ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2024Справа № 910/13345/23
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту"
про ухвалення додаткового рішення у справі
у справі № 910/13345/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура"
про стягнення 499 344, 19 грн,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ФАБРІКС»
про визнання недійсним договору
За участю представників сторін:
від заявника (позивача): Мінченко Я.В.;
від відповідача: не з'явився.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" про стягнення заборгованості в розмірі 499 344, 19 грн, з яких: 313 715, 28 грн - основного боргу, 30 556, 05 грн - 3% річних, 155 072, 86 грн - інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ТОВ "Смарт фабрікс" було здійснено відповідачу поставку товару на підставі видаткових накладних № 167 від 30.04.2020 на суму 80 321, 28 грн та № 227 від 26.05.2020 на суму 233 394, 00 грн.
14.08.2023 між ТОВ "Смарт фабрікс" та ТОВ "Засоби промислового захисту" було укладено Договір відступлення прав вимоги № 14-08/1/23, за яким первісний кредитор відступив право вимоги за видатковими накладними № 167 від 30.04.2020 на суму 80 321,28 грн та № 227 від 26.05.2020 на суму 233 394,00 грн, про що було повідомлено відповідача відповідним повідомленням № 14-08/1/23 від 14.08.2023, шляхом його надіслання засобами поштового зв'язку. Крім того, у зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
20.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 14-08/1/23 від 14.08.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2023 прийнято справу №910/13345/23 до провадження. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі. Ухвалено розгляд справи № 910/13345/23 здійснювати за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні 18.01.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі № 910/13345/23 про часткове задоволення первісного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову.
При цьому, перед початком судових дебатів представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) повідомив суд про намір подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду докази понесення витрат на правничу допомогу.
23.01.2024 через систему «Електронний суд» до суду від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 судове засідання по розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" про стягнення витрат на правову допомогу призначено на 15.02.2024.
15.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача за первісним позовом надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника та заперечення на ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач зазначає про порушення позивачем приписів ч. 8 ст.129 ГПК України, а також вказує про необґрунтованість заявлених до стягнення витрат.
У судовому засіданні 15.02.2024 представник позивача за первісним позовом клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у справі, підтримав повністю та зазначив про безпідставність доводів відповідача, наведених у запереченнях.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився.
Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття додаткового рішення у даній справі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/13345/23, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частин 2, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судом встановлено, що при прийнятті Господарським судом міста Києва рішення від 18.01.2024 у справі №910/13345/23 судом не було вирішено питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, у первісній позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, складатиметься з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12000,00 грн.
Також, у відзиві на зустрічну позовну заяву позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести на професійну правничу допомогу, у зв'язку із розглядом справи № 910/13345/23, становить 29000,00 грн.
У судовому засіданні 18.01.2024 представником позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) до початку судових дебатів було повідомлено суду, що протягом 5 днів після ухвалення рішення судом першої інстанції будуть надані докази понесення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, з урахуванням вказаних вище обставин справи, позивачем за первісним позовом клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у справі було подано з дотриманням положень ст. 124, ч. 8 ст.129 ГПК України.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2021 між ТОВ «ЗАСОБИ ПРОМИСЛОВОГО ЗАХИСТУ» та Адвокатським Бюро «Мінченко та Партнери» було укладено Договір про надання правової допомоги №17-11/3/21 (надалі - Договір правової допомоги).
15.08.2023 сторонами було оформлено (підписано) Замовлення №15- 08/23 на надання правової (правничої) допомоги, що є Додатком до Договору №17-11/3/21 від 17.11.2021 та його невід'ємною частиною, яким деталізовано опис наданих послуг та розмір гонорару (винагороди) за надані правничі послуги, а саме:
- у п. 1 Замовлення сторони погодили, що правовою (правничою) допомогою є судовий захист інтересів Клієнта, у справі за позовом ТОВ «ЗАСОБИ ПРОМИСЛОВОГО ЗАХИСТУ» до ТОВ «ГОЛОВНА МАНУФАКТУРА» (ЄДРПОУ 42293604) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, за видатковою накладною №167 від 30.04.2020 року, видатковою накладною №227 від 26.05.2020 року.
- у п. 2 Замовлення сторони погодили, що розмір гонорару (винагороди) за надання правових (правничих) послуг визначено сторонами з урахуванням вимог ст. 126 Господарсько-процесуального Кодексу України, складності питань, виходячи із принципів розумності та з врахуванням часу (строку), деталізується сторонами в акті наданих послуг, виходячи з погодинної оплати праці Адвоката, яка складає 30 (тридцять) відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, в якому надається правова допомога, за годину участі Адвоката, (в тому числі за складання Адвокатом одного друкованого аркуша: позовної заяви, відзиву, заперечення, скарги, клопотання, запиту, правового висновку, інших процесуальних документів, документів правового характеру) в суді першої інстанції.
- у п.3 Замовлення, встановлено що розрахунок за надані послуги здійснюється Клієнтом на користь Адвокатського Бюро протягом 5 (п'яти) днів з моменту ухвалення судового рішення в суді першої інстанції.
19.01.2024 за результатами надання правових послуг за Замовленням №15-08/23 від 15.08.2023 сторонами було підписано Акт наданих послуг №145 від 19.01.2024, яким деталізовано опис наданих послуг та розмір гонорару (винагороди) за надані правничі послуги за результатами розгляду справи №910/13345/23 в суді першої інстанції, на загальну суму 26500,00 гривень, без ПДВ.
23.01.2024 платіжною інструкцією №2152, ТОВ «ЗАСОБИ ПРОМИСЛОВОГО ЗАХИСТУ» було здійснено оплату за надані послуги, з призначенням платежу «згідно акту №145 від 19.01.2024 року».
Судом встановлено, що Мінченко Я.В. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю КС №8045/10 від 18.07.2019.
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також ціною позову, відтак, вимоги позивача є обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26500,00 грн. При цьому, відповідачем належними засобами доказування не доведено суду необґрунтованість та неспівмірність витрат на правничу допомогу, заявлених позивачем.
Вказані вище обставини є підставою для прийняття додаткового рішення у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/13345/23 - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Головна мануфактура" (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, буд. 14; код ЄДРПОУ 42293604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Засоби промислового захисту" (79041, м. Львів, вул. Городоцька, 162; код ЄДРПОУ 42513220) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26500,00 грн.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 20.02.2024.
Суддя А.І. Привалов