вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/3450/23
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадження матеріли справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Финтрейд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Консалдінг-Інвест»
про стягнення 65 226,34 грн
Без виклику учасників справи;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Финтрейд» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Консалдінг-Інвест» про стягнення 65 226,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару № 14/08/06-2 від 14.08.2023 в частині оплати за поставлений товар. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 58 646,72 грн основного боргу, 5 281,03 грн пені, 895,15 грн інфляційних втрат, 403,44 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/3450/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Финтрейд» залишено без руху.
23.11.2023 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 22.11.2023.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2023 було відкрито провадження у справі № 911/3450/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.12.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Остромирська, буд. 34, смт Гостомель, Київська обл., 08289.
Зазначене поштове відправлення було вручено відповідачу за довіреністю 13.12.2023, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. Отже відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В, починаючи з 14.02.2024 до 18.02.2024 включно перебувала у відрядженні, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
14.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Финтрейд» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Консалдінг-Інвест» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки товару № 14/08/06-2 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах та в порядку, визначених даним договором, мішки поліпропіленові та сітку овочеву (далі - товар) в асортименті, в кількості та за цінами, вказаними в видаткових накладних, які після підписання сторонами є невід'ємними частинами цього договору.
За змістом п. 1.2 вказаного правочину, товар постачається окремими товарними партіями протягом дії всього терміну даного договору. Під товарною партією сторони розуміють весь товар, одноразово замовлений покупцем, що зазначений у видатковій накладній.
Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що кількість товару зазначається в накладних. Якість товару повинна бути підтверджена посвідченням про якість та іншими документами, які необхідні для товару даного виду згідно чинного законодавства України.
Відповідно до пп. 3.1, 3.2 договору, вартість товару зазначається в накладних постачальника, з урахуванням ПДВ. Загальна вартість даного договору складається з суми вартості відвантажених постачальником товарних партій.
Згідно з п. 4.1 договору, поставка товару (партії товару) здійснюються окремими товарними партіями на підставі замовлення зі складу постачальника, розташованого за адресою: 46010, м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, на умовах базису поставки: DAP склад покупця: 08289, Київська область, смт Гостомель, вул. Остромирська, буд. 34, відповідно до Правил тлумачення торгівельних термінів - «Інкотермс» (у редакції 2010 р.).
За змістом пп. 4.2, 4.3 договору, підставою для поставки кожної товарної партії є замовлення покупця, яке передається постачальнику у письмовій, електронній, усній формі або засобами телефонного зв'язку. Поставка (відпуск) товару здійснюється у термін 2 (двох) днів з моменту погодження постачальником замовлення покупця. Замовлення здійснене покупцем означає, що останній згоден з умовами поставки та оплати, передбаченими даним договором.
Пунктом 4.4 договору визначено, що право власності та всі ризики на товар переходять від постачальника до покупця у момент передавання товару (партії товару), що підтверджується підписом покупця у товарній накладній. Покупець при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в накладній, та поставити відбиток печатки з підписом уповноваженої особи на отримання товару. Повноваження осіб, що здійснюють прийняття товару від імені покупця (за виключенням отримання товару безпосередньо керівником суб'єкта господарювання), підтверджується оригіналом довіреності на отримання товару.
При передачі товару постачальник зобов'язаний одночасно разом з товаром передати покупцю наступні документи: - видаткову накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріпленою печаткою постачальника; - документи, які підтверджують якість товару згідно п. 2.2. договору.
Як стверджує позивач у позові, 14.08.2023 ТОВ «Торговий дім «Финтрейд», на виконання договору, поставило відповідачу товар - сітку 400х600 мм 17гр Ф в кількості 31 090 шт на загальну суму 68 646,72 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 787 від 14.08.2023 на суму 68 646,72 грн з ПДВ. Судом встановлено, що видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена відтиском печатки з боку позивача без зауважень та заперечень.
Відповідно до п. 3.3 договору, оплата здійснюється в наступному порядку: 100 % кожної партії товару здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання покупцем (отримувачем) належного за дійсним договором товару без зауважень, та за умови реєстрації продавцем податкової накладної (податкових накладних) на повну вартість товару в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та у строки, встановлені чинним законодавством. Під банківським днем у даному договорі сторони розуміють робочий день банків. Дні вважаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідними постановами Національного банку України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 798 від 14.08.2023 на оплату передбаченого у видатковій накладній товару на суму 68 646,72 грн, в т.ч. ПДВ на суму 11 441,12 грн.
Крім того, згідно пояснень позивача, ТОВ «Торговий дім «Финтрейд», на виконання вимог абз. «б» п. 185.1 ст. 185, абз. «б» п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та умов п. 3.3 договору, на підставі видаткової накладної № 787 від 14.08.2023 було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 80 від 14.08.2023 на відповідну суму ПДВ - 11 441,12 грн. На підтвердження вказаних відомостей позивачем долучено до позовної заяви податкову накладну № 80 від 14.08.2023.
Проте, як зазначає позивач, відповідач у передбачений договором строк не сплатив вартість поставленого товару на суму 68 646,72 грн, що є порушенням пп. 1.1, 3.3 договору.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товару, 18.10.2023 позивач звернувся до відповідача з досудовою претензією вих. № 18/10/01 від 18.10.2023 щодо оплати заборгованості за договором поставки № 14/08/06-2 від 14.08.2023 року, якою позивач вимагав у десятиденний строк з дати отримання даної претензії сплатити на користь ТОВ «Торговий дім «Финтрейд» заборгованість за договором поставки № 14/08/06-2 від 14.08.2023 року в сумі 68 646,72 грн.
Як зазначив позивач, після направлення претензії, 20.10.2023 відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 10 000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції в національній валюті № 20/10/2023382 від 20.10.2023 на суму 10 000,00 грн із призначенням платежу: «оплата за сітку зг. рах. № 798 від 14.08.2023 р., у т.ч. ПДВ 20.00% - 1666,67», копія якої наявна в матеріалах справи.
Таким чином, як стверджує позивач, станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідачем неналежним чином виконано зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку із чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за договором в загальній сумі 58 646,72 грн.
З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 58 646,72 грн основного боргу, а також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань 5 281,03 грн пені, 895,15 грн інфляційних збитків та 403,44 грн 3 % річних за період прострочення з 30.08.2023 до 12.11.2023 з урахуванням часткової оплати, здійсненої 20.10.2023.
Відповідно до п. 6.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань по даному договору.
Якщо не пізніше 10 (десяти) робочих днів з моменту закінчення дії договору жодна зі сторін у письмовій формі не заяви про його розірвання, дія договору вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік (п. 6.3 договору).
Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами про розірвання договору в прядку, передбаченому п. 6.3 договору, господарський суд дійшов висновку, що договір автоматично пролонгований на наступний календарний рік та станом на дату розгляду даної справи є чинним.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки товару № 14/08/06-2 від 14.08.2023, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як було зазначено судом раніше та передбачено сторонами в п. 4.1 договору, поставка товару (партії товару) здійснюються окремими товарними партіями на підставі замовлення зі складу постачальника, розташованого за адресою: 46010, м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, на умовах базису поставки: DAP склад покупця: 08289, Київська область, смт Гостомель, вул. Остромирська, буд. 34, відповідно до Правил тлумачення торгівельних термінів - «Інкотермс» (у редакції 2010 р.).
За змістом пп. 4.2, 4.3 договору, підставою для поставки кожної товарної партії є замовлення покупця, яке передається постачальнику у письмовій, електронній, усній формі або засобами телефонного зв'язку. Поставка (відпуск) товару здійснюється у термін 2 (двох) днів з моменту погодження постачальником замовлення покупця. Замовлення здійснене покупцем означає, що останній згоден з умовами поставки та оплати, передбаченими даним договором.
Пунктом 4.4 договору визначено, що право власності та всі ризики на товар переходять від постачальника до покупця у момент передавання товару (партії товару), що підтверджується підписом покупця у товарній накладній. Покупець при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в накладній, та поставити відбиток печатки з підписом уповноваженої особи на отримання товару. Повноваження осіб, що здійснюють прийняття товару від імені покупця (за виключенням отримання товару безпосередньо керівником суб'єкта господарювання), підтверджується оригіналом довіреності на отримання товару.
При передачі товару постачальник зобов'язаний одночасно разом з товаром передати покупцю наступні документи: - видаткову накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріпленою печаткою постачальника; - документи, які підтверджують якість товару згідно п. 2.2. договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 14.08.2023 на виконання умов договору поставив відповідачу товару - сітку 400х600 мм 17гр Ф в кількості 31 090 шт на загальну суму 68 646,72 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 787 від 14.08.2023 на суму 68 646,72 грн з ПДВ.
Видаткова накладна підписана представниками сторін. З боку позивача скріплена відтиском печатки позивача, з боку відповідача видаткова накладна відтиском печатки не скріплена.
