Справа № 742/4714/23 Головуючий у 1 інстанції Коваленко А. В.
Провадження № 33/4823/123/24
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
20 лютого 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника - Царенка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 грудня 2023 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536,80 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 29 серпня 2023 року о 19 год. 05 хв., по вул. Гімназичній, 5 у м. Прилуки, Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volksvagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів); від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження у справі закрити. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення ґрунтується лише на припущеннях, є необґрунтованим, невмотивованим та підлягає скасуванню через неповноту судового розгляду, необ'єктивність, а також невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи. Вказує, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, якими встановлено факт керування ним транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції під час руху. ОСОБА_1 , посилаючись на ст.62 Конституції України, наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердив його захисник, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника Царенка А.А., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №159285 від 29.08.2023, ОСОБА_1 , 29 серпня 2023 року о 19 год. 05 хв., по вул. Гімназичній, 5 у м. Прилуки, Чернігівської області, керував транспортним засобом Volksvagen Golf, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 відмовився надати пояснення, поставити свій підпис у протоколі (а.с.2).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.ст. 254-256 КУпАП та містить усі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність доказів керування ним автомобілем, не є переконливими, з огляду на таке.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівник поліції підходить до автомобіля, за кермом якого перебуває ОСОБА_1 , і в руках останнього знаходиться прозора літрова пляшка з рідиною світлого кольору, яку він вживає. Працівник поліції вказує на те, що він зупинив водія і той не мав права вживати алкогольні напої. ОСОБА_1 відповів, що він дійсно їхав (керував авто), але випив алкогольний напій «Сидр» вже після зупинки. Поліцейський вказує причину зупинки, а саме керування автомобілем без пристебнутого паска безпеки, після чого вказує на ознаки алкогольного сп'яніння. Працівник поліції повідомляє, що він зупиняв водія за допомогою червоно-синього маячка та звукового сигналу. ОСОБА_1 вказує, що він приїхав додому, а працівник поліції увімкнув «мигалки», коли він вже став, заглушив автомобіль та почав пити алкогольний напій. Після цього водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або у закладі охорони здоров'я, на що останній відмовився, аргументуючи відмову тим, що він вживав алкогольні напої вже після зупинки авто.
Доводи апелянта про недоведеність керування ним транспортним засобом спростовуються дослідженими доказами у їх сукупності, так як поведінка ОСОБА_1 на місці та його висловлювання вказувало на те, що він керував автомобілем, а відсутність відображення факту керування до моменту зупинки транспортного засобу не може бути єдиною підставою для закриття провадження у справі.
Твердження ОСОБА_1 про те, що він придбав дві літрові пляшки алкогольного напою «Сидр» і почав вживати його лише після зупинки авто, не заслуговують на увагу. З відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівник поліції починає фіксацію порушення в той момент, коли водій п'є рідину з пляшки, яка майже порожня. Отже, малоймовірно, що за час, який минув з моменту зупинки, до моменту, коли працівник поліції підійшов до автомобіля, водій міг випити майже 1 літр напою.
Крім того, виходячи з ознак сп'яніння, які відображені на відео, а саме порушення мови та координації рухів, суд вважає, що останні не можуть настати за такий короткий час, як вказує ОСОБА_1 , оскільки після вживання спиртних напоїв до настання сп'яніння та його ознак повинен пройти більш тривалий час, ніж той, на який вказує апелянт.
Отже, вищевказаним відеозаписом беззаперечно підтверджується керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що було обґрунтованою підставою для пропонування поліцейськими йому пройти огляд на стан сп'яніння.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королвства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання останнім уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 грудня 2023 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний