номер провадження справи 19/9/24
про залишення позову без розгляду
20.02.2024 Справа № 908/117/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” (70212, Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Успенівка, вул. Перемоги, буд. 15, ідентифікаційний код 30733111)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Полетехніка” (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 121-В, ідентифікаційний код 34217047)
про стягнення 500 000,00 грн
без виклику сторін
15.01.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Полетехніка” про стягнення 500 000,00 грн безпідставно набутих коштів.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.01.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/117/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/117/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, присвоєно справі номер провадження 19/9/24.
Представником відповідача 29.01.2024 через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС подана заява про залишення позовної заяви без розгляду(вх. № 2031/08-08/24) на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, у зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачем 28.07.2021 укладено договір № ГЖ-019/2021, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався поставити товар, а позивач сплатити за нього встановлену вартість та прийняти товар. Пунктом 10.1. Договору сторони дійшли згоди, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього Договору підлягають вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Асоціації «Правова ліга».
Від позивача 29.01.2024 через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, відповідно до якого останній зазначив, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства., оскільки нормативним обґрунтуванням позовних вимог є норма ст. 1212 ЦК України, і вони не засновані на договорі №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021, термін дії якого закінчився 31.12.2023 року, окрім того що у позовній заяві позивач зазначає про те, що спірні кошти набуті відповідачем під час дії вказаного договору. Правова позиція позивача заснована саме на запереченні наявності договірних відносин з відповідачем заснованих на вищевказаному договорі після 31.12.2023, з підстав зазначених у позовній заяві. Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом, термін дії договору закінчився 31.12.2023 і відповідно закінчилася дія третейського застереження передбаченого пунктом 10.1 Договору, на який посилався заявник клопотання, а відтак третейський суд не має повноважень розглядати даний спір внаслідок відсутності між сторонами діючої з 01.01.2024 угоди про передачу даного спору на розгляд третейського суду. Позивач заперечує наявність укладених між ним та відповідачем угод, чинних після 01.01.2024, про передачу, зокрема, даного спору, на вирішення третейського суду.
05.02.2024 від відповідача через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечив проти вимог позивача, просив суд відмовити в позові та вказав, що станом на сьогодення третейська угода, яка укладена між ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» та ТОВ «УКРАЇНА», є дійсною, Третейський суд при Асоціації «Правова ліга» - не припинений, отже спір має вирішуватись саме в Третейському суді відповідно до вимог ст. 226 ГПК України та п. 10.1 Договору.
07.02.2024 від позивача через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначив, що не погоджується з доводами відповідача та вказав, що в зв'язку із закінченням строку дії Договору, отримана від позивача попередня оплата, для відповідача набула статусу збереженої без достатньої правової підстави, з відповідними наслідками передбаченими ст. 1212 ЦК України та просив суд задовольнити позовні вимоги.
13.02.2024 від позивача через підсистему “Електронний суд” ЄСІТС надійшла заява про зміну підстав позову та просив розглядати позов у новій редакції та стягнути з відповідача 500 000,00 грн. В обґрунтування своєї заяви, позивач зазначив, що 28.07.2021 між ТОВ «Полетехніка» (сторона-1) та ТОВ «Україна» (сторона-2) укладено Договір №ГЖ-019/2021 (Договір), за умовами п. 1.1 якого цим договором регулюються відносини, зокрема, з поставки сільськогосподарської техніки (далі - товар). Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, розмір товарного кредиту, визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. 19.01.2022 між ТОВ «Полетехніка» та ТОВ «Україна» укладено додаткову угоду про внесення змін до договору №ГЖ-019/2021 від 28 липня 2021, за умовами якої до вищевказаного договору були внесені зміни, шляхом викладення його окремих положень у новій редакції, зокрема п.3.1., яким передбачено, що сторона-2 оплачує товар на підставі рахунку сторони-1, перерахуванням грошових коштів в гривні на поточний рахунок сторони-1 у строк та у порядку, зазначеному в специфікації. Згідно п. 8 Додаткової угоди, п. 8.1 Договору викладений в наступній редакції,- договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому разі до повного виконання договору. Якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення договору, його дія продовжується на кожен наступний рік. 19 січня 2022 року сторонами було укладено специфікацію №002 до Договору №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021, відповідно до умов якої поставці підлягав товар - сівалка HORSCH Pronto 12NT (без комплекту маркерів, завантажувальний шнек з опцією автоматичного відключення висіву половини сівалки) в кількості одна одиниця, загальною вартістю 8 277 682,50 гривень з ПДВ, строк поставки: протягом 10 робочих днів з дати отримання Стороною-1 100% вартості товару, але не раніше 08 серпня 2022 року та за умови своєчасної оплати платежів, передбачених п. 2 специфікації (п.3 специфікації №002). Окремим додатком до специфікації №002 сторони підписали гарантійні зобов'язання на товар зазначений у цій специфікації. 