іменем України
20 лютого 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 735/943/23
Головуючий у першій інстанції - Балаба О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/365/24
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.
секретар: Шкарупа Ю.В.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: Акціонерне товариство «Банк Форвард»
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «Банк Форвард»
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (суддя Балаба О.А.), ухвалене у смт Короп,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., №22701 від 20 серпня 2021 року про стягнення з неї на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 13 193,29 грн. Позов мотивовано тим, що в серпні 2023 року позивачці стало відомо про те, що відносно неї відкрито виконавче провадження ВП №67031164 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Павелків Т.Л. на підставі виконавчого напису нотаріуса. За доводами позивачки, нею повідомлення-вимога про наявність заборгованості отримана не була, що позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги відповідача. Тобто заборгованість є спірною, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавого напису. Також вказує, що відсутні докази того, що при вчиненні напису нотаріус отримував первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення тощо). ОСОБА_1 із розміром заборгованості не погоджується, вважає, що спір щодо стягнення заборгованості підлягає розгляду в межах іншої справи та необхідним є встановлення природи кредитного договору, розміру заборгованості та періоду стягнення. Також позивачка звертає увагу, що оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору відсутній, так як укладався без нотаріального посвідчення.
Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року позов задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. №22701 від 20.08.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованість за кредитним договором в розмірі 13 193, 29 грн; стягнуто з відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 1073 грн 60 коп. Рішення суду мотивовано тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. при вчиненні виконавчого напису вже після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 не було дотримано умов, за яких виконавчий напис мав би бути вчинений.
В апеляційній скарзі АТ «Банк Форвард» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідач вказує, що всі необхідні документи відповідно до вимог законодавства України банк як стягувач надав приватному нотаріусу і вони наявні в матеріалах нотаріальної справи. Звертає увагу, що порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом з метою стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, не передбачає такої умови як надсилання стягувачем письмової вимоги про усунення порушення боржнику, тому банк і не мав обов'язку надсилати таку вимогу боржнику. АТ «Банк Форвард» посилається, що сам лише факт невизнання заборгованості не свідчить про її спірність, оскільки боржник може навмисно оскаржувати виконавчий напис з метою уникнення виконання зобов'язання за кредитним договором.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що 20 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. було вчинено виконавчий напис за №22701 про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №96266478 від 02 квітня 2012 року, укладеним нею із ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», заборгованості за період з 11 квітня 2019 року по 10 липня 2019 року на загальну суму 13 193,29 грн на користь АТ «Банк Форвард» (а.с.15).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. від 05 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса (а.с.16-17).
Також 05 жовтня 2021 року приватним виконавцем було винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, а 23 жовтня 2021 року - про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (а.с.18-25).
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.18 ЦК України).
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.87 Закону України «Про нотаріат»).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, (в редакції, чинній на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису) - «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) вказано, що: «оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14».
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Враховуючи, що кредитний договір №96266478 (а.с.73 зворот), на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. 20 серпня 2021 року було вчинено оспорюваний виконавчий напис, не посвідчений нотаріально, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Посилання АТ «Банк Форвард» на положення п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є безпідставними, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, якою було внесено зміни до вказаного переліку документів, в тому числі доповнення переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Відповідно не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що усі необхідні документи згідно з вимогами законодавства України банком були надані приватному нотаріусу.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард» залишити без задоволення, а рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2024 року.
Головуючий: Судді: