вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" лютого 2024 р. м. Київ Справа № 911/391/23
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Снісара Андрія Івановича
19035, Черкаська область, Канівський район, село Межиріч, код РНОКПП НОМЕР_1 ;
адреса для листування: 03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 134-А;
до Фізичної особи-підприємця Донець Анастасії Сергіївни
АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ;
адреса для листування: АДРЕСА_2
про повернення безпідставно набутих коштів
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №352/23від 07.02.2023) Фізичної особи-підприємця Снісара Андрія Івановича до Фізичної особи-підприємця Донець Анастасії Сергіївни про повернення безпідставно набутих коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем помилково, через технічну неуважність, без правової підстави перераховані відповідачу 90909,00 грн. із призначенням платежу "за туристичні послуги зг.рах. 1802/1 від 18.02.202, без ПДВ", хоча позивач ніякі послуги від відповідача не замовляв і не отримував, у зв'язку із чим заявляє позовні вимоги про стягнення 142861,72 грн., з яких: 90909,00 грн. безпідставно набутих коштів, 43896,95 грн. інфляційних втрат та 8055,77 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2023 позовну заяву залишено без руху та надана можливість позивачу виправити недоліки позовної заяви, у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали, шляхом сплати судового збору чи надання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №5390/23 від 20.03.2023) про усунення недоліків позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2023 позовну заяву (вх. №352/23 від 07.02.2023) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/391/23, призначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлені строки на подання: відповідачу - відзиву (п'ятнадцять днів з дня отримання даної ухвали про відкриття провадження у справі), позивачу - відповіді на відзив (до 28.04.2023) та відповідачу - заперечень на відповідь на відзив (до 15.05.2023).
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати свої процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлені копії вищезазначеної ухвали суду від 27.03.2023 рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення.
Через систему "Електронний суд" надійшла заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх.№ 1217/23 від 19.04.2023).
Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив (вх.№8342/23 від 01.05.2023).
У зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд
встановив:
1. Правовідносини сторін
Позивач стверджує, що 18.02.2020 ним помилково, через технічну неуважність, без правової підстави, перераховані відповідачу 90909,00 грн. із призначенням "за туристичні послуги зг.рах. 1802/1 від 18.02.202, без ПДВ", хоча позивач ніякі послуги від відповідача не замовляв і не отримував, у зв'язку із чим заявляє позовні вимоги про стягнення 142861,72 грн., з яких: 90909,00 грн. безпідставно набутих коштів, 43896,95 грн. інфляційних втрат та 8055,77 грн. 3% річних.
При цьому, нарахування 43896,95 грн. інфляційних втрат та 8055,77 грн. 3% річних позивач здійснює за період з 18.02.2020 по 31.01.2023, тобто, з дня перерахування спірних коштів відповідачу, оскільки вважає, що обов'язок з повернення спірних коштів у відповідача настав у день їх отримання від позивача - оскільки відповідач одразу знав про безпідставність їх отримання.
З метою повернення цих коштів, позивач неодноразово направляв відповідачу листи-вимоги про їх повернення.
Матеріали справи містять вимоги про повернення коштів, що направлені позивачем на адресу відповідача, а саме: вимога від 02.03.2021 надіслана 13.03.2021, 25.03.2021, 14.04.2021, 28.04.2021, вимога від 09.01.2023 надіслана 09.01.2023.
Вищезазначені вимоги залишені відповідачем без уваги: будь-якої реакції з боку відповідача в паперовому вигляді, як то відповіді, скарги, заяви тощо відповідач не надав.
Як кошти, що набуті поза договірними зобов'язаннями, без наявної правової підстави для їх отримання, позивач заявляє їх стягнення на піставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті.
Відповідач стверджує про інші обставини, вказуючи на укладення 18.02.2020 між ним як виконавцем та позивачем як замовником усного договору про надання туристичних послуг, який, більше того, був виконаний сторонами: позивачем послуги оплачені, відповідачем надані туристичні послуги з допомоги в оформленні документів на отримання віз.
На підставі зазначеного договору відповідач надав позивачу рахунок на оплату туристичних послуг №1802/1 від 18.02.2020 на суму 90909,00 грн. і того ж дня кошти у зазначеному розмірі були перераховані позивачем, що підтверджується банківською випискою з Акціонерного товариства «ПУМБ» по рахунку фізичної особи - підприємця Снісаря Андрія Івановича на рахунок відповідача НОМЕР_3 .
Відтак, відповідач проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що 18.02.2020 між Фізичною особою-підприємцем Снісарем Андрієм Івановичем та Фізичною особою-підприємцем Донець Анастасією Сергіївною укладений договір про надання туристичних послуг в усній формі, від укладання вказаного договору у письмовій формі позивач відмовився.
Також відповідач зазначає, що позивач діяв в інтересах третіх осіб з допомоги в оформленні документів на отримання візи до Сполученого Королівства, відповідач мала виконати дії з подачі документів та отримання віз третіми особами, тому в доказах на виконання відповідачем договору - надання туристичних послуг зазначені інші особи.
Сторони погодили, що допомога в оформленні документів на отримання віз буде включена у вартість надання туристичних послуг. З метою отримання оплати на підставі зазначеного договору відповідач надала позивачу рахунок №1802 від 18.02.2020, на який позивачем було перераховано 90909,00 грн.
Відповідач також зазначає, що без отримання віз подальше надання туристичних послуг було б неможливим.
У подальшому, відповідач здійснила усі заходи для оформлення документів і отримання віз третім особам, а перераховані позивачем кошти пішли в рахунок сплати за послуги візової служби Сполученого Королівства.
Також відповідач зазначає, що твердження позивача про відсутність домовленостей про надання туристичних послуг між сторонами та безпідставне отримання грошових коштів позивачем спростовується рахунком №1802/1 від 18.02.2020, в якому зазначено покупцем Фізичну особу-підприємця Снісаря Андрія Івановича за туристичні послуги, випискою з карткового рахунку Фізичної особи-підприємця Донець Анастасії Сергіївни про сплату послуг Державній або громадській організації UKVI LONDON.
На думку відповідача, відповідач набув майно (грошові кошти) за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.
2. Норми права, що підлягають застосуванню
Відповідно до частин 1 - 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень статей 205, 207 - 209 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Стаття 642 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи
За результатами оцінки доказів, що надані сторонами, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з таких підстав.
Факт перерахування коштів позивачем підтверджується випискою з його банківського рахунку, що подана ним до позову, відповідно до якої 18.02.2020 ФОП Снісар Андрій Іванович перерахував ФОП Донець Анастасії Сергіївні 90909,00 грн. із зазначенням призначення платежу: "за туристичні послуги зг.рах. 1802/1 від 18.02.202, без ПДВ", на рахунок НОМЕР_3 .
Вказаний у призначенні платежу рахунок на оплату був наданий суду відповідачем, в якому Фізична особа-підприємець Донець Анастасія Сергіївна (відповідач) зазначена як постачальник, а ФОП Снісар Андрій Іванович зазначений як покупець, визначений товар, на оплату якого виставлений рахунок - туристичні послуги, вказано ціну, що підлягає сплаті - 90909,00 грн., а також зазначений рахунок, на який згодом позивачем сплачені спірні кошти - UA953218420000026005060427356.
Додатково до первинних документів судом також враховані інші докази, які у сукупності з первинними, можуть бути враховані судом для встановлення дійсних правовідносин сторін, зокрема, визначального в даній справі: чи перерахування спірних коштів здійснено без достатньої правової підстави, зокрема, за відсутності відповідного правочину, як то стверджує позивач, чи на підставі договору між сторонами (зокрема, про надання туристичних послуг), як то стверджує відповідач.
Судом взято до уваги, що до видів діяльності Фізичної особи-підприємця Донець Анастасії Сергіївни, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що здійснений на запит суду, віднесена діяльність туристичних агенств (основний) та діяльність туристичних операторів.
Судом враховані листи-вимоги позивача відповідачу про повернення спірних коштів, які надані суду самим позивачем, в яких прямо підтверджується позивачем існування між ним та відповідачем договірних правовідносин із надання відповідачем позивачу туристичних послуг вартістю 90909,00 грн., при цьому, суд не оцінює претензії позивача до надання таких послуг, оскільки спір щодо належності виконання договору суду не передано, у даній справі розглядається вимога про повернення коштів, що позивачем помилково, через технічну неуважність, без правової підстави перераховані відповідачу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі оцінки вказаних доказів, судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між суб'єктами господарювання - фізичними особами-підприємцями, оскільки в документах, якими сторони обмінювались у спірних правовідносинах, вони вказували відповідний статус, також спірні правовідносини є договірними, між сторонами укладений договір, який зважаючи на вищезазначений суб'єктний склад та предмет, є господарським договором про надання послуг (туристичних), де позивач є замовником, відповідач є виконавцем і вказаний договір є відплатним, з ціною - у спірні в справі 90909,00 грн.
При встановленні наявності договірних правовідносин суд виходив з такого.
Порядок укладення договорів у господарській діяльності регулює, зокрема, Господарський кодекс України, відповідно до частини 1 статті 181 цього Кодексу господарський договір за загальним правилом викладають у формі єдиного документу, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто в результаті підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Отже, будь-який господарський договір може бути укладено у спрощений спосіб, у тому числі, в результаті прийняття замовлення до виконання з одного боку та оплати рахунка з іншого, якщо інше не встановлено законом.
Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах сторін укладений господарський договір із надання туристичних послуг у спрощений спосіб.
Судом на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України вважаються більш вірогідними докази наявності договірних відносин між сторонами, ніж твердження позову про перерахування спірних коштів через технічну помилку без будь-яких підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частин 1 та 2 статті 205, частини 1 статті 207, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносину майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
З огляду на встановлення судом того, що спірні кошти перераховані у межах договірних зобов'язань сторін, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України щодо повернення таких коштів як безпідставно набутих.
Зважаючи на вищевказані висновки суду про відсутність підстав для визнання наявності спірної у справі заборгованості, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних, що на неї нараховані, теж задоволенню не підлягають, оскільки за частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, можуть бути нараховані тільки після встановлення наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повну відмову в задоволенні позовних вимог.
4. Розподіл судових витрат
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. У задоволенні позову (вх. №352/23 від 07.02.2023) Фізичної особи-підприємця Снісаря Андрія Івановича (19035, Черкаська область, Канівський район, село Межиріч, код РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ) до Фізичної особи-підприємця Донець Анастасії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) про повернення безпідставно набутих коштів - відмовити повністю.
2. Судові витрати позивача залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.02.2024.
Суддя С.О. Саванчук