24 січня 2022 року ТОВ «Полетехніка» на підставі Договору № ГЖ-019/2021 від 28.07.2021, був виданий рахунок на оплату №1372, в якому було зазначено: сівалка HORSCH Pronto 12NT, кількість 0,06092098, ціна з ПДВ 8 207 353,20, сума з ПДВ 500 000,00 гривень. Платіжним дорученням №1148 від 24.01.2022 року, ТОВ «Україна» сплатило на користь ТОВ «Полетехніка» грошові кошти в сумі 500 000,00 грн, з зазначенням призначення платежу: «попередня оплата за сівалку HORSCH Pronto 12NT згідно рахунку №1372 від 24.01.2022р. в т.ч. ПДВ 20% - 83333.33 грн». Тим самим, ТОВ «Україна» здійснило часткове виконання свого зобов'язання згідно умов договору. 24.11.2023 позивачем на адресу місцезнаходження ТОВ «Полетехніка» зазначеною в ЄДР, та зазначеною у Договорі як адреса для листування, було направлено повідомлення про припинення договору та повернення попередньої оплати. Повідомлення обґрунтоване п.8.1 Договору (в редакції додаткової угоди), з метою недопущення автоматичного поновлення дії договору, після закінчення його дії 31.12.2023. Повідомлення також містило вимогу про повернення отриманої попередньої оплати в сумі 500 000,00 грн. Позивач вважає що відповідач був належним чином, та у встановлений договором термін повідомлений про не поновлення дії договору, з огляду на те, що лист був направлений на адресу, яка в тому числі зазначена ним у Договорі, як адреса для листування, а також зазначена адреса на час направлення листа була зазначена у ЄДР як місцезнаходження відповідача, при цьому про будь-яку зміну своїх реквізитів відповідач не повідомляв позивача, а відтак за наявності добросовісної поведінки відповідача даний лист мав бути отриманий ним у встановлений договором строк, а будь-які ризики не отримання листа мають покладатися на відповідача. Позивач вказував, що станом на 01.01.2024 року, дія Договору №ГЖ-019/2021 припинилась, в зв'язку з закінченням терміну його дії, проте отримана відповідачем попередня оплата в сумі 500 000,00 грн не повернута позивачу. Таким чином, в зв'язку з закінченням строку Договору, здійснення його умов припинилося з 01.01.2024.
Надаючи правову оцінку заяві позивача про зміну предмету позову у даній справі, суд зазначає, що за приписами ст. 162 ГПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета, підстав спору та їх обґрунтування.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Частиною 3 ст. 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” про зміну підстав позову.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд його задовольнив, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з вимогами ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених ст. 46 ГПК України.
Право заявляти клопотання (заяви) є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.
Як свідчать матеріали справи, предметом даного позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полетехніка” попередньої оплати за Договором № ГЖ-019/2021 від 28.07.2021 у розмірі 500 000,00 грн.
Судом встановлено, 28.07.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № ГЖ-019/2021 від 28.07.2021, за умовами п 10.1. якого сторони дійшли згоди, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього Договору підлягають вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Асоціації “Правова ліга” у відповідності з його регламентом. Третейський розгляд справи здійснюється постійно діючим Третейським судом у складі одного третейського судді. Місцезнаходження третейського суду та місце розгляду спору: м. Тернопіль, майдан Волі, 4, поштовий індекс 46001. Мова третейського судочинства - Українська. Сторони є такими, що розуміють правовий зміст та правові наслідки цього третейського застереження та вважають їх звернення до Третейського суду достатнім заходом захисту своїх прав.
Отже, сторони передбачили у Договорі № ГЖ-019/2021 від 28.07.2021 третейське застереження щодо порядку розгляду спорів, що можуть виникнути у зв'язку із цим Договором.
Відповідно до статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Частиною першою статті 5 Закону України “Про третейські суди” передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Приписами статті 2 Закону України “Про третейські суди” визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про третейські суди” встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
За змістом частин 1, 3 статті 22 ГПК України вбачається, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу. Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.
Згідно з ч. 5 ст. 4 ГПК України, угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Тобто, у разі наявності третейської угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України заперечення щодо розгляду спору в господарських судах, господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/4272/18.
Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами Договору, зокрема, п. 10.1 між позивачем та відповідачем наявна третейська угода.
З матеріалів справи вбачається, що клопотання відповідача, в якому він просив суд залишити позов без розгляду з огляду на третейське застереження, яке міститься в договорі, надійшло до початку розгляду справи по суті та до подання першої заяви щодо суті спору, у строк, визначений ч. 8 ст. 165 ГПК України.
Також, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсною третейської угоди. Обставин того, що третейська угода втратила чинність також судом не встановлено.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 у справі № 906/493/16 викладено правовий висновок про те, що:
- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;
- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;
- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов'язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 921/421/18, від 24.07.2019 у справі № 904/3096/18, від 13.06.2019 у справі № 913/488/18, від 25.06.2019 у справі № 911/1696/18, від 15.10.2019 у справі № 911/1595/18, від 26.07.2021 у справі № 908/16/21.
Тобто Верховним Судом було наголошено, що суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд.
В даному випадку сторонами було чітко визначення найменування третейського суду, на розгляд якому передаються спори стосовно укладеного договору, а саме - постійно діючому третейському суду при “Правова ліга”, місцезнаходження третейського суду та місце розгляду спору: м. Тернопіль, майдан Волі, 4, поштовий індекс 46001.
Будь-які докази щодо відсутності згаданого третейського суду чи помилки у назві суду, в матеріалах справи відсутні.
Крім того в матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про припинення або зупинення роботи відповідного третейського суду.
Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в укладеному сторонами Договорі сторони чітко встановили, що спори мають бути розглянутими та вирішеними третейським судом при Асоціації “Правова Ліга”. Отже, відсутні обставини неможливості виконання третейської угоди.
Щодо посилань позивача на те, що станом на час звернення позивача до суду з даним позовом, термін дії Договору закінчився 31.12.2023 і відповідно закінчилася дія третейського застереження передбаченого пунктом 10.1 Договору, на який посилався заявник клопотання, а відтак третейський суд не має повноважень розглядати даний спір внаслідок відсутності між сторонами діючої з 01.01.2024 угоди про передачу даного спору на розгляд третейського суду, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем була здійснена попередня оплата на рахунок відповідача в сумі 500 000,00 грн 24.01.2022, згідно рахунку № 1372 від 24.01.2022 за Сівалку HORSCH Pronto 12NT, згідно Договору № ГЖ-019/2021 від 28.07.2021.
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що попередня оплата була здійснена саме по Договору № ГЖ-019/2021 від 28.07.2021, який був діючий на той час.
Пунктом 8.1 Договору в редакції Додаткової угоди сторонами узгоджено, що договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому разі до повного виконання договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Отже, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що закінчення строку Договору не є підставою для невиконання його умов, погоджених сторонами при укладенні такого Договору.
У рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) визначено, що можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27.02.1980).
Право на суд в області господарського судочинства є не більш абсолютним, ніж в цивільно-правових справах. До нього застосовуються певні обмеження (пункт 49 рішення у справі Девір проти Бельгії, 27 лютого 1980 року). Тим не менш такі обмеження не повинні обмежувати здійснення права до такої міри, при якій спотворюється сама суть цього права. Вони повинні переслідувати законну ціль, крім того, має бути встановлена обґрунтована співмірність застосованих засобів необхідній меті (пункт 37 рішення в справі Герен проти Франції, від 29.07.1998 року).
Рішення Європейського суду з прав людини у справі Девір проти Бельгії від 27.02.1980 року вказує на те, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору.
Отже, в даному випадку відповідна третейська угода між позивачем та відповідачем є укладеною в передбачений чинним законодавством України спосіб та на виконання їх власного волевиявлення.
Крім того, як вже було зазначено, по-перше, сторонами було укладено третейське застереження. По-друге в матеріалах справи не міститься доказів неможливості виконання відповідної угоди та визнання її недійсною. По-трете відповідач не пізніше початку розгляду справи по суті, заперечив проти розгляду справи в господарському суді.
Враховуючи встановлені судом обставини, а також приймаючи до уваги, що між сторонами наявна третейська угода та відповідач не пізніше початку розгляду справи по суті, заперечив проти розгляду справи в господарському суді, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів визнання недійсною третейської угоди, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 226 ГПК України, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, з урахуванням п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена позивачем сума судового збору, може бути повернута за відповідним клопотанням.
Керуючись ст.ст. 42, 46, п. 7 ч. 1 ст.ст. 226, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” залишити без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 20.02.2024.
Повний текст ухвали буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.В. Давиденко