Справа №583/107/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/367/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
19 лютого 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 лютого 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Охтирка, громадянина України, не працюючого, мешканцяАДРЕСА_2 раніше судимого,
визнано винуватим у скоєнні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України,
До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 , в якій останній просить вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 лютого 2023 року змінити та призначити йому більш м'яке покарання у виді обмеження волі. Витрати за проведення судових експертиз відшкодувати за рахунок держави.
Даним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим:
у скоєнні злочину, визначеного ч. 4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання за цим законом у виді чотирьох років одного місяця позбавлення волі;
у скоєнні злочину, визначеного ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання за цим законом у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді чотирьох років одного місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 28 листопада 2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 в прибуток держави в рахунок відшкодування витрат за проведення судових експертиз 4908,28 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісім грн. 28 коп.).
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що призначене судом покарання є надто суворим та не відповідає тяжкості кримінальних правопорушень і особі обвинуваченого, який вину визнав, щиро розкаюється, активно сприяв розкриттю злочинів, відшкодував шкоду. А тому вважає, що покарання у виді обмеження волі буде достатнім для його виправлення та запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Крім того у зв'язку з тяжким фінансовим положенням, обвинувачений не має можливості сплатити витрати за проведення судових експертиз в розмірі 4908 грн. 28 коп.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 достовірно знаючи про введення в Україні воєнного стану, 24 вересня 2022 року, близько 02 год. 00хв., перебуваючи в дворі загального користування багатоквартирного будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , виявивши припаркований автомобіль марки ВАЗ2107, д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_9 , умисно, таємно, повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, шляхом пошкодження серцевини замка водійських дверцят за допомогою металевого гвіздка, проник до салону автомобіля та викрав зарядний пристрій USB Type-A до мобільного телефону «Samsung» вартістю 139 грн. та автомобільний зарядний пристрій Grand-X 2/1 A 12-24 B USB 5 B 2/1 A, вартістю 139 грн. Відразу після цього, продовжуючи свої злочинні дії, відкрив шляхом пошкодження за допомогою металевого гвіздка серцевини замка багажне відділення вказаного автомобіля, та викрав звідти ящик для інструментів-кейс (органайзер) марки «STANLEI», вартістю 482 грн., набір викруток Intertool VT-3370, вартістю 666 грн., молоток металевий з дерев'яною ручкою, пасатижі, вартістю 259 грн., бокорізи, вартістю 89 грн., набір з рожкових накидних ключів Uroe kraft, вартістю 982 грн., набір ключів металевих в кількості 16 шт., ключ свічний карданний, вартістю 135 грн., що належать потерпілому ОСОБА_9 , забравши викрадені речі з собою, розпорядившись ними за власним розсудом.
Такими діями ОСОБА_7 вчинив злочин, визначений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану.
Крім того, достовірно знаючи про введення в Україні воєнного стану, ОСОБА_7 , 24 вересня 2022 року, близько 02 год. 20 хв., перебуваючи в дворі загального користування багатоквартирного будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , виявивши припаркований автомобіль марки ВАЗ2199, д.н.з. НОМЕР_2 , належний ОСОБА_10 , умисно, таємно, повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, відчинив незачинений на будь-який запірний механізм багажне відділення вказаного автомобіля та викрав дві телескопічні вудки для риболовлі марки «Zhibo» вартістю 467 грн., одну телескопічну вудку для риболовлі марки «Panther-600», вартістю 200 грн., дві телескопічні вудки для риболовлі марки «Siweida», вартістю 450 грн., 25 блешень металевих для риболовлі, вартістю 1167 грн., кормушки кругові в кількості 20 шт., вартістю 833 грн., пластмасову коробку (ящик для рибальських знарядь), вартістю 90 грн., рулетку розкладну фірми «Макіта», вартістю 165 грн. та набір ручного інструменту загальною вартістю 333 грн., а саме: ключі накидні в кількості 3 шт., рожкові ключі в кількості 10 шт., пасатижі, викрутки INTERTOOL VT-3370 в кількості 3 шт., ключ свічний карданний ТМ «Stels», що належать потерпілому ОСОБА_10 , забравши викрадені речі з собою, розпорядившись ними за власним розсудом.
Такими діями ОСОБА_7 вчинив злочин, визначений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Також ОСОБА_7 24 вересня 2022 року близько 02 год. 30хв., перебуваючи в дворі загального користування багатоквартирного будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , виявивши на автомобільній стоянці автомобіль марки ВАЗ11194, д.н.з. НОМЕР_3 , законним володільцем якого є ОСОБА_11 , реалізуючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, відкрив шляхом пошкодження серцевини замка за допомогою металевого гвіздка багажне відділення та проник до салону автомобіля, де в бардачку виявив ключі від замка запалювання. Перебуваючи на місці водія за кермом вказаного автомобіля, ОСОБА_7 вставив знайдений ключ до замка запалювання та привів у роботу двигун автомобіля, однак, перемикаючи передачі за допомогою важеля перемикання передач, не маючи достатнього досвіду у керуванні автомобілем та не будучи обізнаним про технічні особливості вказаного автомобіля, не зміг розпочати його рух. Крім того, злякався, що його дії будуть виявлені власником або іншими особами, так як з вікон багатоповерхового будинку засвітилося світло ліхтаря в бік автомобіля, та покинув салон вказаного транспортного засобу, не вчинивши усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, залишивши місце вчинення злочину.
Такими діями ОСОБА_7 вчинив злочин, визначений ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України, а саме незакінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, яка заперечувала щодо поданої апеляційної скарги, просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 ніким не оспорюються і докази щодо них на підставі ч.3 ст. 349 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.
Обвинувачений оскаржив вирок лише в частині призначеного покарання та просив призначити йому більш м'яке покарання у виді обмеження волі.
Так, положеннями ст.50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
У п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Тобто, суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів (ч. 2 ст. 50 КК України).
Так, суд першої інстанції ОСОБА_7 визнав винуватим у скоєнні злочину, визначеного ч. 4 ст. 185 КК України та призначив йому покарання за цим законом у виді чотирьох років одного місяця позбавлення волі; а за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України суд визнавши винуватим призначив покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України судом було визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді чотирьох років одного місяця позбавлення волі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжкими, ступінь суспільної небезпечності та наслідки скоєного, відомості про особу обвинуваченого, який повністю визнав свою провину, активно сприяв розкриттю злочину шляхом надання правдивих показань про його обставини, відшкодував шкоду шляхом повернення викраденого, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, потерпілі не мають до обвинуваченого претензій та не наполягають на призначенні суворого покарання.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд відніс визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Нормою ч. 3 ст. 65 КК України передбачено, що підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Однією з обов'язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання.
Суди зобов'язані встановити не лише їх наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Як слідує зі зміну мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який визнав свою винуватість, відшкодував шкоду шляхом повернення викраденого, сприяв у розкритті злочину, щиро розкаявся, є учасником бойових дій, має на утриманні малолітню дитину, дійшов висновку про можливість застосування при призначенні покарання ОСОБА_7 ,як за ч. 4 ст. 185, так і за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України, положень ч. 1 ст. 69 КК України та призначив покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частин статей.
І такі доводи і обґрунтування суду необхідності призначення покарання нижче від найнижчої межі ніким із учасників судового розгляду не оспорюються.
За таких обставин і колегія суддів вважає що призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання: за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 04 років 01 місяця позбавлення волі; та за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України - 04 років позбавлення волі, буде відповідати тяжкості вчиненого, обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченого, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами, а ще буде відповідати меті покарання, визначеного у ст. 50 КК України, а тому переходити до іншого, більш м'якого виду основного покарання, зокрема у виді обмеження волі, як про це просить обвинувачений в своїй апеляційній скарзі, колегія суддів підстав не вбачає.
Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив порушення в резолютивній частині вироку та не зазначив про застосування положень ст.69 КК України при призначення обвинуваченому покарання за вчинені кримінальні правопорушення, тим самим допустив порушення норм закону України про кримінальну відповідальність.
Оскільки в апеляційній скарзі обвинуваченого ставиться питання про зміну вироку в частині призначеного покарання, то колегія суддів вважає, що за таких обставин можливо усунути порушення, які допустив суд першої інстанції при призначенні покарання в апеляційній інстанції, шляхом зміни вироку, оскільки така зміна не буде погіршувати становища обвинуваченого.
Тому, відповідно до вимог ст.404, п.4 ч.1 ст.408 КПК України, колегія суддів доходить висновку про необхідність зміни вироку, шляхом призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, за вчиненні кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст.69 КК України.
Таким чином, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 слід задовольнити частково, а вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 лютого 2023 року в частині призначеного покарання останньому - змінити.
Керуючись ст. 404,405,407,418,419 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 лютого 2023 року, задовольнити частково.
Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 лютого 2023 року відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання, змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:
- за ч.4 ст. 185 КК України, до покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 04 (чотирьох) років 01 (одного) місяця;
- за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України, до покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 04 (чотирьох) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 04 (чотирьох) років 01 (одного) місяця позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а особою, яка утримується під вартою, в цей же строк з дня отримання копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4