61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
19.02.2024 Справа № 905/33/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбуд 100", м.Київ
до відповідача Російської федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва
про стягнення збитків, завданих військовою агресією з боку російської федерації, в сумі 75003511,96грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбуд 100" звернулася до Господарського суду Донецької області з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації, м.Москва про стягнення збитків, завданих військовою агресією з боку російської Федерації в сумі 75003511,96грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що через військову агресію російської федерації проти України позивачем понесені збитки, внаслідок знищення та пошкодження майна, що належало ТОВ "Промбуд 100" та знаходилось на території Бахмутського району Донецької області.
Ухвалою від 16.01.2024 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків.
15.02.2024 через систему "Електронний суд" від ТОВ "Промбуд 100" надійшла заява про усунення недоліків.
Копія вищевказаної ухвали суду була вручена представнику позивача 06.02.2024, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення поштового відправлення. Отже у даному випадку останнім днем для усунення недоліків є 16.02.2024.
Відповідно до частини 3 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день її первинного подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 176 вказаного нормативно-правового акту за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, передбаченому статтею 174 означеного Кодексу.
Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або ніші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, зважаючи на предмет та підстави позову, ціну позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття позовної заяви ТОВ "Промбуд 100" до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Як було зазначено вище, відповідачем у цій справі є Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
За частиною 4 статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права Україні, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
Водночас, міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.
Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій, однак, ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у судовому процесі.
У рішенні від 14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» Європейський суд з прав людини вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).
У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudakv.Lithuania) Європейський суд з прав людини також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, держава не має права посилатись на імунітет у справах, пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю, життю людини чи майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19.
У Постановах від 18.05.2022 у справах у справах №428/11673/19 та №760/17232/20-ц КЦС ВС розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вказане, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Російська Федерація не має права посилатись на судовий імунітет, відтак, звернення до суду з позовом до Російської Федерації - обґрунтоване.
Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.
Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.
Крім того, у зв'язку із розривом Україною дипломатичних відносин з вказаною державою, відсутня можливість направлення кореспонденції до посольства Російської Федерації в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв'язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинила поштове співробітництво з поштою Росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.
На підставі викладеного, враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання цієї ухвали на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснюватиметься шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому частинами 4, 5 статті 122 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 12, 176, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/33/24 за правилами загального позовного провадження.
2.Підготовче засідання призначити на 05.03.2024 о 12:00год., яке відбудеться у приміщенні суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Науки, 5, каб.(зал судового засідання) №413.
3.Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статті 178 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали. Докази надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу, надати до суду.
4.Встановити позивачу строк у п'ять календарних днів з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив. Докази надіслання копії відповіді на відзив та доданих до них документів відповідачу, надати суду.
5.Запропонувати сторонам за наявності додаткових доказів у справі - надати їх суду до дати підготовчого засідання разом з доказами направлення копій вказаних доказів іншій стороні.
6.Роз'яснити відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзивів, письмових пояснень суд вирішує справу за наявними матеріалами.
7.Повідомити учасників справи про місце, час та дату підготовчого засідання. Явка представників сторін у підготовче засідання не є обов'язковою. Неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду справи.
8. З урахуванням введення в Україні воєнного стану повідомити про право учасників справи подати заяву про розгляд справи за їх відсутності за наявними матеріалами в порядку частини 3 статті 196 ГПК України.
9.Повідомити, що участь у підготовчому засіданні можлива для учасників справи виключно в режимі відеоконференції та відбудеться лише за умови наявності об'єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення попереднього засідання у приміщенні Господарського суду Донецької області.
Ухвала набрала законної сили 19.02.2024 та оскарженню непідлягає.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя М.О. Лейба