визнав правильним висновок місцевого господарського суду про необхідність залишення без розгляду позову, поданого заступником керівника Лисичанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Лисичанської МВА та ЛКСП «Лисичанськводоканал», про стягнення з ТОВ «Енсол Україна» на користь ЛКСП «Лисичанськводоканал» коштів у сумі 1681903,25 грн відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод від 13.10.2020 №12, від 24.12.2020 №17, від 20.01.2021 №18, від 01.03.2021 № 20 до договору постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 №1-Е суд апеляційної інстанції визнав належним і ефективним способом захисту інтересів держави внаслідок укладення незаконних правочинів, що не було враховано судом першої інстанції під час вирішення спору у справі, та помилково застосовано норми Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції, що вже не діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а додаткову угоду №5 визнано нікчемною згідно зі ст.ст. 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі», і відповідно вона не породжує жодних правових наслідків для сторін.
Прокурор зазначив, що суди, встановивши відповідно нікчемність та недійсність вказаних вище правочинів, не вирішили питання про застосування правових наслідків такої недійсності, залишивши без розгляду позовні вимоги прокурора в частині стягнення з ТОВ «Енсол Україна» коштів в сумі 1681903,25 грн на користь ЛКСП «Лисичанськводоканал», зазначивши, що прокурор звернувся до суду не в інтересах держави, а в особі вказаного комунального підприємства.
З огляду на викладене, прокурор посилаючись на ч. 4 ст. 226 ГПК України вважає, що має право повторно звернутися до суду з позовними вимогами, що були залишені судом без розгляду під час вирішення справи №913/157/22 після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду та за умови дотримання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки єдиною підставою для залишення позовних вимог прокурора про стягнення з ТОВ «Енсол Україна» коштів у сумі 1681903,25 грн стало те, що прокурор звертаючись до суду визначив неналежного позивача у справі №913/157/22.
Прокурор вважає, що наявні достатні правові підстави для застосування наслідків недійсності вказаних вище додаткових угод шляхом повернення надмірно сплачених споживачем та безпідставно збережених постачальником бюджетних коштів у сумі 1681903,25 грн, які слід повернути Лисичанській МВА. Саме у такий спосіб будуть відновлені порушені інтереси держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні повноваження у сфері бюджету на території Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області.
Разом із позовною заявою 16.02.2024 прокурором подано заяву від 14.02.2024 №50-405ВИХ-24 про забезпечення позову, в якій останній просить суд прийняти заяву до розгляду та винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб: на готівкові грошові кошти, грошові кошти, що перебувають у банківських установах, а також на рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ «Енсол Україна» (код ЄДРПОУ 40692920, вул. Закревського Миколи, будинок 29А, м. Київ, 02222) у межах ціни заявленого позову, а саме, у розмірі 1681903,25 грн.
До заяви прокурор надав докази сплати Луганською обласною прокуратурою судового збору в сумі 1514,00 грн за платіжною інструкцією №49 від 12.02.2024.
В обґрунтування заяви прокурор вказує, що:
- ціна заявленого позову складає 1681903,25 грн, яка є значною, стягнення якої без застосування відповідних заходів забезпечення буде значно ускладнено, а у відповідача протягом всього судового розгляду справи буде можливість створити перешкоди для виконання рішення суду;
- є підстави вважати, що відповідачем після відкриття провадження у справі за позовною заявою прокурора можуть бути вжиті заходи, спрямовані на переховування майна, грошових коштів, на які може бути накладено стягнення під час виконання рішення суду (продаж, зміна власника, дарування, тощо).
Так, відповідачем, протягом 2020-2024 років неодноразово змінювалась його юридична та фактична адреса, змінювались керівники та власники: 27.08.2020, 03.09.2020, 19.03.2021, 13.08.2021, 08.10.2021, 29.12.2023 до ЄДРПОУ вносились зміни щодо кінцевого бенефіціарного власника; 23.03.2021, 28.12.2023 до ЄДРПОУ вносились зміни щодо складу засновників (учасників); 19.10.2021, 29.12.2023 до ЄДРПОУ вносились зміни щодо керівника юридичної особи; 16.02.2023, 29.12.2023 до ЄДРПОУ вносились зміни щодо місцезнаходження юридичної особи.