Судом встановлено, що умови договору не містять застережень щодо неможливості доручення прав та обов'язків, зокрема прав на підписання видаткової накладної та отримання товару від імені покупця, оскільки пунктом 4.4 договору передбачено, що повноваження осіб, що здійснюють прийняття товару від імені покупця (за виключенням отримання товару безпосередньо керівником суб'єкта господарювання), підтверджується оригіналом довіреності на отримання товару.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня довіреність на отримання товару, видана відповідачем на ім'я особи, яка підписала видаткову накладну з боку відповідача.
Разом з тим матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо повноважень особи на отримання товару, яка підписала видаткову накладну від імені відповідача.
Отже, враховуючи, що умовами договору передбачено можливість доручення прав на отримання товару третім особам, враховуючи, що видаткова накладна № 787 від 14.08.2023 на суму 68 646,72 підписана представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, а також враховуючи відсутність в матеріалах заперечень відповідача як щодо отримання товару за видатковою накладною, так і щодо особи, яка підписала вказану видаткову накладну, господарський суд дійшов висновку, що товар був переданий позивачем належним чином, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий товар на загальну суму 68 646,72 грн без будь-яких зауважень та заперечень, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок оплатити прийнятий товар відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до п. 3.3 договору, оплата здійснюється в наступному порядку: 100 % кожної партії товару здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання покупцем (отримувачем) належного за дійсним договором товару без зауважень, та за умови реєстрації продавцем податкової накладної (податкових накладних) на повну вартість товару в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та у строки, встановлені чинним законодавством. Під банківським днем у даному договорі сторони розуміють робочий день банків. Дні вважаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідними постановами Національного банку України.
Судом було встановлено, що позивач виставив відповідачу рахунок № 798 від 14.08.2023 на оплату передбаченого у видатковій накладній товару на суму 68 646,72 грн, в т.ч. ПДВ на суму 11 441,12 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання п. 3.3 договору та на підставі видаткової накладної № 787 від 14.08.2023 зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 80 від 14.08.2023 на відповідну суму ПДВ - 11 441,12 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи податковою накладною № 80 від 14.08.2023.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов п. 3.3 договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар за видатковою накладною № 787 від 14.08.2023 на суму 68 646,72 грн, враховуючи реєстрацію позивачем податкової накладної 14.08.2023, є таким, що настав 28.08.2023.
Проте, як було встановлено судом раніше та вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав зобов'язання за договором в частині оплати за поставлений товар лише частково, сплативши позивачу грошові кошти в загальній сумі 10 000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції в національній валюті № 20/10/2023382 від 20.10.2023 на суму 10 000,00 грн із призначенням платежу: «оплата за сітку зг. рах. № 798 від 14.08.2023 р., у т.ч. ПДВ 20.00% - 1666,67», копія якої наявна в матеріалах справи.
Водночас, станом на день звернення позивачем до суду із даним позовом відповідач не виконав зобов'язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 58 646,72 грн. У зв'язку із цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 58 646,72 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати за наданий товар до суду не надано.
Крім того суд зазначає, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року в справі № 911/3685/17.
Таким чином, суд розцінює часткову оплату товару як визнання господарської операції та визнання відповідачем суми основного боргу за вказаною видатковою накладною.
Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 58 646,72 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 281,03 грн пені, 895,15 грн інфляційних збитків та 403,44 грн 3 % річних за період прострочення з 30.08.2023 до 12.11.2023 з урахуванням часткової оплати, здійсненої 20.10.2023.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 5.7 договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості товарної партії покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами п. 5.7 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5 281,03 грн.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що розрахунок пені є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення пені в сумі 5 281,03 підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 895,15 грн інфляційних збитків та 403,44 грн 3 % річних.
Здійснивши перерахунок інфляційних збитків та 3 % річних з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення 895,15 грн інфляційних збитків та 403,44 грн 3 % річних також підлягають задоволенню повністю.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 147,20 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Консалдінг-Інвест» (місцезнаходження: вул. Остромирська, буд. 34, смт Гостомель, Київська обл., 08289; код ЄДРПОУ 39220431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Финтрейд» (місцезнаходження: вул. Робоча, буд. 82 А, м. Херсон, Херсонська обл., 73000; код ЄДРПОУ 41908814) 58 646,72 грн основного боргу, 5 281,03 грн пені, 895,15 грн інфляційних втрат, 403,44 грн 3% річних та 2 147,20 грн судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2024.
Суддя Л.В. Сокуренко