Зазначені обставини свідчать про присутність динамічної зміни власників, керівників, місцезнаходження юридичної особи протягом незначного проміжку часу, що зберігається і на час звернення з цією заявою;
- відповідач є діючим суб'єктом господарювання, у якого відсутні заборгованості за податками та зборами, що дає йому можливість вільно розпоряджатися належними активами, у тому числі, грошовими коштами, рухомим та нерухомим майном, здійснювати операції, що передбачають забезпечення своїх зобов'язань за рахунок такого майна.
Прокурор при розгляді заяви про забезпечення позову просить врахувати висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 21.12.2021 № 910/10598/21, від 28.12.2021 у справі №910/13681/21.
Враховуючи викладене, прокурор зазначив, що переслідуючи мету забезпечення виконання рішення суду, у разі його ухвалення на користь органу, в особі якого він звертається, просить суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, не позбавляючи останнього правом їх володіння, користування, одночасно із цим обмежуючи право розпоряджатися ними до моменту набрання законної сили рішенням суду за заявленими позовними вимогами.
Як зазначає прокурор, порушуючи питання про застосування лише одного заходу забезпечення позову, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, не тільки переслідує мету відновлення порушених прав позивача, але і діє добросовісно, уникаючи надмірного та необґрунтованого навантаження на відповідача, що мало б місце у разі застосування більш широкого кола заходів забезпечення позову.
Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 139 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прийняття заяви прокурора про забезпечення позову від 14.02.2024 №50-405ВИХ-24 у справі № 913/46/24 до свого розгляду та вирішення її без проведення судового засідання, повідомлення та виклику учасників справи.
Розглянувши подану прокурором заяву про забезпечення позову, суд встановив таке.
Згідно з даними програми «Діловодство спеціалізованого суду»:
- рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 у справі №913/157/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора - про визнання недійсними додаткових угод від 13.04.2020 №5, від 13.10.2020 №12, від 24.12.2020 №17, від 20.01.2021 №18, від 01.03.2021 №20, до договору про постачання електричної енергії споживачу від 13.01.2020 № 1-Е; позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Енсол Україна» на користь ЛКСП «Лисичанськводоканал» коштів в сумі 1681903,25 грн залишено без розгляду;
- постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі №913/157/22, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.10.2023, рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 скасовано в частинах відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод від 13.10.2020 № 12, від 24.12.2020 № 17, від 20.01.2021 № 18, від 01.03.2021 № 20, ухвалено в цих частинах нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги задоволено у повному обсязі; в іншій частині рішення Господарського суду Луганської області від 14.03.2023 залишено без змін.
16.02.2024 прокурор звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Лисичанської МВА з позовом від 14.02.2024 №50-404ВИХ-24 до ТОВ «Енсол Україна» з вимогами стягнути з ТОВ «Енсол Україна» на користь Лисичанської МВА кошти в сумі 1681903,25 грн, а також стягнути з ТОВ «Енсол Україна» на користь Луганської обласної прокуратури судові витрати на оплату судового збору в сумі 25228,55 грн.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.01.2024 за кодом 276018520844 щодо юридичної особи ТОВ «Енсол Україна» (код ЄДРПОУ 40692920, місцезнаходження: вул. Закревського Миколи, будинок 29А, м. Київ, 02222) було вчинено наступні реєстраційні дії: 27.08.2020, 03.09.2020, 19.03.2021, 13.08.2021, 08.10.2021, 29.12.2023 до ЄДРПОУ вносились зміни щодо кінцевого бенефіціарного власника; 23.03.2021, 28.12.2023 до ЄДРПОУ вносились зміни щодо складу засновників (учасників); 19.10.2021, 29.12.2023 до ЄДРПОУ вносились зміни щодо керівника юридичної особи; 16.02.2023, 29.12.2023 до ЄДРПОУ вносились зміни щодо місцезнаходження юридичної особи.
Прокурор просить застосувати види забезпечення позову, в межах суми 1681903,25 грн, накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб на готівкові грошові кошти, грошові кошти, що перебувають у банківських установах, а також на рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ «Енсол Україна» (код ЄДРПОУ 40692920, вул. Закревського Миколи, будинок 29А, м. Київ, 02222).
Встановивши фактичні обставини з поданою заявою суд, дослідивши надані заявником докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов висновку про таке.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Частиною 4 статті 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 у справі №910/361/18.
Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до статті 74 ГПК України позивач зобов'язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Прокурор зазначив, що переслідуючи мету забезпечення виконання рішення суду, у разі його ухвалення на користь органу, в особі якого він звертається, просить суд вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, не позбавляючи останнього правом їх володіння, користування, одночасно із цим обмежуючи право розпоряджатися ними до моменту набрання законної сили рішенням суду за заявленими позовними вимогами.
Так, доводячи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, прокурор посилається на те, що відповідачем протягом 2020 - 2024 років змінено власника, складу засновників, керівника юридичної особи, а також місцезнаходження товариства, а також на те, що відповідач після відкриття провадження у справі за позовною заявою прокурора можуть бути вжиті заходи, спрямовані на переховування майна, грошових коштів, на які може бути накладено стягнення під час виконання рішення суду (продаж, зміна власника, дарування, тощо).
Дійсно, як встановлено судом згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) від 09.01.2024 за кодом 276018520844 щодо юридичної особи ТОВ «Енсол Україна» (код ЄДРПОУ 40692920, місцезнаходження: вул. Закревського Миколи, будинок 29А, м. Київ, 02222) було вчинено наступні реєстраційні дії: 27.08.2020, 03.09.2020, 19.03.2021, 13.08.2021, 08.10.2021, 29.12.2023 до ЄДРПОУ вносились зміни щодо кінцевого бенефіціарного власника; 23.03.2021, 28.12.2023 до ЄДРПОУ вносились зміни щодо складу засновників (учасників); 19.10.2021, 29.12.2023 до ЄДРПОУ вносились зміни щодо керівника юридичної особи; 16.02.2023, 29.12.2023 до ЄДРПОУ вносились зміни щодо місцезнаходження юридичної особи.
Як зазначив сам прокурор, відповідач не має боргу зі сплати податків та зборів, веде господарську діяльність. Доказів, які б свідчили про ухилення від виконання рішення в подальшому, крім змін до відомостей у Реєстрі, прокурором не надано. В той же час, внесення змін до Реєстру щодо зміни власника, складу засновників, керівника юридичної особи, місцезнаходження юридичної особи є правом відповідача та ніяк не впливає на його можливість виконання зобов'язань щодо сплати коштів у разі задоволення позовних вимог. Вказане не свідчить також про ухиляння відповідача від виконання будь-яких зобов'язань. Принаймні, прокурор не надав доказів на підтвердження цих фактів. Заява про забезпечення позову, по суті, ґрунтується на припущеннях прокурора, щодо яких суд не знайшов підтвердження доказами та висновками.
Жодних інших обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб та імовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі їх невжиття заява про забезпечення позову не містить.
Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з огляду також на те, що позивачем не конкретизовано захід забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви прокурора.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви прокурора від 14.02.2024 №50-405ВИХ-24 про забезпечення позову у цій справі.
В той же час суд зауважує, що відмова у забезпеченні позову жодним чином не перешкоджає повторному зверненню прокурора до суду з відповідною заявою з вказанням конкретного заходу забезпечення позову та наданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність його застосування.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури від 14.02.2024 №50-405ВИХ-24 про забезпечення позову у справі № 913/46/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Олена ФОНОВА
вих. №
19.02.2024
Надр. 1 прим.
1- до справи
2- заступнику керівника Лисичанської окружної прокуратури (вул. Менделєєва, 65, м. Лисичанськ Луганської області, 93100; тимчасове місцезнаходження: вул. Соборна, 5А, м. Кропивницький Кіровоградської області, 25009) - на електронну пошту: lispr@ukr.net + до електронного кабінету
3- Лисичанській міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (вул. ім. М. Грушевського, будинок 7, м. Лисичанськ Луганської області, 93100, тимчасове місцезнаходження: вул. Київська, 132/2, м. Обухів Київської області, 08700) - до електронного кабінету
4- ТОВ «Енсол Україна» (вул. Закревського Миколи, будинок 29А, м. Київ, 02222) - до електронного кабінету
5- прокуратурі Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4) - на електронну пошту: upr15.prok.kh@gmail.com + до електронного кабінету
Внесено до ЄДРСР
19.02.2024
__________ Світлана АВІЛОВА